Страусяча «поза» СБУ
Для розуміння “глибини падіння” вартує розібрати на окремі цитати цю позицію Служби Безпеки України. Почнемо з того, що вона з’явилася о 17 годині у середи 7 серпня 2019 року. Тобто, через 28 годин після того, як Особи, які перебувають у розшуку, з відома представників СБУ нахабно прогулювалися по території, яка контролюється українською владою, давали коментарі на камери українського телебачення та вільно контактували з представниками Моніторингової місії ООН з прав людини. У цьому ж повідомленні усім нам нагадують що: «В Службі розслідуються кримінальні провадження стосовно ВКАЗАНИХ учасників незаконних збройних формувань «ЛНР». Особи, які посягнули на державний суверенітет, конституційних лад і територіальну цілісність України, відповідатимуть перед законом».
Цинізму додає той факт, що «поява поблизу КПВВ «Станиця Луганська» «парламентарів» відбулася після того, як після обстрілів біля Павлополя на сусідній Донеччини загинули четверо українських військовослужбовців із 36-ї окремої бригади морської піхоти ВМС ЗСУ.
Юридичною мовою у чому «розписалася» Служба Безпеки України? У тому, що її посадові особи відмовляються виконувати приписи глави 18 Кримінального процесуального кодексу України. І, володіючи інформацією про перебування очільних представників терористів на території, що не відноситься до ОРДЛО, ігноруючи норми Кримінального процесуального кодексу України, вирішили не виконувати встановлені судом заходи із затримання з метою приводу.
То це «поза» чи таки «позиція»? Хто мав би відреагувати на такі дії Служби Безпеки України? На незрозумілі відкриті повідомлення, що ми “цього робити не будемо, хоч і ефективно розслідуємо кримінальні провадження”? На такі дії, в яких вбачаються ознаки правопорушень, що підпадають під дію статей 365, 367 Кримінального кодексу України, а саме – кримінальна відповідальність за перевищення влади або службових повноважень та службову недбалість, мали б стати предметом для відкриття кримінального провадження Державним Бюро Розслідувань. Злочини військовослужбовців служби Безпеки України в зоні ООС – їх підслідність.
Проте минуло вже більше двох діб, а жодної офіційної інформації від центрального органу чи територіального управління в Краматорську, за якими закріплені Донецька та Луганська області, немає.
Процесуальні керівники, у випадку неналежного реагування службових осіб ДБР – головна військова прокуратура. Хоча опісля заяви заступника Президентського офісу таку мовчанку їм можна пробачити.
У будь-якому випадку, автором блогу скеровано відповідну заяву, і буду радий поінформувати про перебіг її розгляду.
Буду відвертим, не матиме особливого значення, чи будуть притягнені представники СБУ до відповідальності за вчинене. Питання значно ширше. Позиція Служби має як мінімум дві причини:
Перша майже офіційна. Правоохоронці рядової ланки, що володіли інформацію про осіб, котрі супроводжували моніторингову місію, просто не знали як діяти в ситуації провокацій з боку представників НЗФ, котрі
прибули в “сіру зону” під софітами телекамер. Немає чітких інструкцій, а відповідальність з їх керівництва на себе ніхто не взяв.
Друга причина теж відома. Хтось подзвонив Баканову, Авакову і підрозділам ДБР і довів – ми нікого не затримуємо. Виглядає, що після затримання нехай і короткочасного судна, яке свого часу блокувало наші катери у Керченській протоці, наші силовики добряче отримали «на горіхи». Кремль просто диктує умови нинішній верхівці української держави і паралельно тестує її на дії у конкретних ситуаціях.
Для чого це Кремлю?
Середовища у Москві активно зондують нове українське керівництво.
Схема проста “влізе чи не влізе”. В Україні на порядку денному серйозна мова про місцеві вибори (в тому числі дострокові) та їх формат. Поки що принципово зберігається тиша навколо питання, що буде з самоврядуванням обласного рівня в Донецькій та Луганській областях і, звісно, в ОРДЛО. Як тільки нова “зе-команда” здасть позицію і на Донбасі (який контролює українська влада) відбудуться вибори до обласних рад усіх подібних дейнегів делегують в легітимні органи влади. Не дай Бог, нам усім при цьому уступок у питанні виборів в самому ОРДЛО.
До речі, сам Дейнего підібраний для такого тесту був дуже вдало. Опитані мною знавці ситуації всередині ОРДЛО засвідчують, що крові на цьому чоловікові немає. До речі, це не перша спроба непана Дейнего, “міністра закордонних справ” ЛНР, похизуватися перебуванням на українській території після чергового раунду мінських домовленостей, котрі передбачили розведення військ у Станиці Луганській. Проте першого разу, кажуть джерела, йому забракло духу це реалізувати без прикриття міжнародних місіонерів.
Моніторингову місії ООН з прав людини супроводжував і куди більш одіозніший персонаж – Басов Олександр, котрий у фейковому “МГБ ЛНР” опікується питаннями транспортної інфраструктури. Проте гріхів за ним набагато більше, тож випробовувати його присутністю українських силовиків було вирішено відкласти.
Проте, якщо реакції не буде, можемо бути певні, наступного разу Станицю Луганську у супроводі міжнародних моніторингових місій може відвідати і сам Корнет Ігор – глава силовиків терористичної “ЛНР”, на якому смерті, катівні і зрада державі. Пам’ятаймо, непокаране зло зростає.
Що в підсумку найгірше?
Інформаційно, хоча влада і намагалася замовчати цю подію (перегляньте моніторинг провідних телеканалів за ці дні), така позиція надзвичайно б’є по підвалинах української держави. Люди зі зброєю в руках і так вкрай скептично поставилися до чергового відведення військ і команд не застосовувати вогонь. А тут така беззуба позиція правоохоронців на власній території саме в день загибелі українських військових. Взагалі вищому військово-політичному керівництву української держави слід, у першу чергу, задуматися про стан духу українського воїна. Бо кожен мислячий український військовий знає, що не існує ніяких самостійних терористичних “ЛНР” і ДНР”. Зате є кремлівська верхівка на чолі з Путіним, яка відповідає як за бойові дії проти України, так і за те, що чинять щодня особи, котрі представляють маріонеткові “республіки”. Час це зрозуміти і Президенту Зеленському – подібна політика українських правоохоронців неминуче спричинить новий кадровий відтік зі Збройнихсил та інших силових структур, а це в результаті може призвести до повноцінної бойової поразки.