Генплан як панацея

Будівельні конфлікти, спірні ділянки, скандальні землевідведення у зелених зонах столиці, будівництво житла й ТРЦ замість транспортних розв’язок... Все це «громад’є» наразі вміщує Генеральний план Києва, затверджений у 2002 р. за мерства Сан Санича Омельченка (рішення Київської міської ради від 23 березня 2002 року за N370/1804), з 50 мільйонним кошторисом.

Фото: Надано автором

Більше ніж 2 тис. правок щодо зміни функціонального призначення територій: за різними джерелами за 12 років існування головного архітектурного документу столиці це майже 3 тис гектарів дорогоцінної київської землі. Цілком ймовірно, що серед тисяч гектарів є й ті ділянки-афери, які у 2008-2009 рр. виносилися на пленарні засідання Київради цілими блоками (від 10 до 100 проектів) «про передачу у власність по 10 соток» і голосувалися депутатами на засіданнях без обговорень. За 12 років плідної діяльності міської влади, в найкращих традиціях українського класика Остапа Вишні, старий Генплан 2020 р. зазнав чималої «усипки, утечки, усушки й утруски». Сьогодні в ньому безліч «приватизованих» об’єктів нерухомості, що щезли разом з тим, як зник чиновник, який вів приватизацію та тисячі гектарів незаконно відведених земель.

На вересень команда мера Кличка планує затвердити новий Генеральний план Києва. Вже проанонсовано, що Кличко витратить 20 мільйонів на столичний генплан Черновецького, який всього на 5 років довший, ніж нині діючий. Що це – нагальна необхідність освоїти бюджетні кошти, «сплатити» за виборчими рахунками чи спроби зберегти підтримку столичного електорату напередодні парламентських виборів?

Яким має бути Генплан Києва, щоб не викликати обурення столичних борців з незаконними забудовами, повернути до міста не тільки інвестиції, але й повернути Києву його історичне лице? Особливо за умов, коли громадськість неодноразово виступала проти розробки Генплану-2025, стверджуючи, що ГЕНЕРАЛЬНИЙ ПЛАН – ПРАВО ГРОМАДИ!, яка виступає проти узаконення попередніх варварських забудов. Наскільки законним буде прийняття та реалізація Генплану до 2025 р., якщо відповідно до п. 8 ст. 17 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", Генплани міст є безстроковими?

По-перше, сьогодні як ніколи Київ потребує справедливої економії коштів: і навіть не через те, що кияни сидять без води через борги «Київенерго», і зимуватимуть у напівтеплих квартирах. Головна причина – війна, неспроможність держави забезпечити бійців необхідним обмундируванням, військовою технікою, медикаментами, харчуванням, чим в теперешніх умовах займаються волонтери, громада, місцева влада (не завжди успішно). Це ж стосується і проблематики біженців з Криму та Сходу України, їх розселення, працевлаштування, лікування, навчання, тощо. Все це витрати місцевого бюджету, який, як я вже говорив, відповідно до запропонованих Кабміном змін, і так мусить схуднути на ще 30% від податку на доходи фізосіб.

По-друге, Генеральний план розвитку Києва має бути розрахований на перспективу 20-50 років. Де здоровий глузд, якщо діючий Генплан розрахований до 2020 року, а новий пропонується до 2025 року? Зробивши експертизу сучасного стану використання території міста, простіше та дешевше доповнити наявний документ змінами, ніж до витрачених 50 млн.грн. додавати ще 20 млн.

По-третє, Києву безумовно тісно в своїх межах: і за рівнем населення, і за кількістю транспорту. Розрахункові норми чинного Генерального плану перевищені, є велика диспропорція містобудівного розвитку столиці. Звідси відсутність соціальної інфрастуктури в новозбудованих мікрорайонах, кілометрові затори, знищені рекреаційні зони. Безперечно, мають відбутися зміни і в адміністративно-територіальних межах Києва.

По-четверте, як можна вже восени приймати новий Генплан, якщо до сьогодні невідома участь розкраденої останніми роками землі? Влада збирається її повертати ? Наскільки коректно й правильно перейматися новим Генпланом, кинувши напризволяще судові позови щодо земель, відчужених у громади міста за останні 10-12 років? Невже повернення тисяч спірних ділянок й тисяч «прихватизованих» квадратних метрів не цікавить міську владу? І все награбоване й відібране – законне?

По-п’яте – де альтернатива? Де висновки повної інвентаризації міських земель з визначенням цільового призначення усіх ділянок? Де аудит виконання чинного Генплану-2020? Де гарантія того, що новий Генплан Києва зупинить урбанізацію історичного центру міста, будівництво торговельних комплексів на землях для розміщення об’єктів соцсфери, зелених насаджень, транспортної інфраструктури?

Проект Генплану, пропонований сьогодні владою, має стати панацеєю для Києва. В першу чергу як система можливостей розвитку міста, комфортності проживання в ньому та спільного діалогу влади й громади. Проте, численні суперечності в самій системі владної вертикалі, що виникають за необхідністю врахування до проекту численних «інтересів», в поєднанні з відвертим сюрреалізмом заяв розробників щодо появи у Києві більше 100 нових розв'язок та двох ліній метро і три мости через Дніпро породжують певні сумніви навіть у оптимістів.

Олександр Федоренко Олександр Федоренко , Громадський та політичний діяч
Читайте главные новости LB.ua в социальных сетях Facebook и Twitter