На неї я відреагував депутатським запитом на адресу очільника підприємства. Метою його було отримання відповіді на конкретне питання: чи збирається керівництво Метрополітену ініціювати підвищення тарифів на проїзд в підземці. Крім того, в минулому році ми намагалися добитися від влади надання належного економічного обгрунтування підвищення тарифів на проїзд вдвічі, а також проведення незалежного аудиту фінансово-господарської діяльності Метрополітену. Тоді нам розповідали про те, що аудит було проведено і необхідності проводити його знову - нема. Проте, його результати нам не надають. Тому, в зазначеному запиті я також вимагав надати результати відповідного аудиту.
У відповіді, яка надійшла, про аудит жодного слова. Це не зважаючи на те, що була прописана чітка вимога про надання відповідної інформації. З цього можна зробити висновок, що або жодний аудит ніхто не проводив, або комусь дуже не хочеться оприлюднювати його дані. Хоча, враховуючи таку секретність та гру столичної влади в схованки, розраховувати на щось без наполегливого тиску громади не доводиться.
Далі більше.
З приводу можливих намірів підвищити ціни на проїзд в метро, відповідь дуже розмита і наводить на невтішні висновки. Так, мені як людині, делегованій представляти інтереси киян, було фактично відмовлено у наданні економічного обгрунтування вартості проїзду в метро в принципі.
За словами Брагінського, «економічне обгрунтування розрахунку тарифу на послуги з перевезень пасажирів надається в установленому порядку». Про все і ні про що. Фактично було відмовлено у наданні відповідних розрахунків, які взагалі мають публікуватися в усіх деталях щоб громада мала до них вільний доступ. Відмовив у цьому директор підприємства, яке належить громаді міста Києва.
Цікаве також формулювання, згідно з яким ініціювання підвищення проїзних тарифів «не було». Тобто, замість інформації про плани та наміри, надійшла відповідь про те, що на даний час було/не було. Виходить, аби дізнатися завчасно про ініціювання подібних рішень мені потрібно писати запити до керівництва Метрополітену щотижня або й щодня?
Також в Метрополітені розповідають про плани корпоративного розвитку підприємства. Все це виглядає досить сумно, враховуючи те, що заходи, котрі могли зупинити купу махінацій в метро просто не виконуються. І це не зважаючи на численні обіцянки влади. Так, киянам довго розповідали про те, що буде введено електронну систему оплати проїзду на заміну архаїчним жетонам. Варто сказати, що в тому ж Харкові система оплати набагато більш сучасна й цивілізована. Проте, процес чомусь не пішов. Було вжито лише косметичних заходів. Всі знають, що через махінації з жетонами місто втрачає значну кількість необлікованих коштів.
Крім того, досі висить в повітрі питання реклами у метрополітені. Як відомо, рекламні площі в підземці за копійки орендують приватні фірми, які отримують надприбутки від реклами, яка має мільйонне охоплення кожного дня.
Зараз на фінішну пряму вийшла робота Тимчасової контрольної комісії Київради питань перевірки виникнення заборгованості комунального підприємства «Київський метрополітен» за лізинговими контрактами, укладеними між комунальним підприємством «Київський метрополітен» та ТОВ «Укррослізинг». Практично всі члени цієї ТКК сходяться на думці, що було укладено абсолютно недоцільний договір із надання лізингових послуг, предметом якого стали 100 вагонів для метро. Було укладено низку додаткових угод, які завдали місту величезних збитків. «Укррослізинг» пов’язують з «улюбленцем» українських журналістів Юрієм Іванющенком. Думаю, він не потребує окремого представлення.
Так от в кінці 2015 року керівник Метрополітену із керівником Департаменту транспортної інфраструктури КМДА намагалися змусити бюджетну комісію Київради виділити сотні мільйонів гривень на погашення заборгованості по тому договору, використовуючи шантаж і розраховуючи на некомпетентність депутатів. Тоді я змушений був на підвищених тонах пояснювати представникам виконавчої влади, що комісія не просто не повинна ухвалювати таке рішення. Вона ще й має дослідити питання як так вийшло, що ніхто не знав про цю заборгованість і депутатському корпусу пропонують фактично «заднім числом» шляхом внесення змін до бюджету міста на 2015 рік подарувати друзям Януковича сотні мільйонів гривень. А загальні збитки за тим договором для міста обчислюються в понад мільярд! Після цього було створено ТКК, в ході роботи якої було з’ясовано величезну кількість фактів, котрі свідчать про цілу аферу.
Цю історію я згадав не дарма. Мораль полягає в тому, що за провали і безвідповідальність столичної влади мусять постійно платити кияни.
Так само представники банку «Хрещатик», який зазнав краху, незадовго до цього хотіли залізти в кишеню киянам, проте не змогли. І навіть якби в них вийшло, то це лише трохи відтягнуло би крах установи.
Так от у випадку з Метрополітеном, цілком ймовірно, що киянам скоро знову доведеться із власної кишені оплачувати всі ці угоди з друзями Януковича, провали корумпованого менеджменту комунальних підприємств і нездатність чиновників навести лад у фінансово-господарській діяльності столиці. Натомість влада просто далі жонглює тарифами. Метрополітен вже озвучив, що хоче, аби кияни платили за одну поїдку 6 гривень. Проте, коли мова йде про необхідність надання елементарної калькуляції вартості проїзду, в представників влади чомусь відразу проявляються підозрілі симптоми сліпоти, німоти і глухоти. А це аж ніяк не свідчить про декларовану прозорість і відкритість перед громадою Києва.