Цього разу я не буду писати про своє бачення, а покажу бачення з середини, від людини, яка на собі відчуває всі тонкощі "виправних" установ.
І ще, унікальність цього листа в тому, що він мені переданий з території, яка поки що не підконтрольна Україні.
"Я часто дивлюся на твої звіти про поїздки по тюрмах і таборах, але жодного разу не бачив опису такого місця як карцер. І якщо вже так випало, що пишу я тобі саме звідти, то більш детально зупинюся на ньому.
Для адміністрації - це дуже не приємне місце для неочікуваних перевірок. Завжди варто наполягати на тому, щоб спершу побачити ділянку ДІЗО / ПКТ (дисциплінарний ізолятор і приміщення карцерного типу), різниця між ними не суттєва.
У першому покарання призначають від 1 до 15 днів, у другому вигляді покарання від 1 до 3-х місяців.
В ізоляторі заборонено абсолютно все, навіть читання книг, щоб час в ньому тягнувся максимально довго.
В даний момент моя камера на 4 людини, десять кроків в довжину і п'ять в ширину. У ній є стіл і дві лавки для прийому їжі, умивальник, туалет і невеличке вікно, через яке видно лише сірий паркан.
Немає можливості готувати собі їжу і навіть просто зварити чай. Розпорядок дня такий: підйом о п'ятій ранку, винесення ковдри, матраца і подушки з камери, нари пристібають до стіни, щоб не було можливості присісти або лягти до дев'ятої вечора. Камера зачиняється і починаються 16 годин роздумів, думок і внутрішнього діалогу, дуже часто моделюєш різні ситуації, згадуєш минуле, повністю занурюєшся в себе. А іноді просто стоїш закривши очі і слухаєш спів птахів десь в далечині, це дуже заспокоює. Як подарунок долі - година прогулянки в день, коли бачиш небо крізь тінь решіток.
Є в ньому і позитивні сторони: тиша, відсутність великої кількості людей і спокій від суєти і фальші."
Люди можуть бути абсолютно різні, але така реальність сприймається приблизно однаково. Побачивши все на власні очі, сприймаєш інакше кожне слово.
Це лише початок опису окремих приміщень в колоніях, перша частина. Національний центр правозахисту змусить вас поринути в реальність, від якої ви абстрагуєтесь.
Зоя Толок