Наступні півроку (до початку нового періоду звітування), за логікою, мали бути витрачені відповідними інституціями та посадовими особами держави для відшліфування всіх геопозиційно-технічних моментів в роботі системи е-декларування.
Однак початок нового етапу звітування, який розпочався після нового року і мав закінчитися першого квітня, знову виявив системні - і вже катастрофічні - збої в функціонуванні єдиного Державного реєстру декларацій (національно-промислового характеру виконання, підтримки та експлуатації). А його забезпечення мало бути безперебійним, практично на рівні космічних чи атомних сфер державної відповідальності. В цій ситуації всі публічно-персональні «шишки» полетіли в голову НАЗК Наталю Корчак. Зрештою, на засіданні уряду прем’єр запропонував їй подати заяву про звільнення.
Вина голови НАЗК в неефективному функціонуванні єдиного Державного реєстру декларацій, звичайно, є. Бо вона несе безпосередню відповідальність за роботу органу і всі технічні моменти, пов’язані з цим. Маю на увазі контроль договірних відносин із виконавцем робіт, тобто державним підприємством «Українські спеціалізовні системи» (Держспецзв’язок), забезпечення інших нюансів для ефективної роботи НАЗК, включаючи комунікацію з іншими урядовими структурами, зокрема, прем’єр-міністром.
Однак в даній ситуації необхідно говорити про глобальну модель сучасного цифрового функціоналу державного рівня і такого ж рівня синергетично-партнерську (координаційну) відповідальність. Коли в серпні минулого року Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації публічно оголосила про неготовність апаратно-програмного комплексу і зберігання електронних декларацій та відмовилася його атестувати, ставши стороннім спостерігачем (законодавчо зафіксований функціонал), НАЗК публічно запевнила в готовності запустити е-декларування у встановлений термін.
Виникає питання — чому уряд (РНБО, ВРУ) тоді не призначив офіційне розслідування причин неготовності цього надважливого інноваційного управлінсько-технологічного комплексу і не встановив винуватців затягування процесу запуску електронної звітності? Чому прем’єр-міністр не поставив на особливий контроль цю проблему, адже це питання не лише державної ваги, але й взятих зобов’язань перед європейським співтовариством? Зараз ми всі разом — і держава, і суспільство — пожинає плоди такої інституційної безвідповідальності.
Якісні Інтернет-послуги як форма взаємодії держави і суспільства — це, передусім, сучасне забезпечення з боку держави тотальної реалізації прав людини, можливостей громадянина виконувати свій конституційний обов’язок. Якщо держава відмовляється (неважливо, під якими приводами і поясненнями) від виконання цієї функції, тоді вона розписується у власному небажанні забезпечувати та удосконалювати демократичні механізми Майданної України.
Перехід до цифрового суспільства - відкритого, продуктивного, перспективного — є нагальною вимогою часу. І якщо ми проголосили своєю ціллю вступ до європейського співтовариства, то чиновницький опір процесу е-декларування свідчить про наявність в системі державного управління значного прошарку сановного люду, які бояться втратити корупційну годівницю і заради цього готові нищити будь-яку демократичну ідею чи іноваційно-сервісний процес.
Успішне завершення ситуації довкола е-декларування має засвідчити не лише готовність очільників держави відстоювати Майданні цінності і реально боротися за Європу в Україні, але й продемонструвати світові демократичну зрілість українського суспільства і цивілізаційність держави.