Країна чекала від Зеленського перезавантаження. І, будемо відверті, фундаментальні реформи справді почались. Не так швидко, як у серіалі. Але ми зрушили вперед. У Зеленського вистачило політичної волі та мужності не лише розпочати реформи, але й продовжувати їх – попри спротив опонентів та несприятливі зовнішні фактори.
Перше. Земельна реформа
Вона ще не доведена до логічного завершення – зокрема, і через шалену протидію, - але перший крок до відкриття ринку землі зроблений. Понад 20 років політики не намагались навіть торкатись цієї проблеми. На кілька десятиліть ми застрягли між радянським минулим та цивілізованим ринком. І ось, нарешті…
Друге. Медична реформа
Так, вона розпочата ще до Зеленського. Проте була велика спокуса (знову ж таки, враховуючи спротив та заперечення всього нового та незвичного) її швиденько згорнути і залишити все, як є. Проте був доведений до завершення перший етап реформи, а з 1 квітня цього року розпочато другий. Реформа йде важко, у наші плани втрутилась пандемія коронавірусу, всесвітня економічна криза, проте я радий, що президент не дозволив припинити реформування медичної сфери. Бо це єдиний шанс побудувати в Україні сучасну систему охорони здоров’я, а не дивитись, як руйнуються залишки радянської медицини.
Третє. Реформа державного управління
Кілька десятиліть політичні лідери під час виборчих кампаній повторювали мантру про необхідність зняття депутатської недоторканності та обіцяли це зробити. Проте лише нинішня команда справді зробила перший крок в цьому напрямку. Парламент як клуб найбільш заможних українців, де вони вирішують проблеми бізнесу та ховаються від закону, більше не існує. Депутат - це більше не титул із привілеями, який купували олігархи та бізнесмени. Це законотворча робота, це прозорість майна та статків, це відповідальність за доходи незрозумілого походження.
Президент виконав обіцянку ввести кримінальну відповідальність за «кнопкодавство». Парламент схвалив скорочення справді надто великої чисельності депутатів, а наступні вибори пройдуть за новою системою. Але ж «слугами народу» нарешті стали не лише депутати, але й сам президент. Уперше в історії країни з’явилися реальні законодавчі важелі для усунення від влади глави держави.
Четверте. Реформа моралі
Я вважаю, що реформа моралі навіть більш важлива, ніж реформи земельна, медична та будь-яка інша. Зеленський запровадив систему владних вертикалей, яка не будується на корупційних зв’язках. Ще не так давно ми навіть не сподівались, що це можливо! Ми справді іноді помилялись, у владу потрапляли люди мало підготовлені, але мотивом призначення міністрів чи будь-яких інших чиновників завжди було відверте бажання досягти позитивних результатів для країни. І я дуже сподіваюсь, що ця започаткована Зеленським реформа моралі держуправління буде продовжена наступними поколіннями політиків. А «корупційні вертикалі» як модель існування державної машини назавжди залишаться у минулому.
Не можу обійти і тему Донбасу. Крім перезавантаження влади та країни, Зеленський обіцяв, що зробить усе можливе для досягнення миру на Донбасі. І він справді зробив усе можливе – ми визволили з полону наших героїв – Олега Сенцова, Олександра Кольченка та сотні інших бранців російських в’язниць та підвалів ОРДЛО. Ми виграли газову війну, домоглись виплату російським «Газпромом» 3 млрд доларів за умови збереження транзиту газу ще на п’ять років. Але Зеленський також обіцяв, що ні на крихту не поступиться суверенітетом країни – тому ворог не припиняє стріляти, незважаючи на будь-які наші мирні ініціативи та пропозиції.
Зеленського можна критикувати. І це, до речі, ще один його здобуток. Президенство Зеленського - той унікальний випадок, коли, маючи повну владу, людина навіть не спробувала обмежити свободу слова та можливість для критики. Але всі прогнози про те, що через півроку суспільство прозріє, отямиться та нарешті розчарується у Зеленському, виявились хибними. Рівень довіри до президента сьогодні майже на тому ж рівні, що і весною 2019 року. І ця підтримка Зеленського суспільством вже не є кредитом довіри, як рік тому. Це оцінка його роботи. Якщо хочете - реальний президентський KPI.
Нам усім дуже хотілось би, щоби зміни в країні відбувались, як у серіалі. Але життя набагато складніше. Не помиляється лише той, хто нічого не робить. Для мене головне, що перезавантаження відбулось. Ми робимо помилки, вчимось, але є цивілізаційний рух уперед, і більшість суспільства це відчуває.