До історії питання
7 березня 2018 року в українському інформаційному просторі заявилась новина про висловлювання посла Угорщини в Україні Ерно Кешкеня щодо автономії для закарпатських угорців. У інтерв’ю для «Українських новин» угорський дипломат заявив, що в автономії нічого поганого немає, а в ЄС достатньо прикладів того, наскільки позитивно така політика впливає на місцеве населення. Дещо раніше, 17 листопада 2017 року, у інтерв’ю для інформаційного ресурсу «Главком» Ерно Кешкеня заявив, що Україні не варто так суворо ставитись до подвійного громадянства, а Угорщина, роздаючи свої паспорти громадянам України, не робить нічого страшного, а лишень надає громадянство тим угорцям, які мають на це право.
На тлі стабільної політичної неефективності української влади як на республіканському, так і на місцевому рівні, подібні заяви звучать більш, ніж загрозливо, особливо, в контексті збройного конфлікту на Донбасі та питання відновлення територіальної цілісності України. Справа в тому, що команда Орбана давно і голосно лобіює створення угорських національних автономій у сусідніх країнах. У виступах окремих угорських політиків, які представляють як правлячі, так і опозиційні кола, неодноразово звучали ідеї про те, що виживання угорських етнічних громад за кордоном залежить від їх здатності домогтися автономії. При цьому автономія розглядається, як мета угорської меншини, від якої не можна відмовлятися ні за яких умов, а політичні еліти заявляють, що умовою досягнення цієї цілі є представництво угорських партій у місцевих органах влади відповідних країн.
150 тисяч угорців, які компактно проживають на території Закарпаття, цілком можуть бути першою громадою, яка розпочне шлях у напрямку здобуття автономії. Суперечка, яка розгорнулася навколо мовної складової закону «Про освіту», свідчить, що Віктор Орбан, готовий іти на жорстку конфронтацію із сусідніми державами для досягнення власних політичних цілей. За такого сценарію, угорська громада України цілком може стати полігоном для випробування нових зовнішньополітичних тактик Орбана та його союзників. Спробуємо спрогнозувати 4 найбільш ймовірні сценарії запровадження ідеї автономії Закарпаття в складі України.
Сценарій перший: розділяй і владарюй
Впродовж першої половини прем’єрської каденції (2018-2020 рр.) Віктор Орбан продовжує нарощувати співпрацю з етнічними угорцями на території України, використовуючи фінансові ресурси, як головний інструмент забезпечення лояльності та підтримки. Ведеться активна підготовка до проголошення політичного курсу на здобуття культурної автономії Закарпаття у складі України. При цьому культурна автономія, розглядається, як перший етап на шляху до подальшої політичної інтеграції Закарпаття у склад Угорщини. Орбан використовує для цього політичну підтримку на усіх фронтах – від Варшави до Москви. У випадку успішної реалізації цієї ініціативи, культурна автономія Закарпаття може стати ключовою зовнішньополітичною перемогою напередодні наступного електорального циклу. Україна в цей час оговтується від електоральних потрясінь 2019-2020 років. Еліти займаються формуванням нового Кабінету міністрів та узгодженням посад в рамках нової коаліції на республіканському та регіональному рівнях. Населення загалом підтримує ідею культурної автономії, оскільки переконане, що зближення з Угорщиною забезпечить додаткову фінансову підтримку населення, в тому числі і завдяки підтримці ЄС.
Сценарій другий: граючи навипередки
Регіональна карта стає одним з головних фронтів чергової президентської та парламентської кампанії 2019 року в Україні і, відповідно, підготовки до місцевих виборів 2020. Одна з «нових» політичних сил намагається заручитися підтримкою регіональних еліт, пропонуючи нову концепцію відносин між Києвом та регіонами, апелюючи до продовження політики децентралізації. Культурна автономія регіонів розглядається, як один з інструментів зниження політичної напруги та політичного компромісу всередині країни. Відповідно до пропонованих змін, питання мови, освіти та культури загалом передаються на місця і стають предметом діалогу на рівні місцевих громад. Угорщина та інші сусідні країни підтримують цю ініціативу, але побоюються, що це лише популістичні передвиборчі обіцянки, тому активно співпрацюють з місцевими осередками політичних партій та громадських організацій на Закарпатті, надаючи їм фінансову та політичну підтримку в обмін на гарантії продовження цієї ініціативи після виборчих циклів. Населення активно включене у політичні процеси та користується усіма ресурсами, які осідають в регіонах у процесі реалізації ініціативи.
Сценарій третій: Закарпатський Донбас
Закарпатські політичні еліти вирішують розіграти карту культурної автономії напередодні електорального циклу 2019-2020 років. Мотив досить тривіальний – зберегти власні позиції напередодні зміни влади у Києві, а також послабити вплив Будапешту на регіональні процеси. На фоні погіршення дипломатичних відносин між Києвом та Будапештом, відбувається загострення та конфлікти між представниками української та угорської меншин. Масові заворушення провокуються місцевими елітами, а їх динаміка та піки припадають на передвиборчі періоди 2019-го року. Таким чином місцеві політичні еліти прагнуть отримати гарантії від Києва щодо результатів електоральної кампанії 2020 року. Угорщина активно включена у ці процеси, підтримуючи з одного боку угорську громаду, а з іншого – шукаючи діалогу, в першу чергу, з місцевими елітами, та центральними органами влади у Києві. Орбан і його політична команда використовують політичну нестабільність в регіоні для зміцнення власних позиції у відносинах з угорськими громадами в усіх сусідніх країнах.
Сценарій четвертий: новизни не вводити – старовини не чіпати
Українські угорці залишаються інструментом політичної мобілізації та, водночас, електоральним козирем «Фідес». Українська влада не реагує на «паспортизацію» та «виборчі вояжі» українських угорців, намагається уникати прямих політичних дій з метою налагодження діалогу та зниження градусу напруги у двосторонніх відносинах. Будапешт використовує гасла автономії виключно у передвиборчих кампаніях, але не здійснює жодних дій в напрямку реалізації цих ідей. Тим часом Україна продовжує неефективну гуманітарну політику у регіоні, ігноруючи інтереси, як національних менших, так і українців. Місцеве населення намагається використати можливості доступу до ресурсів, які надає будь-яка зі сторін. При цьому жодна не має достатньої довіри та підтримки у регіоні.
Замість висновку
Дестабілізація будь-якого регіону України в теперішніх умовах може стати загрозою не лише територіальній цілісності, але й виживання держави загалом. Парад автономій, який можуть розпочати угорці на Закарпатті, цілком ймовірно буде використаний Москвою та іншими геополітичними гравцями для отримання політичних дивідендів. А в умовах високого рівня неефективності державних інститутів в Україні, обов’язково призведе до політичної дестабілізації країни. Тому недопущення цього сценарію прямо визначатиме параметри виживання держави в найближчому майбутньому.