Банк майбутнього
Історія банків почалась з лихварів, які обмінювали гроші різних країн, приймали вклади на збереження та надавали позики під проценти. Згодом вони стали називатись банкірами. В ті часи репутація і слово банкіра мали вирішальну роль у фінансових суперечках. Потім на себе цю функцію частково взяло право. Фактично до середини ХХ століття кардинальних змін в цій галузі не відбувалось.
В 50-х роках минулого століття з впровадженням IT в промислову експлуатацію виник новий термін — транзакційний банкінг. Це був новий рівень системи платежів між суб’єктами та обміну інформацією про угоди. Оскільки в процесі задіяні гроші, операторами цього нового ринку стали банки. На той час система була надзвичайно дорогою, проте компанії, які могли собі дозволити нею користуватись, швидко ставали лідерами ринку.
Сьогодні банки поєднують в своїй діяльності транзакційний та класичний набір послуг, балансуючи на заробітках від процентів за кредити та комісійних доходів від переказів і платежів. Основною цінністю в банках вважаються саме гроші, а глибина сховища є мірилом їх надійності.
Але ми на порозі змін.
Платіжні системи забирають транзакційний бізнес у банків, а класичні послуги, такі як кредит та депозит, поступово ідуть в онлайн. Що ж далі?
На нашу думку, банківська сфера йде до чіткого поділу на онлайн та офлайн.
Онлайн: Це відкриті бази даних, в яких основним терміном буде Репутація. Банки визначатимуть та ділитимуться репутацією своїх клієнтів, а клієнти використовуватимуть свою репутацію перед банком для взаємодії з іншими суб’єктами. Цінність перейде від грошей до інформації, а надійність сховища трансформується в об’єктивність та чесність у визначенні рівня репутації.
Для такої діяльності не потрібні відділення, спеціальна банківська техніка, та… персонал. Далі процеси перейдуть в площину IT-системи, яка самостійно збиратиме, аналізуватиме та роздаватиме інформацію. Але це вже буде не Банк, а просто банк даних.
Офлайн: Завжди існуватимуть люди, для яких цифровий підпис не замінить розчерк пера, рукостискання та погляд в очі. Особливо якщо це стосується визначення власної долі, що у випадку взаємодії з банком полягає в кредиті на житло для родини, інвестування зароблених коштів чи розпорядження пенсійними накопиченнями. Для прикладу, в Естонії 98% громадян використовують ID-картку та мають можливість підписати будь-який документ цифровим підписом, проте голосують на виборах, одружуються та укладають договори іпотеки більшість все ж таки офлайн.
Для розмови про гроші буде достатньо декількох комфортних офісів у великому місті. Репутація та досвід суб’єктів ринку знову матимуть вагу, а люди, які працюватимуть в цій сфері, знову гордо називатимуться Банкірами.
Супермаркет майбутнього
А чи задумувались, ви як буде виглядати супермаркет майбутнього? Уявімо, що ви потрапляєте у торговий зал, не виходячи з дому чи офісу, а просто сидячи в зручному кріслі, одягнувши шолом віртуальної реальності (VR). Із розвитком VR-технологій може зникнути необхідність в більшості процесів, які зараз виконуються супермаркетом, а асортимент стане ще ширшим, гнучкішим та якіснішим.
Це буде супермаркет без жодного касира, консультанта, прибиральника чи мерчандайзера. Більше того — без жодного метра торгової площі, без кас та черг. Усі товари ви зможете розглядати на віртуальних полицях, на яких, крім стандартної інформації, будуть відображатись відгуки щодо якості того чи іншого товару. Виявляється, такі «закупи» не така далека перспектива, адже технологія доступна вже зараз. Товари з найгіршими показниками будуть автоматично усуватись із асортименту супермаркету, і таким чином, виробники низькоякісної продукції просто зникнуть в майбутньому. З іншого боку, для виробників товарів відкриються надзвичайні можливості для дешевшої та ефективної візуальної реклами продукту.
Розкладка полиць віртуального супермаркету буде формуватись персонально для кожного клієнта за допомогою розумного алгоритму, заснованого на аналізі великих даних. Після наповнення віртуального кошика та підтвердження оплати товар буде відвантажуватись повністю автоматизованим складом і доставлятись клієнтам дронами чи безпілотними електровантажівками.
Статистичний аналіз даних покупок зможе бути використаний при лікуванні чи для досягнення особистих цілей покупців (набір чи втрата маси тощо). Також важливим буде включення до функціоналу платформи супермаркету майбутнього різноманітних порадників від професіоналів (наприклад, товари, які слід взяти в дорогу, як зменшити кількість холестерину, кошик для веганів і тому подібне).
Супермаркет майбутнього перестане бути простим торговим посередником і перейме на себе функцію харчового забезпечення, а саме — розширить спектр послуг до доставки та послуг на основі передплати. Такі послуги передплати зможуть формуватись як вручну покупцем чи дієтологом, так і на основі аналізу даних покупок. Супермаркет майбутнього в умовах «посткапіталізму» також перейме на себе соціальну функцію, це вже діє в кількох країнах. Вона буде забезпечуватись або за власний рахунок через зменшення витрат на персонал та торгові площі, або державою — як частина соціального забезпечення.
Шпиталь майбутнього
Давайте розглянемо, яких змін зазнає сфера охорони здоров’я, а саме така інституція, як лікарня. Аналізуючи можливості, які нам дають технології фіксування, збору і передачі інформації, можна зробити висновок, що завдяки цим технологіям, лікарня майбутнього — це велика база даних, що дозволить контролювати стан здоров’я кожної людини на планеті кожної миті.
В основі усього процесу охорони здоров’я буде постійний моніторинг організму людини завдяки різного роду трекерам, чіпам, телефонним додаткам та іншим пристроям. Щоденно будуть відбиратися аналізи, завдяки датчикам, вмонтованим у смарт-унітаз. Всі зібрані дані входитимуть в єдину світову базу даних, яка в автоматичному режимі, аналізуючи зміни в організмі чи поведінці особи, матиме різні методи впливу для покращення стану кожної людини та запобігання захворюванню. Великою перевагою є те, що в більшості випадків достатньо буде виконати просте завдання, що приходитиме у вигляді повідомлення на мобільний пристрій, наприклад: ходити більше, чи пити більше води, чи можливо, спати цього тижня на 30 хвилин довше, а може, додати у свій раціон більше фруктів або навпаки, обмежити себе у їх споживанні. Вагомим фактором є можливість впливу на організм людини без її відома: завдяки щоденним аналізам домашньої лабораторії (а така буде в кожному смарт-унітазі), було виявлено, що організму людини бракує кальцію, що, в свою чергу, в майбутньому могло б призвести до проблем з зубами. Ця лабораторія відсилає запит виробнику іжї, що обслуговує конкретну людину, і наступна партія їжі буде насичена кальцієм чи будь-яким іншим мікроелементом, який виявився необхідним. Звичайно, що уникнути вірусів чи епідемій буде складніше, та такі проблеми можна буде вирішити у роботизованих профілактичних пересувних модулях, де можна буде пройти вакцинацію, зробити більш детальний аналіз. Саме такі модулі виконуватимуть роль пологового будинку.
Такий великий центр даних дозволить професіоналам з усіх куточків світу користуватися надбаннями один одного, отримати таку кількість інформації, що дозволить більш точно прогнозувати зміни та розуміти причини тих чи інших змін. Робота лікарів масштабуватиметься не в рази, а в десятки, а то й сотні разів. Якщо згадати, що одним з елементів нової парадигми мислення є «думай глобально – дій локально», то можна з впевненістю заявити, що технології у найближчому майбутньому дозволять нам мати найкращий світовий шпиталь у кожній домівці.
Телебачення майбутнього
Як працюватиме телебачення майбутнього? Нове телебачення опиратиметься на потреби глядача в інформації з перевіреного джерела, з хорошою репутацією. Розвитку телебачення сприятиме подальше поширення Інтернету. Відповідно, якість контенту, яку споживатиме глядач, вимірюватиметься ним же, а не вибірковим показником піплметра. Таким чином, кожен лайк, коментар, перегляд, пошук у пошукових системах аналізуватимуться, та розумне ТБ пропонуватиме відповідний контент.
Глядач сам обиратиме, купуватиме, формуватиме та створюватиме телевізійний контент. Телеекран як пристрій або відійде у минуле або залишиться формою, яка транслюватиме контент з Інтернету, відповідно до вподобань споживача. Телебачення найімовірніше поділятиметься на платне та безкоштовне. Виникатимуть нові форми телебачення, наприклад, людина-канал. Кожен зможе творити своє власне телебачення. Будь-який контент — це інтелектуальна власність, за яку потрібно платити. Це означає, що глядач сам обиратиме канали, контент, який його цікавить, а вже самі канали зароблятимуть кількістю переглядів реклами на них. Це стосується людей-каналів, розважальних шоу, прямих трансляцій. Якісний контент, такий як фільми, документалістика тощо, буде платним. Окремо можна буде обирати телебачення без реклами, проте воно теж коштуватиме відповідно.
Оскільки на вибір глядача, через перенасичення інформаційного простору, впливатиме головним чином надійність джерела інформації, то інформація про усіх власників традиційних чи персональних каналів буде відкритою.
Для того, щоб стати каналом інформації, не потрібно буде дорогого обладнання чи профільної освіти, найперше потрібною буде добра репутація, від цього і залежатиме якість каналу. Однією з конкурентних переваг стане швидкість донесення інформації, тож формати LIVE ставатимуть все популярнішими. Глядач у майбутньому платитиме лише за те, що споживає, й у тих нішах, які обирає (спорт, музика, новини тощо).
Схоже телебачення вже було створене в Україні, у 2013 році, коли кожен міг стати частиною Громадського. Воно виконало свою місію, проте виявилось, що до такого формату ще не готова критична маса українців.
Університет майбутнього
Університет в економіці «ренти знань» є платформою, що об’єднує професорів (носіїв знань) та студентів (здобувачів). Ролі студентів і професорів не є визначеними і можуть змінюватись в часі (студент-професор-студент). Місія такого університету — підтримувати соціальний ліфт у технократичному суспільстві економіки ренти знань: виявляти таланти, визначати дорожні карти для їх життєвого і професійного розвитку, формувати спільноту, тобто кадровий резерв людей, які створюють/модифікують соціальні та бізнес-моделі. Завдання університету — визначення методичних підходів, ефективних для передачі/здобуття знань, та їх монетизації через стандартні контракти, які є предметом обігу.
Такий університет є «маркетплейсом» (ринком), що в реальному часі проводить постійний арбітраж між запитами на знання від студентів і компаній та офертою передачі знань від професорів. Зрозуміло, він буде мати тісну інтеграцію з компаніями, щоб відслідковувати професійний прогрес студентів — для належного виконання зобов’язань перед ними (додавати знання, яких бракуватиме) та завчасно виявляти потреби компаній.
Знання, здобуті студентами, так само як і робочі години студентів (які здобудуть знання), стають стандартизованим контрактом, що може вільно продаватись на ринку, організацію якого забезпечує університет. Форма організації цього ринку — самовиконувані стандартні блокчейн-контракти. Блок, який перебуватиме в обігу, складатиметься із множини знань/компетенцій, кожна з яких матиме свою питому вагу в загальній вартості блоку та ідентифікаторі знань. Унікальний ідентифікатор знань, придбаних в університеті, стає замінником диплому і використовується при всіх трудових і комерційних транзакціях студента в майбутньому. Блоки знань, асоційовані зі студентом, складатимуть його інтегральний індекс, розмір якого визначатиме його соціальний статус і репутацію як фахівця.
Як монетизувати такий університет? Університет укладає з із студентом SLA-контракт, за яким останній отримує знання певного рівня і якості, що підлягають оновленню упродовж визначеного періоду часу. Взамін університет отримує право брати участь у розподілі майбутніх доходів, які отримує студент за використання своїх знань (як працівник) або продаж годин робочого часу на біржі університету (відсоток від доходу або роялті від контрактів студента). Спонсори (уряд, компанії, доброчинці) мають право викупляти майбутні робочі години студентів або SLA-контракти в університетів.
Післямова
Якісь із вищезазначених моделей можуть здатися занадто віддаленими від нас у часі, натомість інші фактично вже реалізуються у певних пілотних моделях. Наше завдання полягало лише у тому, щоб стимулювати підприємницьку креативність та інноваційну творчість учасників програм LvBS, аби на них справдилося передбачення, що першопрохідці отримують вершки. Тож бажаємо вам творчості та багатства, створеного інноваціями!
Авторський колектив: Мартин Ковалко, Борис Ковтун, Ростислав Оленчин, Юрій Самець, Маркіян Серчинський, Христина Шабат. Написано за результатами практичної роботи та у співавторстві з Валерієм Пекарем.