Реформа Армії є по суті створенням оптимальних структур видів Збройних сил і їхніх угруповань на сході, півночі, півдні і заході України в пропорційній кількісті рівню загроз і ризиків воєнної безпеки, що на цих напрямах прогнозуються. В центрі країни мають бути зосереджені резерви персоналу і військової техніки для мобілізаційного розгортання, а також основні підприємства військового виробництва.
Оптимальність структур видів Збройних сил має визначатися необхідностями готовності до оборонної війни як за мирного часу, так і з початком агресії. Виходячи з цього, Прикордонні війська, Військово-повітряні сили, сили ППО і Сухопутні війська ЗС надані для прикриття кордонів мають перебувати у постійній готовності (сили першої готовності) за повними організаційними штатами. Відповідний рівень готовності мають мати засоби їхнього забезпечення і системи управління.
Основними оперативними напрямами дій сил першої готовності мають бути північно-східний, східний і південний. Центр управління ВГК – Київ. Центрами системи управління на напрямах мають бути Чернігів, Харків, Дніпропетровськ.
Принцип взаємосумісності
Всі війська всіх видів ЗС мають бути приведені до стану взаємосумісності з військовими силами країн-членів НАТО (єдиний союзник в оборонній війні). З цією метою в країні мають діяти єдині стандарти взаємосумісності (interoperability) як для підготовки і тренування персоналу, так і виробництва й обладнання військової техніки та засобів зв’язку і забезпечення.
Принцип основного складу
Основним складом ЗС, інших військових формувань мають бути бойові з’єднання, частини і підрозділи. Вони мають всіляко розвиватись і вдосконалюватись. Їхні чисельність і озброєння визначаються потребами на виконання поставлених завдань оборони. Всі необхідні скорочення мають здійснюватись за рахунок зменшення рівнів управління і підвищення його ефективності введенням нових автоматизованих систем.
Принцип підготовки і тренування
Кожне з’єднання, кожна віськова частина і підрозділ мають мати план бойових дій з визначеними районами, рубіжами зайняття оборони, напрямками застосування зброї, строками готовності і конкретними задачами. Лише ці плани мають бути основою для визначення чисельності і озброєння угруповань за напрямами, повсякденної підготовки персоналу і оцінки їхньої готовності і готовності органів управління і засобів забезпечення. Лише зазначені плани мають бути основою для перспективного розвитку чи скорочення військових сил відомства.
Принцип управління і забезпечення
В країні має діяти Єдиний орган управління плануванням оборони. Він має визначати необхідні сили і засоби всіх учасників оборонного плану за напрямами і задачами. Цим органом має здійснюватись контроль підготовки і готовності військ (незалежно від їхньої приналежності до відомств) до виконання завдань, а також стан систем управління і всебічного забезпечення.
Принцип відповідальності
Контроль підготовки персоналу військ, сил і органів управління, їхнього озброєння, оснащення і забезпечення з метою оцінки готовності до оборонної війни має здійснюватись єдиною інспекцією Єдиного органу управління обороною країни.
Оцінки і висновки інспекції мають бути вирішальними у плані оцінки стану обороноздатності країни. Відповідальність має бути персоніфікованою відповідно до штатного розпису персоналу.
Порядок здійснення
Основним організатором зазначених реформ має бути новосформований Єдиний орган управління обороною країни. Він маю бути наділений повноваженнями формувати особовий склад робочих структур і запроваджувати в їхній роботі зазначені принципи.
З початком здійснення пропонованих заходів, в країні має бути жорстко покладено край відомчого підходу до планування розвитку і застосування військових сил і сил забезпечення.