Нинішній склад Європейського парламенту:
Вже зараз можна заявити, що після європейських виборів в травні 2019 року зміниться баланс політичних сил на континенті. Впевненою ходою по Європі пройшовся популізм, а опитування громадської думки показало: з високою долею вірогідності ЄС чекають зміни тектонічного масштабу. Партії та рухи популістів та євроскептиків нині переживають безпрецедентний підйом. Домінування Європейської народної партії і Партії Європейських соціалістів, які скріпили ЄС коаліційними договорами, йде в минуле. Мільйони європейців потрапили під вплив популістичних лозунгів, які проголошують партії євроскептиків, націоналістів та ксенофобів.
Популізм на перший погляд може здатися яскравим вираженням прямої демократії. Популісти мобілізують свій електорат, використовуючи примітивні спрощення та емоційні аргументи. Але успішна політика передбачає собою вирішення комплексних складних задач, а популісти націлені лише на короткостроковий політичний успіх залишаючи по за увагою серйозні політичні та економічні проблеми континенту.
Причина підйому популістів – відсутність діючого економічного та валютного законодавства, відсутність єдиної позиції по біженцям та мігрантам, а також різні погляди на безпеку Європи. Питання міграції стало найбільш спірним питанням, яке спровокувало глибокий зсув на політичному ландшафті Європи. Відсутність чіткого рішення у випрацювані єдиної політики по відношенню до мігрантів призвело до появу виборних компаній які проходять під девізом «Ми, або чужі» в якому основною темою стає відкрити чи закрити кордони ЄС.
Праві партії у своїх передвиборних меседжах пропонують електорату ідею «іншої Європи». Критики подібних ідей наголошують, що перед обличчям потенційних загроз збоку США, Китаю та Росії ЄС має зміцнюватися, а не переходити до альянсу декількох держав. Проблеми міграції та зміни клімату, на думку критиків ультраправих, можливо вирішити лише консолідувавши зусилля.
Президент Франції Емануель Макрон та прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан на майбутніх виборах будуть очолювати два протилежні табори. На думку Орбана в ході виборів європейці мають обрати між мультикультуралізмом і християнською культурою, між готовністю, або відмовою від прийняття мігрантів, про майбутнє Європи - як федералістського об'єднання під керівництвом Брюсселя - або ж Європи національних держав. Макрон в свою чергу збирається прийняти цей виклик заручившись підтримкою прогресивних сил Європи, які виступають за зміцнення ЄС, за відкрите, плюралістичне суспільство.
Для конкуренції з правими популістами Макрон спільно з головою фракції лібералів в нинішньому парламенті Гі Верхофстадтом планує створити нову ліберальну фракцію. В даний час ліберали є четвертою за чисельністю фракцією в Європарламенті, в яку входять 68 депутатів. Якщо Макрону вдасться створити нову ліберальну фракцію, в неї увійдуть також бельгійці, німці, італійці та інші. І це буде новий формат ліберальних сил в Європарламенті. При успішному об'єднанні всіх ліберальних сил і формуванні найбільшої фракції в Європарламенті її глава може навіть претендувати на пост голови Єврокомісії. Але це не є основною метою. Важливим є те, що ліберали будуть противагою для правих популістів.
Ультраправі партії Італії «Ліга Півночі» та Франції «Народний Фронт» об’єднали зусилля заявивши про початок спільної виборчої компанії. На прес-конференції в Римі їхні лідери – Матео Сальвіні і Марі Ле Пен заявили про намір затвердити на контенті «Європу націй». Якщо в подальшому альянс правих сил буде розширюватися вони зможуть створити міцну політичну силу, яка зможе впливати на політику ЄС зсередини.
Передвиборна компанія, яка фінансується нинішнім керівництвом Європейського парламенту спрямована на людей, які прихильно ставляться до ЄС, але не приймають участі у виборчому процесі. Автор стратегії, Генеральний секретар парламенту Клаус Велле, заявляє, що низька явка як на виборах 2014 року в 43% потенційно сприятиме Євроскептичним партіям, які мають активний електорат. Тому основні меседжі компанії - це необхідність кожної людини, яка підтримує проект ЄС вчинити політичне волевиявлення заради збереження ЄС в тій формі в якій він зараз існує.
Традиційні партії, в свою чергу, частково перейняли праву риторику, а прогресисти зайняли виключно захисну позицію. Консерватори і ліберали мають випрацювати спільну стратегію в сфері захисту європейських цінностей таких як солідарність і толерантність, якщо вони не хочуть бути здуті вітром популізму з політичної арени Європи.