Фігуранта Реєстру держзрадників Нестора Шуфрича перший заступник спікера ВР називає шанобливо – "Нестор Іванович". Тим самим Корнієнко виказує повагу до проросійських політиків, які не перший рік прогулюють в'язницю.
На додачу до цього Шуфричу приписується ще одна позитивна характеристика: "досвідчений політик". То чого ж він має піти?
Чи згадує Корнієнко про те, що для суспільства неприйнятно, коли посади обіймають токсичні проросійські політики, які роками готували підґрунтя для війни в Україні? Ні.
Перший заступник Руслана Стефанчука просто зауважує, що серед опозиції є багато охочих очолити комітет. При цьому Корнієнко вважає, що головування Шуфрича в Комітеті свободи слова у 2019 році було актуальним.
Однак Шуфрич "не актуальний" не просто як голова комітету – він в принципі не мав стати народним депутатом. Потреби в перебуванні Нестора Шуфрича в середині політичної системи не було ніколи.
Чи можливо хоча б уявити, щоб Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний вів подібний дискурс щодо рашистів?
Наприклад: "Армія РФ – друга армія у світі й має розуміти, що їй час піти з території України. Якщо не підуть на другому році повномасштабної війни, то ми задіємо такий інструмент, як ЗСУ. Армія Росії могла перебувати на території України до 2013 року. На той час розміщення у Криму Чорноморського флоту Російської Федерації було актуальним".
Та це ж просто абсурд!
Тоді як Збройні сили України виконують свої функції, парламент не спроможний виконати свої. Верховна Рада досі не веде боротьбу з проросійськими політиками.
Тим часом зняти Нестора Шуфрича і його соратників з посад можливо простою постановою. Адже у "слуг народу" є більшість у Раді.
Натомість парламентарі просто чекають. Чекають, коли проросійськи налаштовані депутати самі підуть з посад, самі вийдуть з парламенту. Наразі законопроєкт Кабінету міністрів, який передбачає позбавлення проросійських депутатів мандатів у місцевих радах, ніхто не виносить на розгляд.
Цікаво, що коли проросійські політики з власної волі залишають ВР, голова фракції "Слуга народу" Давид Арахамія по суті виконує роль прессекретаря фракції ОПЗЖ і комунікує складання ними мандатів. Тоді як інформація про добровільне складання мандатів мала б лунати або від самого фігуранта, або від представників його депутатської групи чи фракції.
Тож до чого тут керівник фракції "СН"? Скидається на те, що з його боку це спроба відбілити себе після скандальної подяки колишньому депутату ОПЗЖ Ігорю Абрамовичу. Нагадаємо, Давид Арахамія назвав цього політика, обраного від проросійської партії, "своїм серед чужих у тилу п'ятої колони".
Однак очевидно, що подібні комунікації з боку команди президента, який очолює Ставку Верховного Головнокомандувача ЗСУ, неприйнятні й порушують червоні лінії та цінності українського суспільства.