Черговим яскравим прикладом такої хибної тактики, коли політичний популізм стає важливішим за інтереси суспільства і національної економіки – є історія прийняття Проекту Закону "Про внесення змін до статті 3 Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України" щодо регулювання закупівельних цін на молоко" № 0981.
Болюче питання ціноутворення на молоко перетворилося на "розмінну монету" в передвиборчих іграх вітчизняних політиків обох таборів: і провладному, й опозиційному. У період виборів більшість кандидатів у народні депутати різних політичних «забарвлень» у сільських регіонах наперебій доводили виборцям, що вони найкраще зможуть вирішити питання підвищення цін на молоко. Опозиціонери перекривали дороги та влаштовували показові акції протесту. Влада, у свою чергу, заявляла, що вирішить це життєво важливе для українського села питання на законодавчому рівні. Як наслідок, 7 червня 2012 року в самий розпал передвиборчої боротьби у другому читанні та в цілому був прийнятий вищевказаний закон.
Його положення містять такі основні новели. Перша – обов’язкові закупки молока державою у розмірі 20 відсотків від обсягів річного внутрішнього споживання. Друга - скорочення терміну проведення розрахунків при закупівлі не тільки молока і молочних продуктів, а й усіх інших об'єктів державного цінового регулювання. І третя - заборона здійснення закупівлі молока у постачальників без укладених у письмовій формі договорів купівлі-продажу. Проголосували за нього майже синхронно представники усіх фракцій.
Що ж трапилось далі? Спритні кандидати в депутати понесли радісну новину виборцям-селянам, що тепер начебто закупівельні ціни підвищаться, а держава буде викуповувати у них 20 відсотків продукції. В той же самий час Президент ветує цей закон. Вибори відшуміли і прийшов новий склад парламенту. І коли 21 березня 2013 року знову повернулися до прийняття цього закону, то не вистачило голосів від усіх фракцій, щоб подолати президентське вето! Тож як таку поведінку законодавців мають зрозуміти їх виборці-селяни?! Відповідь на поверхні: як навмисне маніпулювання законами заради тимчасової політичної користі. При чому відбулося цинічне і, нажаль, чергове використання однієї з найбільш депресивних галузей економіки - сільського господарства, яке вже давно волає про порятунок.
Паралельно в Парламенті з’явився ще один проект Закону "Про внесення змін до закону "Про держпідтримку сільського господарства України" щодо встановлення закупівельних цін на молоко та впорядкування механізму державного цінового регулювання на сільгосппродукцію (товари)".
Документ містить дві основні пропозиції: надати Кабінету міністрів право регулювати і встановлювати закупівельні ціни на молоко, а також звільнити державу від обов'язку викуповувати молоко, тобто формувати інтервенційний фонд із цього продукту. Не виключено, що і цей законопроект використають в політичних «заграваннях» з електоратом. Оскільки він на справді не вирішує проблеми, як це відбувається в розвинутих країнах, а знову ж таки лише її маскує. Не варто забувати, що раніше Кабмін неодноразово видавав постанови, а Мінагропрод - накази, якими встановлювались мінімальні закупівельні ціни на молоко. Ці міри не працювали тоді, не працюватимуть вони і зараз, бо ніхто у владних кабінетах не хоче чомусь зрозуміти логіку утворення закупівельних цін на молоко та сутність цивілізованої підтримки сільського виробника.
Мы отследили: у бабы Анны это молоко принимают по гривне семьдесят, и тут же это молоко на перерабатывающее предприятие заходит уже по два пятьдесят. Получается, что директора или владельцы создают посредников, по дороге на этом молоке нагревают руки
— Николай Присяжнюк
Адже окрім державних законів, є закони економіки. Коли держава починає штучно регулювати ціни, це завжди призводить до одного: або сировина, а відповідно і готова продукція, зникають з ринку, або підприємства зупиняються повністю! Для розвитку будь-якого ринку, цивілізована держава повинна стимулювати своїми діями підтримку його учасників, створення чесних конкурентних умов. Судячи з кроків Уряду та певних законодавців на молочному ринку, розуміння цих економічних законів відсутнє. Натомість є методи регулювання ще радянських часів.
Отже, замість штампування популістських законів державі слід зробити кілька конкретних кроків:
1. Забезпечити виконання чинних постанов Уряду щодо виплат бюджетних дотацій за молоко, придбане молочними товаровиробниками у населення. Виплатити в повній мірі спеціальні бюджетні дотації населенню за утримання поголів’я великої рогатої худоби. У 2011-2012 роках Урядом передбачалися ці виплати. Але наразі жодної постанови Кабінету Міністрів України не було виконано в повній мір.
2. Законодавчо ввести пільгове кредитування для закупівельників з метою вчасного розрахунку з селянами за здане молоко.
3. Закупівельні ціни мають узгоджуватися з урахуванням інтересів селян, закупівельників, а також з огляду на регіональні особливості, потреби споживчого ринку. Держава має взяти тут ініціативу в свої руки, створивши Погоджувальні комісії, які й будуть визначати оптимальну ціну для закупівлі молока.
У разі ж продовження зверхнього ставлення держави до проблем молочної галузі, негативні наслідки не змусять себе довго чекати. У випадку запровадження фіксованих цін, інтервенцій тощо, ринок відреагує миттєво, тому що ніхто з молочних переробників не буде працювати собі у збиток. Як наслідок, з одного боку, й надалі стрімко буде зменшуватися закупівля, а з іншого – підвищиться ціна на роздрібну продукцію для споживачів. Нині щоквартально вирізається в середньому понад 50 тис. голів великої рогатої худоби. Можна прогнозувати, що ця цифра лише збільшуватиметься, адже селяни вимушені будуть йти на цей відчайдушний крок, бо не зможуть реалізувати молоко, а утримувати корів стане ще важче. Крім того, українська продукція не зможе конкурувати з імпортною, виробники якої мають стабільну підтримку в середині своїх держав.
У сухому залишку, вищий законодавчий орган України повинен виважено і компетентно ставитися до вирішення цієї проблеми, а не «пускати пил у очі» популістськими законами. Інакше зникне і молочна галузь, і селяни-одноосібники.