Ми прийняли присягу, нас офіційно оформили на роботу. Від початку сесії голосуємо на рівні зі всіма, розробляємо законопроекти. Врешті-решт отримуємо заробітну плату! Тобто відповідно до закону, до Конституції України, повноцінно і у повній мірі виконуємо повноваження народних депутатів України.
Щоправда, існує одне сумнозвісне, сумнівне рішення Вищого адміністративного суду щодо нас. Зрозуміло, як і в який спосіб воно було ухвалене – з відвертими порушеннями. Це рішення створило політичну проблему, і без сумніву – воно є антиконституційним.
Що ж стосується юридичної площини, то жодних, підкреслюю, жодних підстав для проведення повторних виборів в 11-му та 71-му округах на сьогоднішній день просто не існує. Подобається це комусь чи ні.
Можливо, є політичне бажання когось за щось покарати. Але це, повторюся, не питання Конституції, не питання права. Це питання політичних розбірок, не більше, не менше. Це по-перше.
По-друге. Якщо домінуватиме політичне бажання, так би мовити, переламати парламент через коліно, якщо народних депутатів змусять таки проголосувати за згаданий законопроект, то це, з моєї точки зору, буде означати посилення процесу самодискредитації цієї Верховної Ради. Котрий, на жаль, уже почався, в силу протистояння, в силу певних незрозумілих голосувань тощо.
Таким чином, однозначно, буде запущений інструмент самознищення Верховної Ради України як вищого законодавчого органу країни. Нонсенс! Це буде перший прецедент в історії українського парламентаризму, коли Верховна Рада і депутати Верховної Ради, незалежно від того, мажоритарники вони чи пройшли за партійними списками, власними руками запустять і затвердять політичний, я підкреслюю, не юридичний, а політичний інструмент розправи над самими собою. В будь-який спосіб, в будь-який момент, без будь-якого сумніву.
Третє, що я хотів би донести. Мені часто ставлять запитання – якщо оголосять повторні вибори, чи буду я балотуватися ?
Моя позиція наступна. На разі, я не бачу підстав для проведення перевиборів. Я є прихильником теорії, що проблеми потрібно вирішувати по мірі їх виникнення.
Поки питання про повторні вибори парламент відклав. Якщо ж Верховна Рада прийме таке рішення, тоді, відповідно, і я буду думати, у який спосіб діяти далі.
І, насамкінець, можна додати ще четвертий меседж. Мої юристи підготували подання до Європейського суду з цього приводу, але я поки не підписував його. Бо вже не раз говорив і ще раз наголошу – я затятий прихильник того, щоб не виносити сміття на люди. Україна свої внутрішні політичні проблеми має вирішувати сама, всередині країни. А не бігати, не скаржитися Європі сама на себе чи стояти перед світом з простягненою рукою.
Звісно, може скластися така ситуація, коли політичне рішення буде домінувати над здоровим глуздом, над Конституцією, над законом. В такому випадку я не виключаю, що все-таки звернуся до Європейського суду. Власне, лише для того, аби перемогла істина.