Економічна модель Іраку до 2003 р. була заснована на командно-адміністративній системі управління, в якій держава контролювала практично всі сфери економіки. Цю систему було запроваджено в 1970-х роках, коли до влади прийшов Саддам Хусейн. Були встановлені жорсткі контрольні механізми над економікою та цінами на товари та послуги, що спричинило зниження ефективності виробництва та поширення корупції. Ця система була дуже залежною від доходів з нафтового експорту, що призвело до серйозних економічних труднощів під час падіння цін на нафту в 1980-х роках та після економічної блокади, яку запровадили США та їхні союзники після вторгнення Іраку в Кувейт у 1990 році.
Після повалення режиму Саддама Хусейна в 2003 р. розвиток країни здійснювався в напрямку проведення ринкових реформ під проводом Коаліції країн, очолюваних США.
В період післявоєнного відновлення в Іраку в рамках широкої програми реконструкції країни було проведено реформу банківської системи, яка включала наступні заходи:
- створення нових банків: Уряд США давав згоду на створення нових банків, зокрема банків із зарубіжним капіталом, які мали надавати банківські послуги в країні.
- трансформація Національного банку Іраку: було проведено реформування Національного банку, з метою забезпечити його ефективну роботу та незалежність від уряду;
- законодавче забезпечення, відповідно до нових реалій: прийнято нові закони про банки та фінансові послуги, які мали сформувати правову базу для розвитку банківської системи в країні;
- гарантії безпеки: проведено заходи для підвищення рівня безпеки в банківській системі, включаючи надання підтримки правоохоронним органам та встановлення нових систем безпеки в банках;
- надання підтримки малим та середнім підприємствам: Уряд США надавав фінансову та технічну підтримку малим та середнім підприємствам в Іраку, щоб забезпечити розвиток та підвищити їхню конкурентоспроможність.
Після війни інфляція в Іраку зросла до рівня 30-50% на рік. Тим не менше в перші роки відновлення (2003-2005 рр.) центральний банк зберігав незмінною ключову ставку на рівні 6-7% річних.
З 2006 по 2008 рр., у відповідь на пришвидшення інфляції, Національний банк Іраку проводив політику підвищення процентних ставок. Ключова процентна ставка встановлювалася на рівні, що приблизно відповідав 1/2 інфляції попереднього року.
Інфляція в Іраку швидко знизилась. Вже в 2008 р. інфляція знизилася до 2,7% за рік, а в середньому за 2008-2019 рр. становила 1,6% на рік.
При цьому реальний ВВП Іраку за перші 5 років відновлення – подвоївся , а в 2021 р. вже в 5 разів перевищив рівень довоєнного 2002 року. Таке зростання було досягнуто, зокрема, завдяки зняттю санкцій, розблокуванню та відновленню нафтодобувної та нафтопереробної галузі Іраку.
Важливу роль в стабілізації цін Іраку також відіграла динаміка обмінного курсу. Обмінний курс динара зміцнився на 40% за перші 5 років відновлення. Це було викликано відкриттям зовнішніх ринків і надходження значних обсягів валютної виручки від реалізації енергоносіїв. Зміцнення динара здешевило імпорт і підтримало внутрішній попит. В той же час режим обмінного курсу переважно залишався фіксованим, але з різними варіаціями прив’язки до долара США.
Висновок. Рецепт монетарної політики є індивідуальним рішенням у кожному окремому випадку і повинен враховувати всі обставини місця та часу. Однак, певні уроки світового досвіду варто переймати. Так, з досвіду Іраку стає очевидним, що в умовах низького та обмеженого попиту не обов’язково тримати процентну ставку вище рівня інфляції для зниження інфляційних ризиків.
У той же час ключовим чинником стабілізації економіки є відновлення її внутрішнього попиту та інвестиційного процесу, що потребує низьких ставок позичкового процента.
