Але можна виокремити дві основні причини: відсутність політичної волі до розслідування і кримінального переслідування осіб, підозрюваних у вчиненні злочинів, і слабкі системи кримінального правосуддя.
Збройні конфлікти є тим ґрунтом, який породжує найжорстокіші злочини. Так, в ході конфлікту на сході України воюючі сторони проявляли зневагу до життя і гідності людей, а дослідження Amnesty International надають докази фактів застосування тортур, викрадень, позасудових страт, а також невибіркових атак на мирне населення.
Коли конфлікти згасають, як правило, саме переможці вирішують проти кого вершити правосуддя. Ті, що вижили, часто стикаються з дискримінацією - наприклад, жінки, зґвалтовані під час війни. Іноді система правосуддя виявляється зруйнованою, або політики намагаються "залишити минуле позаду", приймаючи амністії за злочини.
Але якщо порушення прав людини є практично неминучими під час конфліктів, уникнути безкарності за злочини можливо за допомогою системи міжнародного правосуддя.
В основі міжнародного правосуддя закладені три основні концепції: справедливість, істина і відшкодування збитку.
Під справедливістю мається на увазі те, що держави повинні розслідувати всі злочини і залучати підозрюваних до відповідальності в результаті справедливих судових розглядів. Але в жодному разі держави не повинні вдаватися до тортур або смертної кари. Таки дії будуть тільки створювати порочне коло порушень прав людини.
Під істиною мається на увазі, що жертви і родичі - а також всі ми - мають право знати, що ж насправді сталося. Влада повинна встановити, а потім - і це найважливіше - публічно визнати факти про скоєні злочини. Деякі країни, які пройшли через роки потрясінь, такі як Південна Африка, зробили це дуже успішно за допомогою створення Комісій із встановлення істини. Але всі ці процеси повинні виключати можливість надання амністій в будь-якій формі за скоєні злочини.
Під повним відшкодуванням мається на увазі, що страждання жертв та їхніх родин мають бути компенсовані належним чином. Вони потребують допомоги, щоб відновити своє життя, і це може потребувати матеріальної чи психологічної підтримки.
Влади країн повинні забезпечувати справедливість, істину і відшкодування. Але у випадках, коли вони не можуть або не хочуть цього робити, міжнародне співтовариство повинне забезпечити справедливість за допомогою інших інструментів, як, наприклад, Міжнародного кримінального суду або універсальної юрисдикції.
Міжнародний кримінальний суд (МКС)
Заснований в 2002 році, цей постійний суд розслідує злочини коли національні суди не здатні або не бажають робити це. МКС кримінально переслідує осіб, підозрюваних у скоєнні актів геноциду, злочинів проти людяності, воєнних злочинів, катувань, позасудових страт і насильницьких зникнень.
На сьогоднішній день, більшість розслідувань МКС проводив в Африці (в Демократичній Республіці Конго; Уганді; Центрально-Африканській Республіці, Дарфурі, Судані; Кенії, Лівії, Кот-д'Івуар і Малі). Суд почав попередні розслідування в Афганістані, Колумбії, Грузії, Гвінеї, Гондурасі, Іраку, Нігерії та України (щодо подій Євромайдану).
Останні 20 років Amnesty International сприяла створенню системи міжнародного правосуддя, проводячи кампанії за заснування МКС, за використання країнами універсальної юрисдикції, а також за створення Спеціальних міжнародних судів (у тому числі по Камбоджі, колишній Югославії, Сьєрра-Леоне і Тимор-Лешті).
Головний виклик зараз полягає в тому, як же забезпечити роботу цієї нової системи міжнародного правосуддя.
Що необхідно зробити?
Для злочинців не повинно бути жодних притулків. Ті, хто здійснює найбільш тяжкі з відомих світу злочинів, не повинні мати можливості це приховати.
• Всі держави повинні продемонструвати свою прихильність міжнародному правосуддю шляхом цілковитого співробітництва з Міжнародним кримінальним судом. Приєднання до МКС має відбуватися шляхом підписання та ратифікації Римського статуту, установчого документа МКС.
• Міжурядові організації, особливо ООН та інші регіональні структури, повинні співпрацювати з МКС і просувати універсальну юрисдикцію.
• Держави повинні кримінально переслідувати, або екстрадувати, всіх підозрюваних у скоєнні серйозних злочинів з міжнародного права.
Україна підписала Римський статут в 2000 році, але досі не ратифікувала цей установчий документ МКС. Таким чином, юрисдикція МКС не поширюється на території України, а також на її громадян.
Основні терміни
Злочини проти людяності - злочини, вчинені в рамках широкомасштабного або систематичного нападу на цивільних осіб у мирний час або в ході війни. До таких, зокрема, відносяться насильницькі зникнення, вбивства, поневолення, депортація, а також масові та систематичні зґвалтування.
Сумарні (позасудові) кари - незаконні (поза юридичного процесу) і навмисні вбивства, що здійснюються владою або особами, що не представляють державу. Під час війни, позасудовими стратами є цілеспрямовані вбивства осіб, які не беруть активної участі в боях, - цивільних, поранених, затриманих, полонених, а також тих, хто здався або склав зброю.
Геноцид - дії, вчинені з наміром знищити, повністю або частково, національну, етнічну, расову чи релігійну групу.
Воєнні злочини - злочини, що порушують закони і звичаї війни, визначені Женевською і Гаазькою конвенціями. До таких, зокрема, відносяться вчинення атак на цивільних осіб, тортури, вбивства і жорстоке поводження з військовополоненими.
Універсальна юрисдикція - принцип, за яким підозрюваних у вчиненні злочину можуть судити незалежно від місцезнаходження та місця скоєння злочину. Найвідоміший приклад - арешт колишнього чилійського диктатора Аугусто Піночета в Лондоні в 1998 році.