Італія продовжує сваритись з Брюсселем. Європейська влада не сприймає планів уряду Ді Майо-Сальвіні підвищити дефіцит, аби просто роздати людям гроші (здебільшого йдеться про допомогу пенсіонерам та безробітним) і не зважати на суму держборгу. Це не створює нові робочі місця і не сприяє економічному зростанню, каже Брюссель, натомість це вдарить по банках, а відтак по підприємствах та приватних споживачах кредитів. Тобто у найгіршому випадку Італія ризикує перетворитися на “нову Грецію” з її економічною катастрофою.
У минулу п’ятницю Президент Європейського Центробанку нагадав, що країни, які мають великий державний борг, повинні негайно діяти задля його зменшення — до того, як всіх накриє нова економічна криза. Саме тому італійська пропозиція бюджету на наступний рік не переконує Брюссель — у представленому документі не міститься ніяких заходів, які допомогли б зменшити борги (перед іншими державами, перед іноземними та італійськими банками тощо). Італія ж, нагадаємо, нині має 132% боргу до ВВП проти встановлених 60%. І це найгірший показник у Єврозоні, якщо не враховувати ту ж саму Грецію.
"Я жодним чином не бачу, як подовження цієї уразливості (держборгу), може підвищити італійську економічну самостійність", - сказав комісар з питань євро Валдіс Домбровскіс, і додав, що на його думку, це призведе до необхідності ще більше затягнути паски. Щодо дефіциту, то, зазначив комісар ЄС, "наш аналіз показує, що структурний дефіцит Італії збільшиться приблизно на 1% ВВП наступного року”, і ця цифра “говорить сама за себе".
Сальвіні і Дід Мороз
Італія до цих закликів не дослухається і продовжує гнути свою лінію. "Лист з Брюсселя надійшов? То тепер я чекаю листа від Діда Мороза", - зухвало відповідає на це віце-прем’єр Маттео Сальвіні. Два віце-прем’єри пояснюють: передвиборчі обіцянки вони хочуть виконати, чого б то не вартувало.
Але ж "пряники" від виконання передвиборних обіцянок отримають тільки декотрі, а от платити за цей "бенкет", включаючи, можливо, штраф від ЄС, доведеться усім італійцям разом.
Скільки італійців мають отримати допомогу по безробіттю, яку “жовто-зелений” уряд чомусь уперто кличе “громадянським доходом”? За словами того ж Ді Майо, мільйонів п’ять. Скільки зможуть достроково вийти на пенсію? Ще з півмільйона. Якась ще кількість італійців зрадіє також запланованому “податковому миру” (тобто їм “пробачать” несплачені податки, що є сумнівною з точки зору моралі ініціативою).
А от платити за падіння економіки, а ще й, можливо, за чималий штраф ЄС за порушення спільних правил, доведеться усім 60 млн. Незалежно від отриманих чи не отриманих “пряників”. Однак, здається, рахувати євро, Сальвіні з Ді Майо не вміють, а рахують тільки голоси на виборах. І під оплески свого електорату продовжують пісні про "злий Брюссель", який не зважає на думку італійського народу.
"Злий Брюссель"?
А чи справді є таким “злим” Брюссель? Європейські інституції весь час наголошують, що діалог з Італією залишається відкритим. Однак, якщо так піде й далі, то їм таки доведеться відкрити дисциплінарні процедури. Просто тому, що ЄС — це кондомініум. І якщо хтось з мешканців вирішив піти пострибати на тонкій кризі замерзлого озера, то інші чудово розуміють, що у разі чого кидати свої справи й рятувати доведеться саме їм.
Тому діалог Брюсселя з Римом можна уявити собі так:
- "Я йду стрибати на кризі, це суперкруто! От побачите, якщо добре відштовхнутися, можна полетіти! Ура!!"
- "еммм....Ми не вважаємо, що це гарна ідея, бо товщина льоду нині ось така, і замерз він нещодавно, а крил тим паче у вас..."
"Та що ви чіпляєтесь з вашими дурними цифрами?! Сказав, буду стрибати, то все, іду стрибати! Юххууу, я подолаю гравітацію!! Такого ще ніхто не робив!"
"Гм-гм...Ну, стрибайте. Всі інші, ходімо, побачимо, що там можна зробити, аби крига й під нами не провалилася".
І у цьому разі дійсно йдеться про "всіх інших". Бо, вивчивши економічні документи Італії, на її бік не став ніхто. Навіть близькі за духом уряди Австрії чи Нідерландів. Апенніни реально отримали ситуацію "18 країн Єврозони проти Італії". Такого ще не було ніколи.
Так, 2003 року Франція та Німеччина представили проекти бюджетів, які, через різні причини не дотримувались правил щодо дефіциту. Тоді Єврокомісія випустила рекомендацію щодо дисциплінарних заходів у відношенні цих двох країн, однак рекомендація не була підтримана достатньою кількістю національних урядів. Деякі уряди вважали прийнятними пояснення Франції та Німеччини.
Цього разу у відношенні до Італії не відбулося нічого подібного: її пояснення нікого не змогли переконати. Всі відчули, що італійський проект трощить кригу від усією єврозоною. Усупереч заявам правопопулістького уряду, немає жодного європейського заколоту проти Італії, є просто небажання розгрібати наслідки екстравагантної поведінки Риму.
Тому уряди інших країн вже зараз намагаються знайти шляхи, як убезпечити себе і Єврозону. Франція та Німеччина провели зустріч своїх міністрів економіки, під час якої обговорили створення окремого єврофонду, який використовуватиметься, коли треба буде збільшити інвестиції або зменшити безробіття. А також підписали угоду про те, що країни, які не дотримуються спільних правил, не матимуть права ним користуватися, цитуючи конкретно випадок Італії.
Набирає конкретики й ідея про створення банківської унії всередині Єврозони, яка допомогла б додатково убезпечити банківські депозити.
Парадоксальним чином, італійські “па” на кризі економіки, таки дали один позитивний ефект: країни Єврозони “прокинулись” і почали жваво обговорювати давно назрілі ідеї.