«Югославський сценарій»
Драматичні події в Україні вітчизняні політики й політологи часто порівнюють із тим, що відбувалося на Західних Балканах у 90-х роках, називаючи це «югославським сценарієм», і в багатьох випадках ці паралелі є не зовсім доречними. Однак схожість між історичними процесами в Україні і в країнах колишньої Югославії таки існує, а подекуди зіставлення подій навіть викликає відчуття дежавю. Як от cербська революція 5 жовтня, яка випередила «помаранчеву» лище на 4 роки: консолідація суспільства, повалення режиму, прихід демократичних сил, а потім – реванш.
І якщо не брати до уваги глибокий розкол у суспільстві, суцільну «зраду» та «перемогу», яка прийшла на зміну ейфорії як в Сербії, так і в Україні, то на цьому аналогії закінчуються, бо українські реваншисти вже давно втекли до Росії, а сербські послідовники Мілошевича, які нині при владі, відчули дух часу і перефарбувалися у євроінтеграторів, натомість «Путін, прийди!» закликають уже їхні політичні опоненти.
«Український сценарій»
А поки в Україні аналізують «югославський сценарій», зіставляючи символи війни, як то ДАП і вежа у Вуковарі, і надаючи подвійного змісту тому, що хорватські добровольці і сербські найманці знову опинилися по різні боки барикад, у словнику сербських політиків з’являється термін «український сценарій», яким зловживають чи не більше, ніж «югославським» в Україні.
Цим словосполученням президент Сербії Александар Вучич жахає громадян щоразу, як у країні вибухають протести – чи то проти підвищення цін на пальне, чи то проти незаконного знесення будівель у центрі Белграда. Для Вучича і його режимних ЗМІ, які ще пару років тому називали українську владу хунтою, «український сценарій» - це протести, відрежисовані й організовані Заходом для насильницького повалення влади. Виходить, нинішній президент Сербії ототожнює себе з утікачем Януковичем.
Не виключено, що йому таки доведеться дізнатися, що ж означає «український сценарій» насправді. Що ближчою Сербія стає до вступу в ЄС, то інтенсивніші зойки «Путін, прийди!» тутешніх проросійських політичних, громадських і релігійних організацій. Благо, російськомовних тут не так уже й багато, хоча російська громада вже кілька років намагається отримати статус офіційної нацменшини, який мають, приміром, етнічні українці, русини, угорці, чиї предки масово емігрували ще за часів Австро-Угорщини.
Тим часом Росія чинить тиск, аби російсько-сербський гуманітарний центр у місті Ніш, який по суті є військовою базою, отримав дипломатичний статус. Ще один такий центр на півночі Сербії вимагають відкрити радикали Шешеля. До того ж, судячи з усього, Сербії доведеться запросити Росію до переговорів з Косовом, адже Приштина вже давно закликає США включитися до процесу, та й окремі європейські країни невдоволені тим, що переговори за посередництва Могерріні перетворилися на пустопорожню формальність, заговорили про зміну формату перемовин, тож навряд чи Белград захоче залишатися самим «проти решти світу». А якщо вже Росія прийде, то можливий і український сценарій, і навіть сценарій Томи Ніколича, попереднього президента Сербії, який заявив якось, що був би щасливий, якби Сербія стала російською губернією.
Крим і Косово
Щоправда, останнім часом категорична проросійська риторика Вучича стала гнучкішою – від «Сербія НІКОЛИ не запровадить санкції проти Росії» до «Сербія не застосовуватиме до Росії санкцій, ПОКИ не стане членом ЄС», і якщо раніше він лише під тиском сухо повторював стандартну фразу про підтримку територіальної цілісності України, то в одному з останніх інтерв’ю французькій пресі він заявив, що визнати Крим частиною Росії означало б для нього визнати незалежність Косова.
Під час зустрічі з Порошенком 3 липня Вучич вкотре висловив підтримку територіальної цілісності України, а президент України і собі нагадав, що офіційний Київ не визнає самопроголошеної незалежності Косова, додавши, що вихід із кризи «необхідно шукати шляхом компромісу, з урахуванням інтересів Сербії».
Не секрет, що у Києва до Белграда накопичилося чимало питань - це і сербські найманці, що воюють на Сході України, і санкції проти Росії, неприйнятні випади СПЦ щодо української автокефалії, регулярні поїздки до Криму сербських політиків, серед яких траплялися і члени владної коаліції… Однак після зустрічі тет-а-тет лідери обох країн воліли надати зверненню до преси позитивний тон. Вучич зазначив, що Україна – дружня країна, а Порошенко, що «Сербія та Україна не мають жодних проблем у двосторонніх відносинах»…
А тим часом Сербія готується до чергового візиту Путіна, який заплановано на осінь. Як і попереднього разу, його планують зустрічати військовим парадом.