ЧЕХІЯ
З початком кризи в Україні участь у дезінформаційних кампаніях у Чехії беруть близько 40 тамтешніх окремих інтернет-ресурсів, а також інші канали (такі як Facebook або YouTube).
Найбільш повторюваними сюжетами на чеських каналах дезінформації були і є проблеми, пов'язані з мігрантами з арабських країн, і небезпека ісламізації Європи. Особлива увага приділяється випадкам насильницьких дій, скоєних мігрантами в містах Європи, радикальному ісламізму і терористичним атакам. Міграційний криза часто подається у вигляді запланованої конспіративної змови глобальної еліти або як демонстрація неспроможності європейського політикуму знайти ефективне рішення проблеми. Ксенофобські матеріали на тему етнічних меншин (розповіді про насильство з боку ромів або конспіративні інсинуації про всесвітню змову євреїв) зустрічаються рідше, але також присутні.
Ще однією популярною темою є критика західної політичної еліти, яка заснована на двох моделях: політика США подається як агресивна, войовнича і загрозлива миру в усьому світі. А політика ЄС описується слабкою, наївною і ідеологічно упередженою.
Серед інших популярних наративів - військова криза в Україні. Україна регулярно зображується «зруйнованою війною і некомпетентним урядом, який тероризує власне населення».
Позитивні наративи щодо Росії присутні не так часто. Конспіративні веб-ресурси і YouTube-канали показують Росію як головного опонента агресивній політиці США, символ стабільності. Альтернативні медіа в основному згадують Росію у зв'язку з неполітичними подіями, а саме науковими і спортивними досягненнями. Коли ж мова заходить про російську політичну еліту (зокрема президента Володимира Путіна), їх подають спритними державними діячами.
Досить часто зустрічаються матеріали, в яких Росія подається в ролі жертви західної агресії. На Facebook-сторінках користувачів Путін є одним з небагатьох політиків, про яких згадують у позитивному тоні.
УГОРЩИНА
Зараз в Угорщині діє близько 80-100 інтернет-сторінок проросійської дезінформації, які поширюють тези Кремля. Втім більшість цих ресурсів не має значного впливу - принаймні саме такий висновок можна зробити, судячи з кількості «шерів» і вподобань у масштабах угорської блогосфери.
Характерним явищем для медіа-простору Угорщини є те, що російська дезінформація часто з'являється в національних угорських мейнстримних медіа (переважно в державних ЗМІ чи контрольованих урядом). Це важлива відмінність Угорщини від інших країн Вишеградської четвірки.
Серед мейнстримних медіа-ресурсів, у яких можна часто зустріти російські тези, вирізняється державне новинне агентство MTI. Його контент поширюється безкоштовно, а тому вкрай впливовий на всій території Угорщини.
Варто, однак, додати, що у випадку з контентом MTI мова не йде про публікацію сфальсифікованих чи сфабрикованих новин. Просто цей ресурс дає майданчик для трансляції проросійського підходу - широко цитує російських і проросійських політиків або впливові видання, які, своєю чергою, служать каналами поширення дезінформації всіх можливих рівнів: від сюжету про «сепаратистів на сході України», в якому вони подаються як офіційні представники визнаного держави. До звинувачень США в масовій загибелі цивільного населення в Сирії.
Крім того, всі головні щоденні видання Угорщини містять матеріали, які можна кваліфікувати як частину російської дезінформації. У найпопулярнішому виданні правого спрямування (проурядове, майже праворадикальне) працює численна команда авторів, які регулярно публікують відверто дезінформаційні пропагандистські матеріали проти НАТО і ЄС.
Імена та зв'язки цих журналістів добре відомі, у багатьох із них є тісні контакти з Росією, і вони поділяють російську державну ідеологію; те саме стосується політичних преференцій редакції.
Інше популярне щоденне видання правого спрямування, яке можна охарактеризувати як консервативне і критичне щодо уряду, теж має у своєму штаті журналістів, які відомі своїми сентиментами до Росії. Провідний журналіст цього видання, чия діяльність почалася задовго до того, як Росія почала координувати кампанії дезінформації, вважається «Russlandversteher» - експертом з Росії - такі глибокі його знання в галузі російської політики. Його публікації є ідеальним прикладом того, як складно відрізнити неупереджений особистий погляд від цілеспрямованої дезінформації. Його публікації - це великий внесок у присутність російських наративів в угорському ЗМІ-дискурсі.
Ще один інструмент поширення російської пропаганди в Угорщині - розповсюдження так званих «листів щастя» серед старшого покоління (важливий інструмент, з огляду на те, що в країні живе три мільйони пенсіонерів). Оцінити обсяг цього каналу дезінформації важко, але його ефективність значно вища від будь-якого новинного порталу. Відправник знайомий з адресатом, а отже, така інформація викликає більше довіри - навіть якщо це «копіпаст» проросійської статті.
Говорячи про контент, дослідження дійшло висновку, що російська дезінформаційна кампанія в Угорщині виробляє на диво невеликий обсяг контенту, спрямованого саме на угорську аудиторію. Це важлива відмінність порівняно, наприклад, із Польщею. Можна припустити, що російські дезінформатори втратили можливість пограти на антирумунських, антисловацьких чи націоналістично-революційних настроях, які присутні в певних колах угорського суспільства.
Єдиний виняток - активне поширення антимігрантського контенту, в чому проросійські дезінформаційні ресурси брали активну участь - нарівні з угорськими офіційними ЗМІ. Однак у цьому випадку інтереси Росії і Угорщини перетинаються, адже обидва уряди зацікавлені в ослабленні ЄС і перешкоджанні виробленню спільного для всіх країн ЄС рішення проблеми мігрантів.
Причина такого підходу (відсутність контенту, спрямованого виключно на Угорщину) точно невідома. Одним з можливих пояснень може бути те, що вони просто «не в курсі» таких можливостей. Другий варіант - стратеги російської дезінформації розглядають населення Угорщини як апріорі дружньо налаштоване, а тому потреба в проведенні серйозної інформаційної кампанії серед них відсутня.
І ще одне можливе пояснення - обмеженість ресурсів, оскільки для ведення інформаційних операцій проти Угорщини потрібно наймати на роботу самих угорців (у цьому випадку недостатньо простого коментування чи тролінгу англійською мовою - цю роботу може виконувати кожен, хто володіє англійською навіть на середньому рівні).
І, нарешті, третє пояснення - Угорщина як член ЄС розглядається Кремлем не як об'єкт впливу (чи через невеликі розміри країни, чи через, як було сказано вище, лояльність населення), а як майданчик для поширення російської дезінформації далі, в Європу.
Підтвердженням цього є те, що російські дезінформаційні зусилля були спрямовані на поширення узагальненого, а не сфокусованого саме на угорських користувачах, контенту. Головні стратегічні цілі поширених тез пропаганди були спрямовані, крім розхитування довіри в ЄС, на стимулювання антимігрантських, антинатовських, антиамериканських настроїв, а також на дискредитацію України шляхом зображення її як корупційної, занедбаної країни, очолюваної «фашистами»; на дискредитацію звіту про розслідування обставин теракту проти літака MH17 Малайзійських авіаліній; а також на дискредитацію ліберальних цінностей, необхідності захисту прав людини та неурядових організацій, які цим займаються.
МОЛДОВА
Російський вплив на Молдову дуже потужний і транслюється через найрізноманітніші канали поширення інформації, включаючи кілька російських медіа-холдингів зі своїми представництвами в Молдові. Російський контент також транслюється в Молдову через соціальні мережі, передусім російського походження. Ще одна особливість Молдови - зв'язок окремих політичних груп проросійської спрямованості, які володіють власними медіа.
Наприклад, серед пропагандистських веб-ресурсів Молдови найбільшими є Kp.md - веб-сторінка російської газети «Комсомольская правда»; Sputnik.md - підрозділ міжнародної мережі холдингу «Россия сегодня», яку очолює Дмитро Кисельов; Ntv.md - веб-сторінка НТВ Молдова, підрозділи російського телеканалу НТВ.
Також це Pan.md - веб-сторінка російськомовної газети Молдови «Панорама» (власник - Дмитро Чубашенко, близький до проросійської політичної партії бізнесмена і мера міста Бєльці Ренато Усатого. Сам Усатий зараз перебуває в Москві і звідти керує як міськрадою Бєльці, так і своєю політичною партією); Actualitati.md - інтернет-портал Соціалістичної партії Молдови (PSRM), яку представляє діючий проросійський президент країни Ігор Додон, і Gagauzinfo.md - веб-портал гагаузької автономії, де існують потужні проросійські настрої.
Прямі та непрямі меседжі кремлівської дезінформації в Молдові містять спроби прищеплення декількох ключових ідей для їх подальшого поширення в інформаційному просторі цієї країни. Серед них: «Європа скоро розвалиться», «США і ЄС загрожують Росії, яка змушена захищатися і стояти на сторожі справедливості в усьому світі», «уряд у Кишиневі насправді керується ззовні і не здатен на незалежні рішення», «НАТО готується до ядерної війни проти Росії і Молдова може перетворитися на поле бою в цій війні», «Молдова може повторити долю України, якщо політична орієнтація країни не зміниться на проросійську», а також «союз Молдови з ЄС неможливий, а угода про асоціацію діє проти інтересів молдовської сторони”.
Схоже згадані молдовські онлайнові ресурси постійно «підспівують» думкам певних прокремлівських експертів, які стверджують, що більшість конфліктів на пострадянській території мають суто американське походження, а східноєвропейські країни, включаючи Молдову, повинні вибирати між двома моделями розвитку: «американською» моделлю - тоталітарною, або «євразійською» - чесною, багатополярною, яка захищає ідентичність і суверенітет країни.
Також підкреслюється, що суть майбутнього Молдови - виключно у співпраці з Росією, оскільки «Захід, на відміну від Росії, ніколи не перейматиметься вирішенням молдовських проблем». Зазвичай такі суб'єктивні думки не базуються на якомусь фактажі. Проте вони подаються як доконані факти і фігурують у заголовках впливових видань.
Думка про те, що Молдова (як і її країни-сусідки Румунія і Україна) насправді керується ззовні, часто базується на спекуляціях про фонд Джорджа Сороса (американського мільярдера), його грантів і представництв - проросійські медіа подають усіх їх як агентів впливу американської адміністрації. З'являються заяви про те, що США і ЄС «купують» Молдову шляхом надання їй грантів і кредитів. І що існує змова країн Заходу, США і НАТО, спрямована проти Молдови. Тому єдиний шлях «порятунку» Молдови автори пропаганди бачать у тісній співпраці з Росією та в інтеграції у Євразійський союз.
Ще одна ідея, яка часто циркулює в проросійських джерелах - це ідея про те, що Європа стоїть на порозі хаосу, переживаючи швидкі і незворотні дезінтеграційні процеси, що ЄС у моральному занепаді, провалив місію захисника християнської цивілізації, поступаючись агресивному вторгненню іноземців. На противагу ЄС Росію показують як країну-захисницю традиційних цінностей, яка інвестує величезні зусилля для встановлення влади демократії в усьому світі. Ці зусилля, однак, дискредитуються представниками держдепартаменту США, фонду Сороса, різних структур НАТО і румунським урядом, який діє під диктовку західних партнерів.
Проросійські інтернет-ресурси підтримують і активно пропагують політичні партії і угруповання, діяльність яких спрямована на засудження проєвропейського шляху країни, і просувають ідею зближення з Російською Федерацією. Особливо помітно це було під час виборчих кампаній і президентських виборів у Молдові в жовтні-листопаді 2016 року.
СЛОВАЧЧИНА
В країні існує десь 4 канали поширення проросійських тез.
По-перше, це веб-сторінки, що містять переклади статей з російських ресурсів. Для Словаччини особливо цікавий аспект подібності між словацькою та чеською мовами. Тож значна частина статей для Словаччини або перекладена з чеської мови, або просто публікується чеською мовою, без перекладу.
Важливо відзначити, що проросійські наративи тільки в обмеженій кількості проникають в мейнстримні медіа Словаччини. До слова, топ-медіа часто звітують про діяльність російських ЗМІ в регіоні. Наприклад, у березні 2017 була опублікована новина про співпрацю головного словацького прес-агентства TASR з російським державним агентством Sputnik. Але через великий суспільний і медійний резонанс TASR мусило скасувати цю угоду.
Незважаючи на такий «успіх», великий відсоток аудиторії в Словаччині досі надає перевагу конспіративним та альтернативним медіа, ігноруючи традиційні топ-медіа.
Зрештою, навіть дехто з політиків національного рівня вдається до риторики, яка дуже нагадує ту, яку озвучує Кремль (особливо коли мова заходить про НАТО, США або ситуацію з безпекою в регіоні). І тоді досить складно відрізнити людей, які безпосередньо пов'язані з Кремлем, від тих, чиї погляди і дії ґрунтуються на особистій антиамериканській позиції.
Автори статей, які потрапили під моніторинг дослідження, менше приділяють увагу теоріям змов (всесвітня змова євреїв, конспіративний погляд на події «11 вересня» і т.д.). Значно більше матеріалів присвячено темі відносин Росії і НАТО, повністю ігноруючи події всередині самої Росії. Міжнародна політика Росії в основному описується як правильна і корисна. Російське вторгнення в Україну подається як «рука допомоги російськомовній меншості, котру обмежують». Війна в Сирії показується як війна проти радикального тероризму - навіть незважаючи на звинувачення в допомозі режиму Башара Асада і бомбардування невійськових цілей. ЄС і його інститути показуються як занепалі й опановані хаосом.
Прокремлівські ЗМІ фокусуються на негативних новинах - протестах, політичних скандалах, гучних відставках - щодо ЄС і Заходу, ігноруючи успіхи і досягнення. Статті часто фокусуються на дебатах про вихід країни з ЄС, пропонують альтернативи членству в НАТО (нейтралітет).
ПОЛЬЩА
Прокремлівська пропаганда в Польщі досить розгалужена (велика кількість веб-сторінок) і транслюється великою кількістю способів (статті на сайтах, тролінг і т.д.). У рамках цього дослідження було проаналізовано понад 50 інтернет-ресурсів, що мають ознаки проросійської агітації. Найбільш помітні п'ять веб-ресурсів: Sputnik, dziennik-polityczny.com, zmianynaziemi.pl, dzienniknarodowy.pl, alexjones.pl, wolna-polska.pl, pch24.pl.
Способи трансляції пропагандистських матеріалів і застосовані технології також мають певні національні особливості. Наприклад, Facebook грає все більш важливу роль як інструмент поширення дезінформації, тоді як Twitter суттєвої ролі не грає.
Окрім інформаційного агентства Sputnik (яке безпосередньо контролюється російським урядом) і сумнівного новинного порталу dziennik-polityczny.com (яким, з великою часткою ймовірності, керують російські спецслужби), більшість із проаналізованих польських інтернет-сторінок адмініструються зсередини країни.
Sputnik грає для багатьох веб-сайтів роль «довідки», а портал «dziennik-polityczny.com» є, напевно, найбільшим дезінформаційним ресурсом серед усіх проаналізованих. Автори дослідження переконані, що саме він має найбільш руйнівний вплив на польське суспільство і політичні еліти.
Згідно з інформацією із цього сайту, головним редактором «dziennik-polityczny.com» є Адам Камінський. Втім, як з'ясували журналісти, ця людина використовує фото литовського ортопеда, а автор на ім'я Войцех Брозек, який співпрацює з порталом, використовує фото жителя Нью-Йорка. Портал dziennik-polityczny.com також присутній на YouTube. Статті, вироблені цим ресурсом, поширюють і інші ресурси, зокрема Neon24.pl і wiernipolsce1.wordpress.com. Матеріали з їхніми статтями публікуються в блогах і на форумах анонімними авторами і з'являються на медіа всіх напрямків - не тільки праворадикальних, а й ліберальних (наприклад, радіостанція Tok.fm).
Варто зазначити, що використання блогів і секцій коментарів на новинних сайтах - найпоширеніший спосіб розповсюдження дезінформації в польських ЗМІ.
Досліджуючи ключові тези проросійської пропаганди в Польщі, можна зробити висновок, що однією з головних її цілей є підрив дружніх відносин між суспільствами і урядами Польщі та України.
Прокремлівські веб-ресурси в Польщі публікують чимало емоційних матеріалів, граючи на фобіях населення й історичних образах. Вони в основному (але не тільки) фокусуються на складному минулому Польщі та України (зокрема перегляд історії Волинської трагедії, в якій українці показані дикими і жорстокими тваринами, які бездумно винищували польське населення). Цей типовий для Польщі наратив має на меті емоційно вразити читача. Постать Степана Бандери, який, з одного боку, є витвором радянської пропаганди, а з іншого - символом боротьби за незалежність у сучасній Україні, відіграє ключову роль у наративах, пов'язаних із Волинською трагедією і, таким чином, є постійним об'єктом нападок. Терміни «бандерівці», «вбивці» (воїни УПА) і «нацисти» подаються як синоніми, і це досить часто використовується в антиукраїнських статтях і коментарях під ними.
Антиукраїнські наративи все частіше фокусуються на темах вандалізму на кладовищах, знищення пам'ятників і шкіл у Польщі й Україні й українських мігрантів. Будь-які конфлікти, які трапляються (навіть викликані зовсім іншими причинами), використовуються в пропагандистських цілях.
Варто відзначити, що тролінг у соціальних мережах і в коментарях під статтями нерозривно пов'язаний з інструментарієм російської інформаційної війни. Російські «тролі» в Польщі дуже активні. Дуже часто вони залишають коментарі під статтями на трьох найпопулярніших інформаційних порталах: wp.pl, onet.pl і interia.pl. Їх інтерес сконцентрований на темах НАТО, України, ЄС і Росії. І хоча іноді складно визначити, чи є той чи інший коментар дією спрямованого тролінгу, існують певні натяки, які спонукають до такого висновку - наприклад, відсутність польських символів ("ł", "ó", "ż") у тексті, а також використання тієї ж аргументації, що й у численних прокремлівських статтях.
Другим ключовим польським наративом, який використовується для дезінформації або введення в оману, є НАТО. Зокрема, було використано такий спосіб дезінформації, як фальшиве інтерв'ю з польським вищим командуванням, яке нібито висловлювало песимістичні думки з приводу власне саміту НАТО і військового співробітництва зі США. Метою публікацій було підірвати впевненість поляків у НАТО і закріпити антинатовський погляд у польському суспільстві.
Втім ефективність такої прокремлівської пропаганди сумнівна. Згідно з останніми опитуваннями, членство в НАТО підтримують 82% поляків, 59% висловили думку, що Польща може бути впевненою в підтримці партнерів у разі військової загрози, і лише 28% опитаних поляків сумніваються з цього приводу.
Третій наратив, який досить часто використовують у Польщі, стосується звинувачень польської влади в русофобії. Популярність такої тези має тенденцію до зростання через її універсальність. Вона може використовуватися прокремлівською пропагандою майже для будь-якого випадку, дискредитуючи польську владу або політичні еліти. Вона також слугує виправданням усієї критики політики, яку застосовує Кремль. Крім того, вона служить конкретній меті: ізолювати Польщу від західних партнерів, показуючи політичних лідерів країни емоційними безвідповідальними русофобами.
Поляки також зіткнулися з проблемою хакерства в поєднанні з інформаційною війною. У січні 2017-го було зламано близько 100 муніципальних сайтів, після чого на них з'явилося повідомлення - заклики до місцевих громад протестувати проти діяльності американських сил на польській землі.
Технології маніпуляцій
Технології маніпуляцій, які використовують проросійські канали в усіх згаданих країнах, різноманітні, але типові. Конспіративні новинні веб-сторінки, Facebook-сторінки і YouTube-канали публікують теорії змов (за підтримки емоційного стилю викладу думок), відверто сфальсифіковані або спотворені тексти, вирвані з контексту фотографії, заяви сумнівного походження і (або) невстановленого авторства. Тексти містять загальні або поспішні висновки про певні явища, засновані на індивідуальних прикладах, нечіткі або недоступні дані для перевірки джерела, різні узагальнення. Або ж публікуються думки невідомих раніше «експертів», яких подають як авторитетів для надання більшої значущості. У текстах допускається однобока інтерпретація - некритичний погляд на подію, вигідний одній зі сторін.
З іншого боку, медіа адаптують, на перший погляд, об'єктивні новини з метою маніпулювання цільовою аудиторією. Проте загальна методика маніпуляції є однаковою для всіх проаналізованих каналів. Це гра на негативних емоціях цільової аудиторії.
Якщо ж мова заходить про дезінформаційні канали в соціальних мережах, то автори дослідження констатують, що впливові проросійські сторінки мають тенденцію до приховування своїх ідеологічних позицій і подають себе як альтернативні канали новин. Тільки після аналізу контенту цих сторінок було встановлено, що більшість таких сторінок поширюють зарубіжні новини виключно з проросійського погляду.
Підбиваючи підсумок, слід враховувати, що, починаючи з 1989 року, всі російські пропозиції - від «спільного європейського дому» Горбачова до «нової європейської архітектури безпеки» Медведєва - мали однакову мету: знищити (або хоча послабити) внутрішню згуртованість НАТО і ЄС, а також присутність і вплив США в Європі. Такі заходи часто підлаштовані під конкретну країну. Вони супроводжують агресивні дії РФ у регіоні і йдуть пліч-о-пліч з дезінформаційною кампанією, прагнуть розколоти і похитнути європейську єдність, підірвати трансатлантичні відносини, поставити під загрозу безпеку в Європі. А тому повинні бути розкриті.