Лінгвісти встановили, що поширена на півночі Пакистану мова - бурушаська, що вважалася ізольованою, має індоєвропейське походження і близька до мови стародавньої Фрігії.
Дослідження очолив професор Ілля Чашуле зі сіднейського університету Маккуорі, який займався проблемою мови впродовж останніх двадцяти років.
Незважаючи на інтенсивні дослідження, достовірно встановити походження бурушаської досі не вдавалося. Існує гіпотеза, що зв'язує мову з гіпотетичною сино-кавказькою макросім'єю, яка об'єднує деякі інші ізольовані мови, однак вона не є загальновизнаною. За іншою версією, бурушаська пов'язана з єнісейськими мовами, єдиний представник яких - кетська мова - зберігся до наших днів.
Австралійський дослідник аргументує, що лексико-граматичний аналіз мови свідчить на користь його індоєвропейського походження. За його словами, предки носіїв прийшли на північ Пакистану з давньої Фрігії, і найближчим родичем бурушаської є фрігійська мова, яка входить до палеобалканської групи. Побічно цю гіпотезу підтверджують і перекази бурішів, які вважають себе нащадками Олександра Македонського.
У прес-релізі універсітету стверджують, що з аргументами Чашуле на користь індоєвропейського походження бурушаскі погодилася велика кількість відомих лінгвістів.
Нині індоєвропейська сім'я мов є найпоширенішою у світі. Мовами цієї групи говорять 2,5 мільярда осіб. Гіпотетична праіндоєвропейська мова, яка поділилася на всі мови сім'ї, доволі добре вивчена лінгвістами. Згідно з курганною гіпотезою, що зв'язує археологічні та лінгвістичні дані, носії індоєвропейських мов розселилися по світу з причорноморських степів. У генетичному плані нащадкам протоіндоєвропейців зіставляють високу частоту гаплогрупи R1a1.