Лаконізм виставкового простору, фокус на знакових роботах та акціях Ройтбурда продовжують новий етап розвитку OFAM. Музей, який показує картинки, упевнено перетворюється на лабораторію, за якою
цікаво спостерігати далі.
Напередодні виходу нової “Матриці” згадуємо, як попередня трилогія стала класикою, і аналізуємо її вплив на кіно, філософію та культуру.
Натхненні молоді герої «Футуромарення» мали амбітні претензії до майбутнього і творили новітні світи. Вони наново досліджували кольори і форми, возвеличували динамічну композицію і множинність
перспектив, обґрунтовували свої візії теоретично…
Виставка “Живопис з надлишком: київське мистецьке відродження, 1985-1993” у музеї Зіммерлі, демонструє унікальні роботи з приватного зібрання Ненсі та Нортона Доджів, а також зі збірок українських
колекціонерів та самих митців.
Фільм став культовим, однак досі немає відповіді: це геніальний твір, чи заплутана дурниця.
Лейтмотив виставки: бінарність почуття/розум виявилася теоретично хибною та вичерпаною, а уявлення про раціональне Просвітництво — упередженим та заангажованим.
Музична вистава на сім книг Opera Lingua стала першим програмним проєктом лабораторії сучасної опери Opera Aperta.
Режисерці вдалося схопити саму суть ніжного віку. Поки триває кіно, настільки підключаєшся до героїв, що ні на мить не сумніваєшся в правдивості.
Усі спортивні історії зазвичай закінчуються великим тріумфом. Фільм Надя, батерфляй канадського режисера Паскаля Планта руйнує канон — це парадоксально антиспортивний фільм про спорт…
Виставу можна назвати успіхом – за цікаві формальні прийоми, за музикальність, за сміливість, зрештою, взяти на себе ношу говорити про радянське (не)минуле.
Режисерці вдалося створити проникливу історії про токсичну маскулінність, дорослішання та становлення жіночої сексуальності.
«Носоріг» Олега Сенцова є чи не першою спробою оглянути хаос наших 1990-х, розповівши історію від імені одного з тих, чиїми руками цей хаос творився.
Проєкт «Корисні копалини» під кураторством Саші Андрусик підважує оперу як театральний формат і розглядає її як ширший діапазон переживання і пам’ятання.
За кураторським задумом, проєкт «Тату, шолом тисне» окреслює напрямки руху в колекціонуванні сучасного мистецтва і фіксує художні традиції та конфлікти поколінь.
Сайнсарт на фестивалі аудіовізуального мистецтва, присвяченого 100-річчю Станіслава Лема.
Ретроспектива акцентує «шансон-арт» як пропаганду тотальної рівності, заперечення ієрархій і відмову від інтелектуального пафосу.
Уміння Вільнева працювати з довгими та досить монотонними формами дозволяє йому не збитися з ритму цього гіпнотичного пустельного болеро на дві з половиною години.
Рецензія на книжку американської дослідниці мистецтва про історію українських феміністичних та активістських мистецьких практик
Куратори виставки поставили собі за мету показати «загальну картину» фотографії в Україні за 30 років. Вони відібрали 60 авторів, зіставили різні теми, оптики, середовища, заперечуючи намір
вибудувати хронологію розвитку.
Поточні виставки у PinchukArtCentre — групова "Згадати той день коли", персональна Микити Кадана "Камінь б'є камінь", камерна "Vukojebina" Ніколая Кaрабіновича — доповнюють одна одну в спробі
вловити дух часу.
Якщо у попередніх частин виходило захоплювати масового глядача енергією, божевіллям, безглуздими діалогами й дурними сюжетами, то дев'ятий фільм значно здувся на тлі попередників.
Рецензія на нову книгу британського історика, що порушує теми Covid-19, а також Голодомору та Чорнобиля. Переклад книги готує видавництво “Наш Формат”.
"В образотворенні це був експеримент, коли пробуєш змішати Матіса, Клімта і Шіле". Огляд ретроспективи Євгена Равського “Від міфу до міфу”.
Цілком можливо, що Снайдер вирішив підхалтурити для Netflix, а тому і не особливо старався.
Герої та героїні фільму Ворожбит є або заручниками на острівцях безвладдя, або повільно усвідомлюють, що нічим не обмежені та можуть зробити з ближнім своїм усе що заманеться. Рецензія на фільм
"Погані дороги" Наталки Ворожбит.