Питання-відповідь з Олегом Покальчуком
Матеріали по темі
-
Ваші родичі - це Україна. А ваші родичі в Росії - це не ваші родичі. Це тіні забутих предків. Усі ваші близькі знаходяться тут і навколо вас. Ваші брати і сестри захищають вас на війні. Оце дійсно
велика родина.
-
Боротися з відчуття провини просто - треба більше працювати для своєї країни. І намагатися допомагати там, де ви найбільше потрібні.
-
Російські ліберали - це такі воші і гниди, які здавна водяться і розмножуються в смердючому хутрі кацапського чудовиська.
-
В Уеллса є роман “Війна світів”. Там жахливі треножники спалювали всіх страшними променями. Але виявилося, що всередині машин якісь потворні слизняки, вразливі і нічого не варті без свого панциря.
Це те, що в нас відбувається зараз.
-
Усе, що зараз відбувається, лежить поза межами вигоди, яку дає війна: ніякого завоювання нових територій, захоплення нових ресурсів – повний абсурд. Те, що почалося в такий дикий спосіб,
можливо, в такий спосіб і завершиться.
-
Спустошеність означає, що в людини щось усередині вигоріло. Там щось було, а тепер там пустка. Відомо, що це було - там було попереднє життя, мрії, плани на майбутнє. Усі вони згоріли в перший
день війни. Згоріли всі без винятку.
-
Ви вже бачили або побачите вбитих людей, і вони будуть виглядати не так естетично, як у кіно. Треба розуміти, що це дуже травматичне видовище і треба готуватися до того, щоб дивитися на ці явища
через певний емоційний фільтр.
-
Ворог відводить сили, поповнює їх і знову кидає на вогневі рубежі. Український комбайн смерті їх перемелює, і так багато разів. Путін утилізує свій людський непотріб і змушує нас витрачати
боєприпаси.
-
У біженця є ілюзія, що він з жаху переїжджає в щасливе місце. Але через пару днів з’ясовується, що це безпечне місце - немає обстрілів, бомбардувань, але є інші проблеми і теж потрібно виживати.
Можливо, в якомусь бараці.
-
На цій фазі війни росіяни перестали розрізняти ЗСУ і цивільне населення. Громадянам треба розуміти, що тепер вони всі без винятку є учасниками бойових дій. І що для ворога все населення України
підлягає тотальному знищенню.
-
Війна з Росією триває не 14 днів і не вісім років. Вони триває століттями. І є цивілізаційною проблемою для Росії: або ми, або вони. І, я думаю, Кремль це розуміє. Бо якщо Кремль програє
Україні, Росія почне розвалюватися.
-
Росія, ймовірно, буде активніше захоплювати населені пункти як заручників. По-перше, це сильно ускладнює роботу Збройних сил. По-друге, захоплення невеликих НП має на меті продемонструвати
тактичні успіхи і перевагу росіян.
-
Західні області України завдяки географічній і культурній близькості до Заходу почувалися дещо комфортніше за інших. І тут раптом у цей затишний туристичний Едем суне сила-силенна згорьованих і
стривожених людей.
-
Під час війни захист для психічного здоров'я - це певна відмороженість, зосередження на “тут” і “зараз”, при плеканні патріотизму і якоїсь роботи на користь армії. Найкраще - фізичної.
-
На тему міжнародного “глибокого співчуття” і ефективного захисту від геноциду і військових злочинів вже написано гори книг. Українська буде просто ще однією з них. Але це буде книга про
перемогу.
-
Бажання повернутися додому - природне, але воно інстинктивне. У його основі лежить власне ота сама потреба безпеки. Ця інстинктивність схиляє нас до ірраціональної поведінки.
-
Рівень безглуздості наказів Путіна буде рости, і їхнє виконання буде приводити до поетапного краху усього військового угрупування. А це вже прямий клон гітлерівської ситуації. Я думаю, в
нашому випадку фінал буде такий самий, з бункером…