Для розуміння географії подій: вони розвиваються на Олександрівському та Гуляйпільському напрямках, найбільш енергійно – на стику Донецької, Запорізької та Дніпропетровської областей. Зростання інтенсивності бойових дій згідно зі зведеннями ГШ ЗСУ почалося 12 лютого і на ранок 16 лютого становило 37 бойових зіткнень за добу проти 13 11 лютого. Хоча активні дії, ймовірно, почалися ще 6 лютого.
12 лютого бої кипіли на рубежі Цвіткове – Староукраїнка – Залізничне Запорізької області. Сили оборони зупинили кількома контратаками передові частини 5-ї армії противника, хоча на південь від Залізничного підрозділи ворога просунулися вздовж залізниці десь до 1 км у напрямку Дорожнянка – Залізничне, «зачепилися» за околицю останнього, прорвалися до східних околиць Цвіткового.
Цього ж дня ворог провів 15 атак у районі Гуляйполя, в напрямку Добропілля, Залізничного та Рибного, завдав авіаударів по Кам’янці, Верхній Терсі, Воздвижівці, Барвінівці та Лугівському.
Сили оборони провели низку контратак у смугах наступу ворожих 5-ї та 36-ї армій, чим не лише суттєво уповільнили просування ворога на захід, але й змусили на окремих ділянках фронту відступити. Окупанти були вибиті з Олексіївки та Орестополя. Підрозділи Сил оборони вийшли на околиці Березового, Тернового та почали бої за їх звільнення.
На напрямку Данилівка – Павлівка противник був відкинутий від Данилівки, звільнено Вишневе, Єгорівку, Першотравневе, Злагоду та Рибне, Сили оборони почали бої за Привільне.
На напрямку Тернувате – Добропілля Сили оборони вибили ворожу піхоту з Тернуватого, Косівцевого, переправилися через р. Гайчур та звільнили Добропілля.
На напрямку Воздвижівка – Варварівка підрозділи Сил оборони вибили ворога з Прилук і Оленокостянтинівки, переправилися через Гайчур і розпочали бої за Варварівку.
Наступного дня, 13 лютого, почала вимальовуватися певна оперативна картина в районі, де наші війська неочікувано для ворога згадали, що оборона має бути активною. Намітилися три напрямки дій:
• Сосновка – Тернувате, де 2-й батальйон 425-го штурмового полку «Скеля» прорвав смугу оборони 69-ї бригади прикриття 36-ї армії противника;
• Степове – Березове, де 92-а штурмова та 67-а механізована бригади прорвали позиції 186-го мсп ТрВ ворога;
• на Новогригорівку, де 2-й батальйон 95-ї одшбр та підрозділи 82-ї одшбр прорвалися в тил військам 36-ї армії агресора, котра веде бої західніше, у районі Солодке – Злагода.
Одночасно інші штурмові підрозділи Сил оборони атакували з плацдарму на правому березі р. Гайчур у напрямку Злагоди та Солодкого. Оборона 36-ї армії противника в районі Данилівка – Єгорівка – Вишневе дещо захиталася, окремі ворожі підрозділи почали відхід.
Загалом на вечір 13-го було зрозуміло, що Сили оборони досягли позитивної динаміки одразу в сімох районах. Локальні, здавалося би, але добре скоординовані контратаки в межах операційної зони УВ «Восток» противника впродовж двох діб призвели до розхитування оборони противника в її тактичній зоні на декількох напрямках одночасно. Примушування штабу УВ «Восток» одночасно реагувати на різкі зміни оперативної обстановки на декількох ділянках фронту призвели до зниження керованості військ, погіршили їх взаємодію (а ворог взагалі нею не відрізнявся всю війну), намітилися певні провали у ворожій обороні в районі на північ від Гуляйполя.
Коли ми говоримо про управління військами і взаємодію, то маємо пам’ятати про матеріальну основу системи управління – систему зв’язку. І раптом з подивом світ дізнається, що тактичний зв'язок противника побудований на американському Starlink!
І так збіглося, що лише Маск відключив «сірі» термінали, як наші війська провели «серію скоординованих контратак»! А без Starlink агресор одномоментно втратив оперативне управління малими штурмовими групами та групами інфільтрації, координацію ударів КАБами і ударів БПЛА, застосування артилерії побатарейно та погарматно. Стійка до придушення система зв’язку перестала функціонувати.
Зараз колись друга армія світу поспіхом повертається до радіостанцій часів початку вторгнення, розгортає польовий Wi-Fi і вживає інших негайних заходів, переважно з китайським присмаком.
Сюди ж додамо, що 82-а, 2-й і 13-й батальйони 95-ї одшбр атакували стик 29-ї та 36-ї армій противника у районі Новогригорівки, а 24-й та 475-й штурмові полки – стик 36-ї та 5-ї армій, прориваючись до району Рівнопілля. Тобто взаємодія була слабенька і до того, зв'язок – через пень-колоду, а тут ще й українські штурмовики як раз по хворих місцях влупили.
15 лютого стало зрозуміло, що Сили оборони обнуляють досягнення трьох останніх місяців ворожого наступу. Максимально наші просунулися на напрямку Тернувате – Успенівка, тобто із заходу на схід, віддаляючи лінію бойового зіткнення від Запоріжжя, водночас притискаючи противника діями з півночі на південь, від Покровського до тієї ж Успенівки. Це плутає бойові порядки противника, ускладнює маневрування, логістику і ще багато чого, перетворюючи відхід на хаос.
Це також дає інженерним підрозділам час невпинно нарощувати оборонні рубежі на шляху гіпотетичного руху ворога до Запоріжжя. Такі ж роботи тривають навколо Покровського, котре на шляху до Запоріжжя ніяк не оминути.
Днями, виступаючи на міжнародній конференції Combat Engineer & Logistics 2026 у Кракові (Польща), начальник інженерних військ Командування сил підтримки ЗСУ бригадний генерал Василь Сиротенко зауважив, що відбувається трансформація ролі інженерних військ на стратегічний рівень. Інженерні війська стають «архітектором поля бою», відповідальним за всю територію держави, формування оборони, маневр і використання місцевості в інтересах успіху операцій. З’явилася принципово нова задача військових інженерів – антидроновий захист маршрутів руху військ, тобто обладнання захищених коридорів руху для збереження мобільності військ, зменшення втрат особового складу та логістики в умовах постійного повітряного спостереження противника. Як бачимо, роботи багато.
За період з 6 по 16 лютого Сили оборони фактично зупинили наступ УВ противника «Восток» та успішними контратаками відкинули передові підрозділи ворога на окремих ділянках на 9-10 км.
Чи є привід для оптимізму? Не зовсім.
Це – не контрнаступ і, навіть, не контрудар. Це сукупність добре продуманих і підготовлених контратак на обраних напрямках, тобто стабілізаційних дій суто тактичного рівня. Для розуміння ситуації: 10 км – глибина бойового порядку полка першого ешелону, не більше. Не слід очікувати охоплень, оточень, котлів, хоча тенденція прорватися в тил 36-й армії окупантів проглядається.
Сили оборони використали виснаження передових частин 5-ї та 36-ї армій ворога в попередніх двомісячних наступальних боях, раптове погіршення якості управління військами УВ «Восток», проблеми зі взаємодією, що, безумовно, ставимо в плюс командувачам і командирам від Головкома до згаданих вище бригад і батальйонів.
Сили оборони здобули оперативно-тактичний шанс розвинути свій успіх, але і противник зберіг кілька козирів, адже має достатньо оперативних резервів на Олександрівському та Гуляйпільському напрямках (найскромніша оцінка – не менше двох бригад), здатний оперативно перекинути 41-у армію УВ «Центр» чи її 90-у танкову дивізію з Покровського напрямку (що досить нескладно) чи 18-у армію УВ «Днепр» з Придніпровського (що дещо складніше, бо дальше їхати).
Сили оборони не мають переваги у повітрі, мають паритет з противником по БПЛА і, на жаль, не мають достатньо боєздатних резервів, що вбиває надію на трансформацію тактичного успіху в оперативний.
Абсолютно чітко можна сказати, що Сили оборони своїми активними діями в останні десять діб повністю зірвали графік підготовки угрупувань військ противника «Восток» і «Днепр» до проведення цього літа Оріхово-Запорізької наступальної операції.
Що зараз відбувається? Тривають запеклі бої в районі Добропілля. Підрозділи Сил оборони закріплюються в Прилуках та Цвітковому, котрі зачистили. Жорсткі контактні бої точаться у Варварівці та Оленокостянтинівці. Окупантів вичавлюють з ключових вузлів його оборони, розрив логістики на всю тактичну глибину – одна з задач. Штурмові бригади/полки тиснуть на рубежі Вербове – Вишневе – Степове – Тернове, противник виснажується, хоча намагається активно інфільтруватися до району східніше Гаврилівки.