Рідні полонених, друзі та побратими приходять на зустріч звільнених полонених завчасно. Деяким із них вдалося поговорити із заручниками в полоні, а деякі мають інформацію про місце утримання своїх рідних лише від звільнених раніше з полону українських військових.
@lb.ua Великодній обмін полоненими. Незабутні моменти зустрічі. #полон #великдень #повернення #повернисьживим
♬ оригинальный звук - spotify.muz2025
Спочатку з полону повертаються важкопоранені: з ампутованими кінцівками, деякі з них втратили зір. Рідні зустрічають їх оплесками.
Потім — ще кілька годин очікування.
Ми знайомимося з молодою жінкою. Це — Ольга Прилипака. Коли вона почула, що її сина сьогодні мають звільнити з полону, то зомліла, розповіла жінка. Вона не бачила сина три роки.
Коли нарешті зʼявляються автобуси, які везуть наших хлопців, всі починають махати руками та прапорами.
Далі буде багато обіймів – із рідними, із побратимами, із такими ж звільненими з полону хлопцями.
"Щастя моє. як ми тебе ждали!" — каже темноволоса жінка, обіймаючи молодого солдата, звільненого з полону сьогодні. Це та сама Ольга зустрічає сина Олександра Пилипаку, який потрапив у полон в Маріуполі в 2022 році.
Вона безперестанку цілує його, обійнявши. При цьому одною рукою набирає когось по телефону.
"Синулечка. Сашенька", — повторює Ольга.
"Олександре, що думаєте? Які відчуття?" — запитуємо.
"Незабутні. Я три роки пробув в полоні, які в мене можуть бути відчуття", — відповідає Олександр.
І за секунду вже вигукує комусь, дивлячись в екран смартфона:
"Альонка, сестричка! Ти що плачеш? Все ж чудово, я повернувся! Я живий-здоровий! Ти вже нєвєста...".
"Моє ти сонечко", — каже мама Ольга, так і не розтискаючи обіймів.
"Знайшли! Знайшли!" — вигукують кілька жінок і дівчат. Вони кидаються обіймати високого худого хлопця з жовтосинім прапором на плечах. "Твоя мамочка так тебе чекала!" — каже одна з них і починає набирати когось по телефону.
"Я витримав, мам. Я витримав...", — говорить звільнений із полону юнак, дивлячись у смартфон. Він відійшов від натовпу подалі. Бо говорить, ледве стримуючи сльози.
"Папа живий? Я скоро повернусь...", — каже він.
“Мам, папа живий? Все нормально з ним?” — повторює хлопець. “Синочка, все хорошо”, — чути у відповідь. І він вже не може стримати сліз.
Через деякий час одна із жінок, які зустріли цього хлопця, розповіла: “Ми чекаємо сина. Наш, на жаль, не повернувся. Але повернувся син нашої подруги нашої знайомої. Ми стоїмо під Верховною Радою і чекаємо там наших рідних. І одна із цих жінок — мама цього хлопчика — стояла разом з нами. На жаль, вона не змогла приїхати сюди. Але ми чекаємо всіх…”
