Що ви вважаєте найбільшим викликом за 18 місяців повномасштабної війни?
Ріхард Кубена, директор з продажів підрозділу наземних систем "Czechoslovak Group" і комерційний директор "Excalibur Army", вважає, що перший виклик був ще 2014 року – коли Росія вторглася у Крим і на схід України.
"Другий виклик почався 24 лютого 2022 року, коли рано-вранці я прокинувся й отримав повідомлення від друзів, а за кілька годин люди, які сидять у цьому залі, почали дзвонити мені і казати: «Річарде, нам потрібно щось робити, потрібно допомогти країні, будь ласка, підготуй список обладнання, техніки, боєприпасів, які ти можеш негайно надіслати». І я сказав: окей, це виклик, але як з ліцензуванням, яке зазвичай займає два місяці? Наш уряд повідомив, що ліцензія більше не проблема, ми отримали її за дві години. Вирішили, що маємо щось зробити, зібралися і підготували першу техніку, яку відправили до України вже в понеділок, 28 лютого, якщо я не помиляюся. А опісля ми щодня отримували нові виклики.
Ще один виклик: приїхав чоловік з України і сказав, що хоче купити всі танки, які є. Я відповів, що це неможливо, бо їх уже купив інший клієнт. А він на це: окей, зробіть щось, щоб повідомити цього клієнта, що йому доведеться почекати, і дайте нам ці танки.
Ми сказали: ну спробуймо. Через декілька днів прийшло Міністерство оборони Чехії. Мовляв, знають, що маємо великий автопарк, – маємо швидко доставити його в Україну. Я зазначив: окей, але все заброньовано. Наша спроможність у 2022-му становила 50 одиниць на рік. Здатні спеціально збільшити спроможність щонайбільше на 10 одиниць. А вони наполягали, що потрібно 10 танків за місяць. Зрештою, ми забезпечили Україні до кінця 2022-го 150 одиниць і ще 190 у 2023-му.
Усе це означає, що було багато викликів і все стало можливим лише завдяки великій участі нашого уряду, наших людей і бажанню чеського народу допомогти українцям".
Excalibur Army – провідна чеська компанія, яка, серед іншого, розробляє та виготовляє військову техніку, продає важку військову колісну та гусеничну техніку, запчастини до неї, ремонтує й виконує технічне обслуговування.
Герман Сметанін, генеральний директор Акціонерного товариства "Українська оборонна промисловість":
"На початок повномасштабного вторгнення більшість номенклатур мін та артилерійських снарядів ні нашими підприємствами, ні іншими в Україні серійно не вироблялися, і це стало для нас дуже значним викликом.
Але завдяки тому, що ви та інші наші партнери надали час для розробки робочої конструкторської документації, технологічної документації, для підготовки виробничих ліній, ми змогли встояти в той короткий проміжок, аби почати серійне виробництво. Нині маємо вже досить широку номенклатуру виробів, виготовляємо їх в Україні. На жаль, обсяги поки що відстають від результатів виробничих потужностей країни-агресора, але ми щодня..., і уряд нас підтримує, державний сектор економіки, приватні підприємства дуже підтримують наші виробничі можливості, розвиток нашого виробництва. Тому ми щодня збільшуємо обсяги виробництва. Вдячні за вашу підтримку".
З приводу декотрих мінометних пострілів і артилерійських снарядів працюємо з країнами-партнерами, зазначив Сметанін.
"Вдячні за допомогу в налагодженні серійного виробництва. Найбільшим викликом була розробка, бо вона займає чимало. Але наші інженери, конструктори, технологи зуміли скоротити час на опанування виробництва, запустили його. Сьогодні перед нами стоїть виклик масштабування. Президент, міністр стратегічних галузей промисловості, Офіс Президента, Міністерство закордонних справ працюють, щоб ми могли отримувати в межах кооперації комплектуючі і нарощували власне виробництво".
Акціонерне товариство "Українська оборонна промисловість" (до реформи – Укроборонпром) – стратегічний виробник озброєння та військової техніки в Україні. Товариство об’єднує державні унітарні підприємства стратегічних галузей оборонної промисловості держави.
Ґоркем Білджі, виконавчий віцепрезидент турецької "BMC Defense", розповів, що його компанія зіткнулася з декількома викликами, пов'язаними з постачанням.
"Звичайно, ми мали кілька проблем. Мали деякі переваги і недоліки. Хочу почати з недоліків. Перш за все були запити та термінові потреби української армії. Після пандемії й у цій ситуації були великі проблеми з постачаннями для нашої компанії", – сказав він.
Його компанія використовує не лише турецьку продукцію, а й зі США, Німеччини, інших країн.
"З іншого боку, мали переваги, оскільки турецька армія трохи знайома з подібними речами і ми постачали певні платформи в зони бойових дій. Водночас було важкувато підтримувати логістику, продовжувати діяльність", – сказав він, зазначивши, що термінову роботу ускладнювали проблеми з транспортуванням і безпекою.
Білджі додав, що як постачальник платформ його компанія повинна бачити, в якій місцевості ведуть бої, розуміти вимоги та філософію кінцевого користувача продукції.
"Ми маємо розуміти операційні спроможності. Але на початку не могли знати це, не могли зустрітися. Уже після першого постачання усвідомили потреби, технічні вимоги. Зараз, звісно, також маємо певні виклики. Один з них – підсистеми, обладнання, оснащення та інше", – сказав він.
BMC – один з найбільших виробників комерційних і військових автомобілів, заснований 1964 року в Туреччині. BMC пропонує індивідуальні рішення для автомобільної та оборонної промисловості з широким асортиментом продукції, кваліфікованими людськими ресурсами та високою виробничою потужністю. Компанія розробила та виготовила багато різних конфігурацій комерційних і військових транспортних засобів, від автобусів до вантажівок, від броньованих з протимінним захистом до тактичних колісних транспортних засобів, від гусеничних до безпілотних наземних і гаубиць.
Максиміліан Фрох, директор з організації міжнародних стратегічних програм Rheinmetall:
"Я думаю, ми можемо абсолютно погодитися, що не було одного великого виклику, а багато-багато великих викликів. Декотрі вирішували дуже швидко, наприклад, стосовно експортних ліцензій – процесу, що зазвичай займав час. Але коли йшлося про підтримку України, уряд Німеччини й інші булі справді дуже-дуже оперативними, щоб поставити допомогу в дуже короткі терміни".
Фрох додав, що і його компанію, як підприємство колег з Чехії, запитали, що вдасться надати якнайшвидше, а що в середньостроковій перспективі і довготривалій.
Ми поставили декілька сотень бронемашин, бойових машин, декілька сотень тисяч боєприпасів. Багато цих речей зібрані та пожертвувані для боротьби з Росією. Проте залишився один справді серйозний виклик – наскільки ми задовольняємо попит. Просто зараз Rheinmetall збільшує спроможності, треба впоратися і постачати стільки, скільки Україні потрібно. Наші обмеження в постачаннях є іншим великим викликом.
Він додав, що сервіс для країни, яка перебуває у війні, – це дещо зовсім нове для багатьох індустрій.
За його словами, зараз Rheinmetall працює з українськими партнерами над обслуговуванням уже наданої техніки.
Rheinmetall – німецький машинобудівний концерн, провідний виробник військової техніки, комплектуючих і зброї у Європі. Передав Україні різноманітне озброєння, від автоматизованих систем для боротьби з дронами до важкої техніки.
Юлія Висоцька, генеральна директорка ПрАТ "НВО «Практика»":
"Мабуть, ви чули назву «Козак». У нас є різні машини. Зараз ми виробляємо близько 60 машин на місяць (це досить багато): від 4х4 до 6х6, для різних структур, поля бою, поліції. Говорити про виклики досить важко останньою, бо багато хто з нас зіткнувся з тими самими викликами [що й попередні спікери]. Головним чином – з логістикою. Не лише через COVID-19, як ви знаєте, наші кордони закрилися. Це було важко. Оскільки мусили наростити кількість машин у 10 разів, це був виклик для наших постачальників робити всього вдесятеро більше. І справді швидко.
Друге – ми зіткнулися із ситуацією, не прописаною в стандартах ані НАТО, ані українських. І поле бою змінювалося, і виклики були екстремально швидкими. Мусили задовольнити потреби наших споживачів, наших солдатів, і допомогти їм вижити".
Автомобілями компанії транспортували різні вантажі: амуніцію, поранених, загиблих. “Вони перевозили все, що можливо”, – сказала Висоцька.
Що дала співпраця з українськими компаніями протягом війни?
Ріхард Кубена вважає, що його компанія навчилася багатьох речей, співпрацюючи з українцями, і вчиться досі.
"Мабуть, перше, що ми засвоїли – повинні повністю змінити ставлення. До початку війни українські компанії розглядалися як партнери, але також багато з них були і конкурентами. Ми негайно змінили підхід – і конкуренти стали друзями та бізнес-партнерами.
Друге – мусили збільшити гнучкість. Це не означає, що до того ми не були гнучкими, але коли споживачі запитували про особливі кронштейни, перемикачі або функції, відповідали – окей, але потрібні час і належна підготовка. Війна все змінила. Бувало, приходили солдати і казали – ваша техніка відмінна, але з цією функцією, наприклад, якщо шланги та гідравлічні труби не покрити додатковим залізом, на мінному полі легко зазнати пошкоджень. І мусили робити щось, аби вирішувати проблему”.
Також Ріхард Кубена зазначив, що раніше підприємство працювало з багатьма постачальниками. Декотрі не впоралися, через що компанія задумалася над розвитком незалежності. Негайно почала розбудовувати базу постачальників для довготривалих проєктів і стратегій, інвестувати в нове виробництво разом з партнерами.
Пан Кубена окремо відзначив людей з України, які мусили виїхати через війну:
“Українці дуже добре освічені, навчені та працелюбні. У перші місяці вони були здатні працювати по 14 годин на день, включно із суботами та неділями, просто щоб допомогти країні”.
Ґоркем Білджі сказав, що робота під час війни для них теж стала викликом, бо профіль кожної місії, кожен випадок кардинально відрізнявся від попередніх. “Ми працювали з турецькими збройними силами у південно-східній частині країни протягом деяких регіональних конфліктів. І ми навчилися багатьох речей від кінцевих користувачів", – сказав він, наголосивши на важливості комунікації між виробником і споживачами продукції. У планах його компанії – працювати в Україні, а не просто здійснювати термінові постачання.
Герман Сметанін на питання, як заохотити іноземні компанії інвестувати в оборонну сферу України, зазначив, що до повномасштабної війни ми працювали з багатьма державами. Але передусім йшлося про збут на зовнішні ринки. На забезпеченні власної армії та формуванні резервів концентрувалися менше.
“Після вторгнення вектор, звісно, змінився. Деяких партнерів ми втратили, але, на щастя, з'явилося більше щирих друзів, більше надійних партнерів, які завжди з нами, які готові допомагати, не тільки розвивати нас, а й розвиватися разом, створювати нові продукти, працювати на кращих полігонах світу, разом випробувати продукцію, виготовлену і за кордоном, і безпосередньо в Україні. Які готові не тільки до постачання продукції, а й розвитку спільних виробництв на території України”.
Нині українська оборонка створює проєкти, що довго будуть актуальними, наголосив Сметанін.
Максиміліан Фрох зауважив, що до початку повномасштабної війни точилася дискусія про те, чи справді світу потрібні танки, а якщо так, то скільки. Тепер актуальне питання, як цих танків мати достатньо.
"Це те, над чим ми зараз працюємо, що стресує і тисне на індустрію, тому що потужності до війни були обмеженими. А зараз на складах немає техніки. Тож це про те, як на високій швидкості розширити спроможності, впоратися з високим попитом, який власне існує в Україні".
Юлія Висоцька зазначила, що державні та приватні заводи можуть частково задовольнити потреби України в бронетехніці, зокрема БМП. Але захисники потребують багатьох інших сучасних машин, додала вона.
Життя людини – найвища цінність, тож технології повинні працювати на його збереження. Зокрема, спеціальне високотехнологічне обладнання для виявлення вибухівки та розмінування, яке встановлюють на БМП. Часто його використовують лише раз, тому що українці не мають достатньо запчастин, знань і комунікації з виробниками, щоб відновити. Продукція надходить з усіх куточків світу, складно ремонтувати все пошкоджене – і це ще один виклик, який необхідно подолати спільно.