Після повномасштабного вторгнення дедалі частіше залунали заклики про Гаазький трибунал для Путіна. Саме в Гаазі розташований Міжнародний кримінальний суд. Якщо якась держава хоче мати доступ до судочинства в ньому, мусить ратифікувати Римський статут. Цей правовий інститут має повноваження переслідувати за геноцид, злочини проти людства та воєнні злочини. Працює він з 2002 року.
Тут не розслідують дрібних воєнних злочинів — такому слід давати лад на рівні держави. Але якщо говорити про дуже серйозні злочини — саме Міжнародний кримінальний суд видав ордер на арешт Путіна. Якщо він поїде в одну зі 125 країн, які ратифікували Римський статут, його можуть затримати. Близько 30 країн тоді заявили про намір заарештувати Путіна, якщо він з'явиться на їхній території.
Путін, щоправда, не вигадав нічого кращого, ніж змусити Міністерство внутрішніх справ РФ оголосити в розшук суддю Міжнародного кримінального суду Томоко Акане. Зрештою, Акане очолила Міжнародний кримінальний суд.
Основні підсудні Міжнародного кримінального суду — правителі країн, головнокомандувачі армій та інші високопосадовці. Саме тому за останні роки Гаага видала ще низку ордерів на можновладців РФ: уповноважену з прав дитини Марію Львову-Бєлову, командувача дальньої авіації Сергія Кобилаша, командувача Чорноморського флоту Віктора Соколова, колишнього міністра оборони Сергія Шойгу й начальника Генерального штабу Валерія Герасимова.
Міжнародний кримінальний суд складається з 18 суддів, яких обирає Асамблея держав-учасниць на дев'ять років з урахуванням географічного, правового й гендерного балансу. А судові слухання проходять у будь-якому місті, не тільки в Гаазі. Усе це на розсуд самого суду.
Він доповнює систему національної юрисдикції та розглядає справи за зверненням держави-учасниці, інших держав, що визнали його юрисдикцію, Ради Безпеки ООН і прокурора Міжнародного кримінального суду.
Після ратифікації Римського статуту Україна нарешті може стати повноцінним членом Міжнародного кримінального суду.
Представник комітету з питань правової політики Володимир Ватрас зазначає в коментарі громадській ініціативі «Голка»:
«Ратифікація Римського статуту — це не лише можливість притягнути до відповідальності військових злочинців, які організували збройну агресію та анексували наші території, але й право для України стати повноцінним учасником Міжнародного кримінального суду, делегувавши до його складу свого суддю. Це означає, що Україна зможе долучитися до роботи суду, пропонувати своїх суддів і прокурорів, брати участь у їх обранні, виносити пропозиції щодо зміни статуту».
Також Україна зможе взаємодіяти з іншими державами, що ратифікували статут, через спільну участь в Асамблеї.
Генеральний прокурор України Андрій Костін наголошує, що ратифікація Римського статуту не просто необхідна умова для інтеграції України до Європейського Союзу: «Це також чіткий сигнал, що Україна поділяє принципи міжнародного порядку, заснованого на законах і правилах, і повною мірою готова діяти згідно з цими принципами».
Ратифікація — це також важливий цивілізаційний вибір на користь верховенства права. Список країн, які ратифікували статут, а які ні, доволі показовий (бірюзовим кольором позначені країни, які ратифікували, а тепер до цього списку додається й Україна, а червоним кольором ті, хто відмовився).
Ратифікація має також позитивно вплинути й на зміну чинного законодавства, зокрема норм Кримінального кодексу. Це також можливість установити справедливе покарання для всіх військових злочинців, що розпочали війну проти України.
Так, у грудні 2022 року головний прокурор Міжнародного кримінального суду Карім Хан заявив, що суд здатний ефективно розглядати воєнні злочини, скоєні в Україні, і розкритикував пропозицію Євросоюзу створити спеціалізований трибунал за підтримки Організації Об'єднаних Націй, аби розслідувати злочин агресії Росії проти України.
Україна ще 10 років тому взяла на себе всі обов’язки держави-учасниці, визнавши юрисдикцію Міжнародного кримінального суду. Держава двічі подавала заяви від імені Верховної Ради України про визнання юрисдикції Міжнародного кримінального суду.
У першій заяві, 2014 року, йдеться про визнання юрисдикції щодо можливого вчинення злочинів проти людяності під час Майдану з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року.
У другій заяві від 2015 року мова йде про визнання юрисдикції щодо можливого вчинення злочинів проти людяності та воєнних злочинів на всій території України з 20 лютого 2014 року по теперішній час.
Зі самого початку повномасштабного вторгнення Україна активно співпрацює з Міжнародним кримінальним судом, зокрема, збирає докази катувань військовополонених і цивільних.
Тепер же до обов’язків додалися ще й права.
Хоча деякі політичні сили вважають рішення Верховної Ради України недоречним, вказуючи на можливі негативні наслідки для українських військових від ратифікації Римського статуту.
Наприклад, фракція «Європейська Солідарність» зазначає, що підтримує ратифікацію, бо це наші зобов’язання на шляху до євроінтеграції, але водночас вказує, що вона «створить можливості для зловживань з боку Росії, її явних і прихованих союзників, які сфабрикують безліч фейкових справ проти українського військового керівництва».
Насправді на такий можливий розвиток подій ратифікація не впливає, оскільки Міжнародний кримінальний суд розслідує міжнародні злочини в рамках певної ситуації, тож громадянство порушника або приналежність до сторони конфлікту не мають для суду значення.
Заступниця керівника Офісу Президента України Ірина Мудра акцентує, що «Україна ратифікує Римський статут із заявою по ст. 124 Римського статуту, згідно з якою Міжнародний кримінальний суд не буде мати юрисдикції по ст. 8 (воєнні злочини) щодо громадян України протягом 7 років після ратифікації».
Після підписання Римського статуту тодішній президент України Леонід Кучма звернувся з поданням до Конституційного Суду України, щоб з'ясувати, чи відповідає підписаний документ Основному закону.
Підстав для неконституційності статуту в поданні президента було перелічено майже з десяток, проте Конституційний Суд вирішив, що Римський статут не відповідає Конституції саме тому, що «Міжнародний кримінальний суд… доповнює національні органи кримінальної юстиції», а це не відповідає статті 124 Основного закону.
Зміни в цьому напрямку відбулися у 2016 році, коли до Конституції України внесли зміни в частині правосуддя. Саме тоді нардепи-єврооптимісти й розпочали свою адвокаційну кампанію.
Через три роки, коли ці зміни набули чинності, вони відкрили шлях для ратифікації Римського статуту.
Народний депутат Олександр Мережко («Слуга народу») пояснює, чому так довго не могли ратифікувати Римський статут: «У попередніх президентів не було бажання. По суті, усе залежить від того, що ми називаємо "політична воля", а її якраз чомусь не було. Головна причина того, що врешті-решт, незважаючи на всі ірраціональні міфи, вдалося ратифікувати Римський статут, полягає в тому, що: по-перше, це було рішення президента і, по-друге, в Раді виявилося достатньо депутатів, які розуміють, наскільки це важливо для України й міжнародного правосуддя».
Ратифікувати статут можна було після змін Конституції ще 2019 року. Але це зробили перед Днем Незалежності 2024 року разом із забороною ФСБ у рясах.