Хто насправді душить місцеве самоврядування
Раніше ми присвятили декілька матеріалів бійці між новим начальником КМВА Тимуром Ткаченком і старою гвардією КМДА на чолі з Віталієм Кличком. У команді мера занадто активну позицію і новий стиль роботи КМВА називають тиском Банкової на місцеве самоврядування. Зокрема, Ткаченку закидають, що він не підписує десятків розпоряджень виконавчого органу Київради, КМДА. Начальник військової адміністрації дійсно перестав підписувати все, що приходить з КМДА, автоматично це було в січні (потім підписав) і зараз, у березні, знову. Серед цих розпоряджень є й важливі, є й абсолютно рутинні, швидкість видачі яких насправді ні на що не впливає.
Але команда міського голови в публічних заявах зовсім не приділила увагу стагнації справжнього, первинного органу місцевого самоврядування — Київради. Саме міська рада створює міську політику, формує і перерозподіляє бюджет, виділяє землю і приймає інші рішення життєдіяльності Києва. Але вже третій місяць Київрада фактично не працює — просто в КМДА не пишуть про це новин.
Для розуміння: сесії Київради зазвичай скликають майже щомісяця, іноді двічі на місяць. Останнє повноцінне засідання міськради відбулося ще в середині грудня, і тоді депутати працювали до ночі, голосуючи за сотні земельних питань з останніх сил. Потім була сесія в січні, і там депкорпус не зміг подужати весь порядок денний, прийнявши лише політичні рішення, а пункти зі зверненнями громадян і землею відклали на потім. І от потім не настало й досі — тобто вже два місяці. (Зазначу окремо, що Тимур Ткаченко ніяк не впливає на цей орган місцевого управління.)
Потім сталася операція «Чисте місто» — і Київрада чомусь перетворилася з робочого органу, що як на ксероксі штампує земельні питання, на магнітну аномалію: засідання не вдається провести і все. Наступна після обшуків і арештів сесія міськради була 20 лютого із сенсаційним порядком денним — взагалі без виділення земельних ділянок (ну бо голова комісії був у СІЗО). І от збіг — депутати змогли лише відкрити сесію, проголосувати кілька загальних питань, а потім трибуну заблокували депутати фракції «ЄС», які вимагали ухвалити політичне звернення до центральної влади з приводу переслідувань Петра Порошенка. Голосів на це звернення не вистачало, тому роботу припинили.
Але блокування трибуни — це стандартна частина програми місцевого парламенту, тут у шані традиції. І саме для цього в міськраді є головуючий (зазвичай це секретар Володимир Бондаренко) і погоджувальна рада голів фракцій. У головуючого план, йому потрібно працювати з порядком денним (деталі цього на записах НАБУ у Комарницького), тому використовується весь арсенал батога і пряника. Простіше — торг. Фракціям обіцяють прийняти щось політичне в обмін на якесь «їхнє» рішення щодо бюджету чи рідного їм КП. А частіше за все щодо землі. Земля всіх мирить, бо депутатів 120 і час від часу в кожного викликає земельний інтерес, тобто проєкт рішення. Усе це дійсно складна конструкція, де треба і залишитися у своїй політичній ніші, і підтримувати стосунки з іншими фракціями, і берегти свій інтерес. І зазвичай ця екосистема вправно працює після перших складних розподілів сфер впливу відразу після виборів.
Зараз же вона поламалася. Фактично не було й політичної кризи — бо на сесії після перших арештів НАБУ депутати навіть не згадали про цю темну пляму на репутації колег і Київради в цілому. Просто не стало клею, який тримає цю систему, —- землі.
Після безземельної сесії Віталій Кличко 4 березня скликав ще наступну, на підтримку посилення національного спротиву. Але це вже була анекдотична ситуація, коли міський голова в один день призначив сесію і потім же скасував. Причин не пояснили, але вона одна — не було достатньої кількості депутатів (сесію скликали із сьогодні на завтра).
І ось позавчора, 13 березня, оголосили вже нову сесію, з політичними питаннями (розподіл повноважень з КМВА), з поточними і навіть земельними (дуже старими, обробленими комісією ще до скандалу). Але ще до початку засідання депутати мали піднесений настрій: «Нічого не буде. Мер виступить — і все, розходимося», — розмовляли між собою в кулуарах. Ця інформація була, напевне, цілком офіційною, оскільки навіть зареєструвався спершу всього 61 депутат (зі 120), це мінімальна кількість для роботи.
Відкриваючи засідання, Віталій Кличко оголосив, кого з нових фігурантів плівок Комарницького звільнять. (Насправді це можна було зробити і в пресцентрі для журналістів). Потім мер традиційно пішов, а ЄС знову заблокувала трибуну через звернення щодо Порошенка, проголосувати яке не вистачало голосів. І все, пішли на погоджувальну раду, яка знову нічого не погодила — і сесія закінчилася, не розпочавшись.
Пізніше Віталій Кличко вкотре поскаржився на Тимура Ткаченка, який не підписав близько 150 поточних розпоряджень КМДА. Ми ж можемо нагадати міському голові: ще стільки само проєктів рішень залишаються заблокованими в Київраді через те, що у 2025 році вона практично не працювала. «Зависло все: бюджетка, капешки, земля — усе стоїть без руху з Нового року», — обговорювали помічники і члени громради при КМДА, розходячись із сесії 13 березня.
Чи виживе Київрада без клею земельної корупції?
Учора також стало відомо, що і секретар Київради Бондаренко, який теж засвітився в розмовах з Комарницьким, не виконуватиме своїх обов'язків. Але він не склав мандата, його не звільнили з посади (секретар міськради є також заступником міського голови), лише відсторонили від формування й ведення сесій, і тільки на час розслідування (в якому він проходить наразі як свідок).
Тобто це означає, що про обрання іншого секретаря наразі не йдеться. Секретар Київради — фігура політична і дуже важлива в самоврядуванні, необхідність обрати нову людину могла б означати перезавантаження міськради і створення нових коаліцій. Але поки що ні.
Вести сесії без Бондаренка може сам Кличко, бо він міський голова — тобто головує в міській раді. Але за десять років мерства Віталій Володимирович не надто обтяжував себе цією функцією, вів сесії він лише кілька разів і доволі безуспішно (не хотів витрачати нерви й час на балансування). Тому найімовірніший сценарій розвитку подій — усе залишиться, як є: сесії якось скликають, але вони чомусь не заводяться.
Ще більшою проблемою, ніж головуючий, є земельна комісія Київради. Тепер вона офіційно не має голови, оскільки Михайла Терентьєва позбавили депутатського мандата (від фракції «УДАР») і звільнили з посади голови КП «Інженерний центр». Ця комісія з найпопулярніших серед депутатів, налічує 26 членів, причому дев'ять — заступники голови. Була однією з найбільш популярних. Зараз, коли невідомо кого і де ще слухає НАБУ й коли половина чиновників департаментів архітектури й земельних ресурсів проходять як свідки і фігуранти справи «Чисте місто», цінність цієї комісії для «рішал» наближається до нуля. Можливо, це надихне якихось обранців перейти в комісію з питань освіти, бо так якраз усього два члени, чомусь.
Секретарем комісії є депутат від «СН» Юрій Федоренко, але він у лавах ЗСУ і дуже рідко буває в Київраді. Напевне, перезавантаження цієї комісії неминуче, і вже зараз ходять чутки про боротьбу за посаду нового голови. А це означає знову торг і компроміси. Судячи з численних пліток про претендентів на цю посаду, вона так само вважається дуже бажаною.
Чому ця пухлина коштує дуже дорого
Насправді, навіть попри слідство НАБУ, у земельній сфері в КМДА поки що не відбулося революції: на своїй посаді лишилася надійна людина і професіонал Валентина Пелих (керівник департаменту земельних ресурсів, Валентина Миколаївна з плівок Комарницького); головний архітектор міста Олександр Свистунов теж на місці. А клерки, менеджери, на нестачу яких так скаржився Комарницький оточенню, знайдуться нові.
Якщо ці схеми виведення комунальної землі працювали за всіх мерів, якщо вони десять років працюють за головування Кличка, то чому б їм отак раптово зупинитися? Питання риторичне.
Але ми маємо розуміти, що вся ця боротьба із земельною корупцією в Київраді не абстракція і не процес для процесу. Тіньові схеми із землею і забудовою впливають на життя кожного в Києві безпосередньо. І тут є принаймні три прості складники.
По-перше, це вартість нерухомості. Як ми чули з плівок, стандартний відкат із забудовників за землю товкам Комарницького — третина вартості проєкту. Віддають грошима, квартирами, контрактами, по-різному. Суть одна — злочинне угрупування «смотрящого» виводить комунальні ділянки за схемами (найефективніша туалетна) під себе, а потім через кілька етапів передає їх під забудову. За договірною ціною. Проведення ділянок або ДПТ нової забудови для забудовників через сесію — така сама платна послуга, ціною десятки і сотні мільйонів. Усі ці витрати ляжуть на собівартість кінцевого продукту, квартир.
По-друге, це якість столичної нерухомості. Саме завдяки тому, що в Києві немає генплану, є безкінечні ДПТ під забудовника й департаменти землі і містобудування — учасники загальної схеми, ми маємо ці безумні забудови з перевищенням нормативів щільності населення, без соціальної інфраструктури, з будинками вікна у вікна й масивами в зоні екологічного лиха. Усі перевитрати на отримання землі забудовник компенсує поганою якістю проєкту. А кияни хай думають, що житло-соти — це такий тренд.
І по-третє. Такий старий термін, який вже трішки набрид, — ціна держави. Оперування майном громади, яке від нашого імені здійснює Київрада і її виконавчий орган, напряму корелюється з доходами бюджету цієї громади.
Усе, що замість бюджету міста отримали ділки — це втрати надходжень до бюджету. Це і низькі офіційні ставки оренди земельної ділянки для великих забудовників, і відсутність земельних аукціонів, і заблоковані в чиїхось інтересах ділянки, де зупинився бізнес. Усе це означає тінь, тобто гроші, які вкрали у громади і її розвитку. Це незбудовані школи й укриття, це довгобуди метро й мостів і навіть кадровий голод у Київпастрансі й освітніх закладах — це теж через ті вкрадені гроші.