Великі дослідження показують користь фізичної активності для людей, які перенесли рак. Зокрема, рандомізоване дослідження CHALLENGE, проведене вченими Університету Альберти та Університету Квінс у Канаді, продемонструвало користь регулярних вправ для людей із раком товстої кишки після лікування. Спостережні дослідження також вказують на подібний зв’язок для раку молочної залози та простати.
Раніше фізичні вправи здебільшого розглядали як спосіб покращити якість життя пацієнтів. Тепер їх розглядають ширше — як частину безперервного лікування та реабілітації. «Тепер ми підкреслюємо, що рух — це медицина», — сказала лікарка фізичної медицини та реабілітації Stanford Medicine Алісса Міксон.
Водночас це не означає, що під час хіміотерапії чи після операції людина має тренуватися через силу. Інтенсивність і вид навантаження потрібно адаптувати до стану людини, етапу лікування та рекомендацій лікарів. Експерти наголошують, що фізична активність може бути безпечною навіть під час активного лікування раку.
Дослідники також вивчають, як вправи можуть впливати безпосередньо на ефективність лікування. Зокрема, експерименти показали, що фізична активність може покращувати кровопостачання та рівень кисню навколо пухлини, а також впливати на активність імунних клітин. Є дані про можливу взаємодію фізичних вправ із хіміотерапією, променевою терапією, хірургічним лікуванням та імунотерапією.
Втома — один із найпоширеніших симптомів раку та побічних ефектів лікування. Водночас дослідження показують, що регулярна фізична активність може її зменшувати.
Метааналіз 2017 року показав, що фізичні вправи ефективно допомагають боротися з пов’язаною з раком втомою. Також вони можуть покращувати настрій, зменшувати біль у суглобах та загалом підвищувати якість життя.
Американське онкологічне товариство рекомендує людям із раком і тим, хто завершив лікування, орієнтуватися на 150 хвилин помірної або 75 хвилин інтенсивної фізичної активності на тиждень, а також додавати силові вправи щонайменше двічі на тиждень.
Однак експерти наголошують: якщо людина не може виконати весь рекомендований обсяг, варто починати з того, що їй доступно. Навіть коротка прогулянка краща, ніж повна відсутність руху. Рівень навантаження може змінюватися залежно від дня, самопочуття та етапу лікування.
Людям із раком не завжди підходять звичайні тренування у спортзалі. Після операцій можуть діяти обмеження щодо фізичної активності, після променевої терапії шкіра може бути чутливою, а пухлини або лікування можуть спричиняти слабкість кісток і м’язів.
У таких випадках допомогти може фахівець з онкологічної реабілітації. Він може підібрати індивідуальний план фізичної активності з урахуванням стану людини та особливостей лікування.
Онкологічна реабілітація може включати фізичну та ерготерапію, роботу з лімфедемою, а також інші види допомоги залежно від потреб пацієнта. Направлення до такого фахівця можливе вже після встановлення діагнозу — чекати завершення лікування для цього не обов’язково.
«Ніколи не буває занадто рано чи пізно направити пацієнта до онкологічної реабілітації, коли йому поставили діагноз», — наголосила Міксон.









