Які 5 глобальних цілей ставить світ на наступні 10 років
Ціль 1. Зменшити смертність від раку на 25 % за 10 років
Через посилення профілактики, ранню діагностику, рівний доступ до висококваліфікованого лікування та паліативної допомоги;
«Ця цифра недосяжна за 10 років для системи, яку ми маємо, — каже В'ячеслав Копецький, експерт GMKA і заступник медичного директора Національного інституту раку. — Недосяжна тому, що наша система досить розвинена й легкі методи покращення показників виживаності імплементували тут кілька десятків років тому».
Мова про доступ до сімейного лікаря, спеціалізованих медзакладів, візуалізаційних методів дослідження (КТ, МРТ тощо), про розгалужену мережу авто- та залізничних доріг. То наскільки тут здатна рухатися Україна? Копецький каже, що це залежатиме від системних змін.
Ціль 2. Зменшити на 30 % вплив головних факторів ризику раку
Як-от: куріння, алкоголь, забруднення повітря, гепатити, ВІЛ, нездорове харчування, фізична неактивність. Впливатимуть через політики громадського здоровʼя, впроваджуватимуть науково доведені заходи і кращі практики Всесвітньої організації охорони здоров’я.
Онколог вважає, що тут прогрес є. Адже за останні роки в боротьбі з тютюнопалінням значні досягнення, тому важко буде зменшити його ще на 30 % за 10 років. «Та значних успіхів можна буде домогтися в профілактиці вірусу папіломи людини, бо вже з цього року запущена державна програма вакцинації дівчат, а згодом, упевнений, буде і хлопців».
Нагадаємо: з 1 січня 2026 року ввели обов’язкову безоплатну вакцинацію проти вірусу папіломи людини (ВПЛ) для дівчат 12–13 років. Дозу 9-валентної вакцини включили до Національного календаря щеплень для профілактики раку шийки матки, статевого члена й ротоглотки.
Також онколог вважає, що на ці 30 % можна попрацювати з харчовими звичками та фізичною активністю.
Нагадуємо: якою є профілактика раку
Доказовими методами профілактики онкозахворювань, каже експертка GMKA і клінічна онкологиня в медичній мережі «Добробут» Юлія Новицька, є:
- збалансоване раціональне харчування;
- достатня фізактивність — хоча б по 30–45 хвилин на день чи кілька годин на тиждень;
- уникнення паління й надмірного вживання алкоголю;
- використання сонцезахисних засобів і відмова від засмагання;
- регулярні профілактичні обстеження, залежно від статі та віку (онкоскринінг);
- вакцинація від вірусу гепатиту В і вірусу папіломи людини.
Це не гарантує, що у вас не буде онкозахворювання, звісно. Але ризики зменшує.
Також треба знати свою сімейну історію.
Ціль 3. 60 % випадків раку діагностувати на ранній стадії
Це, зокрема, про діагностичні можливості, публічні кампанії. Значна частина українських онкопацієнтів, за доступними даними, звертається до лікарів уже на пізніх стадіях онкозахворювань. Є кілька пояснень цього, вважає співвиконавча директорка GMKA, онкохірургиня Київського обласного онкологічного диспансеру Інеса Гуйванюк:
- Багато видів раку тривалий час перебігають безсимптомно або даються взнаки на пізніх стадіях: «Це стосується, зокрема, раку підшлункової залози, печінки та жовчних протоків, з якими я працюю найчастіше. У таких випадках пацієнти приходять уже з поширеними або метастатичними формами». Така тенденція характерна для багатьох країн, адже програм ефективного скринінгу для цих видів наразі не існує;
- Тривалий час в Україні не діяли державні програми онкоскринінгу. Тому багато захворювань виявляли на пізніх стадіях. З 2025 року в межах Програми медичних гарантій доступні безоплатні скринінги раку грудної залози, раку шийки матки та колоректального раку. Це дозволяє людям краще контролювати своє здоров’я. Щоб запланувати онкоскринінг, слід звернутися до сімейного лікаря й отримати електронні направлення;
- Схильність до самолікування. Люди шукають інформацію в інтернеті, вдаються до альтернативних методів або звертаються до закладів, які не є спеціалізованими онкоцентрами. У результаті втрачають дорогоцінний час.
Юлія Новицька додає, що в Україні катастрофічно недостатньо науково базованих джерел інформації для пацієнтів: “На жаль, багато із того, що пацієнт може знайти в інтернеті про своє захворювання українською – міфи або неточна чи недостовірна інформація. Для прикладу: я стажувалась в кількох клініках в Сполучених штатах Америки та Європи та була вражена, що у них є безліч онлайн-джерел із достовірною та доступною для пацієнтів інформацією про діагностику та лікування онкозахворювань, авторами яких є лікарі та представники пацієнтських організацій. Пацієнти там частіше є поінформованими та усвідомленими щодо того, яке лікування їх очікує, які можливі побічні ефекти можуть виникнути тощо”.
Оскільки доказових джерел інформації для пацієнтів у нас недостатньо, створюється простір для орудування шахраїв. Онкологи нагадують: рак не лікується альтернативними нетрадиційними методами. Усе це – це лише витрачання часу та коштів.
Попри ці виклики, додає В'ячеслав Копецький, в Україні уже є високий рівень діагностики пухлин на ранніх стадіях (пухлини товстого кишківника, наприклад).
Важливе нагадування: КТ, МРТ тощо доступні, але самопризначати їх не варто. Саме лікар має визначати необхідність обстежень.
ЦІль 4. 80% закладів, які надають онкодопомогу, мають бути забезпечені необхідними ліками, діагностичним обладнанням, технологіями
“Наша система цей норматив виконала”, – каже В'ячеслав Копецький. Бо:
- ліки з Національного переліку основних лікарських засобів (аналог list of essential medicines WHO) забезпечують повністю за гроші Національної служби здоров’я, базові протипухлинні препарати забезпечують за гроші центрального бюджету, дороговартісні протипухлинні препарати частково закуповують за договорами керованого доступу або постачають благодійники.
- є доступна хірургічна допомога в онкологічних установах регіонарного рівня. Променева терапія доступна, зараз модернізують спеціалізовані апарати, що покращить якість.
“Технології, які наразі в Україні відсутні, не вплинуть суттєво на ландшафт онкодопомоги, сюди можна віднести протонну терапію або CAR-T технологію. Хотілося б більше дороговартісних протипухлинних препаратів, в цьому напрямку іде робота”, – додає Копецький.
Ціль 5. 50% країн мають всі основні онкосервіси доступні.
Україна входить у це число, каже Копецький: “Доступні протипухлинні засоби покривають потребу у 80-85% випадках”.
Юлія Новицька додає, що в нас доступні в країні усі основні методи лікування онкозахворювань, але відсутні деякі найсучасніші інноваційні ліки. Утім, список ліків, що входять в державні закупівлі, безперервно розширюється протягом останніх років.
Наприклад, із 2026 року в Україні безкоштовними будуть два препарати для імунотерапії для лікування ранніх стадій раку легень та пізніх стадій меланоми шкіри, а також додатково один препарат для таргетної терапії для лікування метастатичного раку грудної залози та два важливих препарати для лікування онкогематологічних захворювань.
Усі ці проблеми в нас виключно через брак грошей, ніба ні?
Ні. Великий бюджет, як-от у США, не гарантує значний ефект, якщо в системі профілактика й раннє виявлення випадають із повсякденної допомоги, а доступ до лікування нерівний, каже генеральна директорка Global Medical Knowledge Alliance Неля Мельничук. Вона працює в американських лікарнях Brigham and Women’s Hospital та Dana Farber Cancer Institute, та є Assistant Professor of Surgery у Harvard Medical School.
Адже рак — це не одна хвороба. Це континуум, безперервний процес: від факторів ризику → до профілактики → скринінгу/діагностики → лікування → спостереження і реабілітації.
“Найбільший виграш у боротьбі з раком — запобігти йому або знизити ризик. Але саме профілактика найчастіше програє конкуренцію за увагу та ресурси, бо її ефект не миттєвий і “не має одного власника”, – пояснює професорка Мельничук.
Вона розповідає, що у США профілактика частково працює добре там, де були системні державні рішення:
- контроль тютюнопаління, податки, заборона куріння в публічних місцях;
- вакцинації (впливає, гепатит B).
Також на рівні раннього виявлення США мають якісні протоколи, технології, спеціалістів. Проблема — організація і доступ.
Неля Мельничук розповідає, що є дві моделі:
- організований скринінг – коли система сама веде людину, має реєстри, надсилає запрошення, нагадує, контролює явку та маршрут людини, якщо тест на онкозахворювання позитивний;
- опортуністичний – коли все залежить від того, чи людина прийшла до лікаря, чи лікар встиг / згадав про скринінг, чи є страховка, час тощо.
“США в багатьох місцях ближче до другої моделі, і тому виникають типові “пляшкові горлечка”, – каже професорка. Це коли:
- людина не має свого сімейного лікаря або не може швидко записатися;
- профілактичний візит короткий, і в ньому конкурують 10 проблем — скринінг легко вилітає;
- позитивний скринінг не гарантує швидкої діагностики: потрібні направлення, погодження, логістика, інколи — очікування тижнями;
- є питання наддіагностики і хибнопозитивних результатів: скринінг має бути розумним, доказовим і з чітким планом, що робимо далі.
“Скринінг без маршруту — не скринінг, а тест, – пояснює Неля Мельничук. – Найбільша різниця між системами — чи вміють вони не просто робити тест, а доводити людину до діагнозу і лікування без втрати часу”.
У США лікування раку на рівні провідних центрів — на високому рівні: мультидисциплінарні команди, сучасна хірургія, променева терапія, таргетна та імунотерапія, клінічні дослідження. Але всередині однієї країни, додає фахівчиня, пацієнти живуть у різних реальностях:
хтось має доступ до великого академічного центру і навігації пацієнта, а хтось живе далеко, не має транспорту, догляду за дітьми, оплачуваної відпустки, або має страхування з обмеженнями.
Що з цього практично важливо для України?
Неля Мельничук бачить кілька принципів, які працюють і в США, і в інших країнах — і які можна адаптувати:
-
Підсилення сімейної медицини через конкретні інструменти: протоколи підозри раку, швидкі направлення, телемедичні консультації, навчання тощо;
-
Організований скринінг там, де він реально дає найбільший ефект. Ключ — мати реєстр, запрошення, контроль покриття і контроль маршруту після позитивного результату;
-
Діагностика: візуалізація, біопсії, вчасні терміни часто важливіші за ще одну інноваційну терапію, бо без діагнозу лікування не стартує;
-
Мультидисциплінарність і стандартизація: це про команди фахівців, які комплексно дивляться на людину, про стандарти лікування, і збори даних, зокрема через онкореєстр;
-
Навігація пацієнта – спосіб зменшити запізнілі діагнози і втрати пацієнтів між кабінетами.
Тому недарма сімейну медицину визнають центром системи, але там, де вона слабка або недоступна, онкопацієнти приходять пізно, додає Неля Мельничук. Зокрема через госпіталь: “І тоді навіть найкраща онкологія світу починає працювати у режимі “у вогні” замість планової, ефективної допомоги.