ДСНС: де можна і де категорично заборонено використовувати генератори
Генератори дозволено використовувати виключно на відкритому повітрі, у місцях з постійною циркуляцією повітря та з дотриманням безпечної дистанції — щонайменше 6–10 м від будівель, пояснює Вікторія Рубан, керівниця пресслужби Головного управління ДСНС України у Київській області.
Особливу небезпеку становить генератор поблизу житлових будинків з вікнами, адже чадний газ може проникнути з потоками повітря.
У будь-яких інших місцях — підвалах, квартирах, коридорах, під’їздах, гаражах (навіть з відчиненими воротами), на закритих або навіть відкритих спільних балконах — експлуатація генераторів суворо заборонена.
Ці вимоги чітко прописані в правилах користування генераторами незалежно від їхньої потужності.
Насамперед це безпека: генератор виділяє чадний газ, який через щілини та/або вентиляційні отвори може потрапити в житлові приміщення, зокрема й у сусідні квартири, мешканці яких можуть про це не здогадуватися.
Чадний газ: база
«Чадний газ небезпечний тим, що він при вдиханні не відчувається, не має запаху й кольору. Чадний газ швидко, значно швидше, ніж кисень, зв'язується з гемоглобіном, і під час вдихів у перші хвилини людина просто дихає і не відчуває різницї. Потім різкі памороки, можлива втрата свідомості, що, до речі, статистично найбільша загроза при пожежі», — пояснює LB.ua Олег Картавий, інструктор з надання першої допомоги й директор тренінгової компанії «Центр спеціальної підготовки».
Газ може поширюватися по всьому будинку через спільні вентиляційні канали.
«У мою квартиру залітав чадний газ. Якби не сигналізатор... Він, гадина, пищав, і в якийсь момент я зрозумів, що це не випадково і не збій», — написав Святослав Павлюк, виконавчий директор асоціації «Енергоефективні міста України». Причину він з’ясував сам. «У мене, крім сигналізатора, є обладнання професійне для регулювання котлів і пошуку витоків, тому мав чим розважатися», — пояснив він LB.ua.
Як виявилося, чадний газ проникав через вентиляційний канал у вбиральні. Опинився він там через поломку в димовивідному каналі: між окремими каналами вилетіла цегла, тяга від газового котла сусіда «гуляла» різними шляхами.
Несправність у димовивідних каналах чи системах опалення — одна з причин отруєння. У грудні минулого року на Одещині через пошкодження в газовому котлі загинуло подружжя — відома місцева квітникарка Ольга Чеботарьова, яка після визволення Київщини, Сумщини, Херсонщини та Харківщини з окупації надсилала людям саджанці троянд, і її чоловік Геннадій, який після служби в Збройних силах проходив лікування та реабілітацію.
Також серед причин отруєння чадним газом — задимлення від пожежі і генератори в приміщеннях.
«Статистику таких випадків ведуть медичні служби й поліція. ДСНС отримує інформацію в разі пожеж, вибухів або коли рятувальників залучають до ліквідації наслідків. Найпоширеніші інциденти — саме отруєння чадним газом. Вибухи трапляються рідше, але такі випадки також фіксували, зокрема, через встановлення генераторів у спільних приміщеннях», — зазначає Вікторія Рубан.
Симптоми отруєння чадним газом і як надати допомогу
Людина, яка вдихає чадний газ, може відчувати головний біль, нудоту, втому, мати прискорене дихання, слабкість, запаморочення.
«Спочатку треба прибрати джерело СО², вивести людину на свіже повітря, відчинити вікна на провітрювання. Людину краще покласти, розстібнути тісний одяг і викликати швидку», — пояснює Олександр Квашук, рятувальник комунальної аварійно-рятувальної служби (КАРС) «Київська служба порятунку».
Він наголошує: навіть якщо в людини із симптомів лише головний біль — усе одно треба в лікарню.
«СО² займає на еритроциті місце, куди в нормі прикріплюється молекула кисню, тому внутрішні органи (мозок, серце і т.д.) не отримують кисню. Самостійно вилікувати серйозне отруєння неможливо! СО² дуже погано виводиться з організму», — зауважив Олександр.
Найпоширеніші порушення під час експлуатації генераторів
Навіть сертифікований генератор може стати причиною пожежі, якщо використовують неякісні кабелі або неправильно підключили до електромережі.
«Людина може відповідально поставитися до вибору приладу, але зекономити на електродротах, подовжувачах чи монтажі. Саме такі помилки найчастіше призводять до коротких замикань і, як наслідок, пожеж», — каже Вікторія Рубан.
У разі займання зазвичай горить не сам генератор, а паливо або його витік, адже металеві частини не горючі.
Під час побутового використання, особливо в приватних будинках, важливо також враховувати номінальну потужність генератора, яка завжди зазначена в експлуатаційній документації або на самому приладі. Наприклад, якщо генератор має потужність 3,5 кВт, не рекомендують навантажувати його більш ніж на 2,5 кВт, тобто фактичне навантаження має бути приблизно на 1 кВт меншим за заявлене. Це загальне правило, хоча кожна модель може мати особливості.
Найпоширеніші порушення:
- заправка генератора під час його роботи або одразу після зупинки, коли він ще гарячий;
- перевищення допустимого часу безперервної роботи — зазвичай генератор може працювати 4–8 годин, після чого необхідна перерва щонайменше на годину, аби охолов.
Поруч з генератором обов’язково мають бути первинні засоби пожежогасіння, насамперед порошковий вогнегасник, а в сільській місцевості додатково можна використовувати пісок.
Що робити в разі дощу або снігу? Використовувати генератор лише під спеціальними накриттями або в конструкціях з дахом, які захищають обладнання від опадів і водночас не перешкоджають вентиляції. Це можуть бути спеціальні бокси або навіси.
«Усі елементи генератора перебувають під напругою, а вода й електрика не сумісні. Це створює прямий ризик ураження струмом і виходу обладнання з ладу», — каже Рубан.
Куди звертатися, якщо сусіди встановили генератор на балконі чи в під’їзді
За порушення пожежної безпеки, яке створює загрозу життю чи здоров’ю людей, можна отримати штраф. Це стосується і неправильної експлуатації електроприладів, пояснює Вікторія Рубан.
У разі виявлення таких порушень слід звертатися до:
- поліції,
- ДСНС,
- ОСББ або керуючої компанії.
Якщо через чиюсь недбалість постраждають або загинуть люди, це буде вже кримінальна відповідальність.
Наша колега так зверталася до поліції через увімкнений генератор на балконі сусідів. Склали протокол зі штрафом 750 грн. Якщо люди продовжать наражати сусідів на небезпеку і це зафіксує поліція, їх чекатиме уже штраф майже 17 000 грн.
Якщо працюють лише газові конфорки чи духовка
Та отруєння чадним газом можливе навіть від газового пальника або звичайної газової плити.
За словами Рубан, усе залежить від умов експлуатації: вентиляції, об’єму приміщення і тривалості роботи приладу. Якщо вентиляція відсутня або недостатня, чадний газ накопичується і становить реальну загрозу для життя.
Заборонено використовувати газові конфорки для обігріву приміщень, а також класти на них цеглу чи інші предмети, щоб накопичувати тепло. Навіть вогнетривка цегла може тріснути або вибухнути від нагрівання і травмувати людину.
Залишати газові прилади увімкненими на ніч також заборонено, адже найбільша кількість отруєнь і смертельних випадків трапляється саме в нічний час.
Окрему небезпеку становлять дров’яні каміни й котли. Отруєння чадним газом у таких випадках — цілком реальний ризик, особливо якщо дрова залишають тліти на ніч. Погана тяга, холодний або забитий димохід, зачинені вікна — усе це призводить до накопичення чадного газу в приміщенні.
А якщо вдома газові балони чи туристичні пальники? Чи можна дозаправляти їх на заправках?
Це вкрай небезпечно, каже Вікторія Рубан.
Дозаправляють балони зазвичай на вулиці за мінусової температури, коли газ у балоні у стисненому стані. У теплому приміщенні газ у балоні починає розширюватися, і якщо той має мікротріщини, дефекти корпусу чи зварних швів, то може не витримати тиску й вибухнути.
Подібна ситуація можлива і з туристичними картриджами для газових пальників. Їх заправляють газовою сумішшю: бутаном, ізобутаном або пропаном. І під час нагрівання тиск усередині різко зростає.
Якість корпусів таких балончиків різниться: тонкий метал, мікротріщини або неякісне зварювання можуть стати причиною вибуху. У замкненому просторі квартири ударна хвиля багаторазово відбивається від стін і підсилюється, тому навіть невеликий газовий картридж здатен спричинити серйозні руйнування — вибиті вікна й пошкоджені стіни.
То як же бути, коли газові пальники нам зараз критично потрібні хоча б для приготування їжі? У такому разі, наголошує Рубан, необхідно розуміти основні чинники ризику.
Газові пальники й картриджі мають бути сертифікованими, адже найбільшу небезпеку становлять тонкий метал корпусу, мікротріщини і неякісне з’єднання шлангів.
Другий важливий чинник — перегрів: під час роботи пальника тепло передається корпусу балона, за відсутності або недостатньої вентиляції ризик різко зростає.
Небезпечно також, якщо балон пропускає газ або залишається не перекритим. Після завершення роботи обов’язково потрібно від’єднувати картридж від пальника, адже навіть після вимкнення тепло ще деякий час передається корпусу, тиск усередині продовжує зростати, що може призвести до вибуху.
Як уникнути отруєння й вибрати датчик чадного газу
За словами рятувальника, ланцюжок безпеки простий: провітрювати приміщення + розмістити в квартирі датчики СО² + не залишати без нагляду прилади для обігріву.
На ринку є окремі датчики чадного газу, які працюють і від мережі, і від батарейок. Зауважимо, що це саме сигналізатори, які попередять про вміст СО² у повітрі. Витік природного газу вони не розпізнають. Для газу побутового потрібен окремий датчик.
Олег Картавий радить купувати датчики в спеціалізованих магазинах, консультуватися з фахівцями.
«Звичайний, батарейковий, попередить про вміст чадного газу в приміщенні, його використовують біля котла газового, твердопаливного, в бараках, котрі опалюють буржуйками, у туристичних наметах, якщо гріються або готують їжу на газових плитках», — зазначає він.
Святослав Павлюк, якого і врятував сигналізатор вдома, також наголошує: «Вогнегасник не завадить, бо імовірність того, що в злу годину не буде і води, теж не нульова. Бережіть себе і рідних. Це те, що можете зробити саме ви, а не комунальні служби».
«Зараз не ті умови, щоб виконувати правила мирного часу»: чому в умовах стресу правила безпеки відходять на другий план
Доволі регулярно в різних місцевих чатах ми спостерігаємо обговорення, що нібито існують «правила експлуатації в спокійні часи» й окремі «правила для критичних ситуацій», від яких можна відступати.
За словами Вікторії Рубан, поняття «критична ситуація» в юридичній площині не виправдання. Навіть в умовах війни чи відсутності електроенергії правил безпеки ніхто не скасовував, навпаки — саме зараз їх слід виконувати ще ретельніше. А людина, яка нехтує правилами, наражає на небезпеку не лише себе, а й родину і сусідів.
«Були численні випадки, коли пожежа починалася в одній квартирі, а мешканці верхніх поверхів виявлялися заблокованими через сильне задимлення. Загроза в таких ситуаціях стосується не лише осередку пожежі, а всього під’їзду», — додає Вікторія Рубан.
То чому ж ми наступаємо на одні й ті самі граблі? Ми запитали у психологині медичної мережі «Добробут» Катерини Лисник.
Як пояснює психологиня, ще сто років тому в Україні переважало пічне опалення. А базові правила пожежної безпеки входили в повсякденний досвід. Тоді люди могли не знати терміна «чадний газ», але інтуїтивно розуміли, що поводження з вогнем потребує обережності.
Генератор же чи газовий туристичний пальник — пристрій, з яким більшість українців не виросла. Це не навичка з дитинства: «Якщо дати сучасний телефон людині за 80 років [в якої не було досвіду користування], інтерфейс для неї не буде інтуїтивно зрозумілим. Не тому, що вона нерозумна, а тому, що в її реальності й побуті цього не існувало».
З генераторами відбувається схожа історія. Інструкції зазвичай уважно читають або дуже тривожні, або дуже пунктуальні люди. Більшість же покладається на відчуття власної компетентності.
«Ми звикли думати: я доросла, розумна людина, усе просто — під’єднав, увімкнув, працює. А якщо щось піде не так, тоді подивимося інструкцію або спитаємо в ChatGPT», — каже Лисник.
Психологічно така поведінка зрозуміла, проблеми починаються тоді, коли через відсутність реального досвіду люди недооцінюють складність і ризики.
Окрему роль відіграє емоційний стан. Люди купують генератори не з цікавості, а щоб вирішити нагальну проблему: холод у квартирі, обігріти дітей, які мерзнуть.
«Мозок у цей момент зосереджений на одному: зігрітися. І генератор стає способом подолати страх і безпорадність», — зазначає психологиня.
У такому стані активується емоційне мислення. Воно змінює пріоритети: загроза холоду відчувається реальною й близькою, тоді як чадний газ — абстрактним і далеким. Це призводить до звуження свідомості. У фокусі одна проблема, решта стає другорядним. Людина може навіть усвідомлювати небезпеку, але свідомо або несвідомо її ігнорувати.
«Для мозку важливіше вижити тут і тепер», — каже Лисник. Механізм тут схожий на поведінку водія після емоційної сварки: людина, яка зазвичай їздить обережно, може проїхати на червоне світло, бо її думки не в дорозі.
Додатковим чинником стає відчуття незахищеності. Якби існувала довіра до місцевих і державних органів влади, люди розуміли б, що мають альтернативи і що про них дбають, отже, не формувалася б поведінка в стилі «роблю, як хочу, бо, крім мене, про мене ніхто не подбає».
За результатами дослідження Марини Стародубської, авторки книги «Як зрозуміти українців: кроскультурний погляд», ад’юнкт-професорки Києво-Могилянської Бізнес Школи, консультантки з кроскультурної взаємодії, за серпень 2025 року «Недовіра до інституцій та професійна взаємодія: інтерпретація українських культурних моделей для міжкультурної співпраці», українці довіряють органам влади за критеріями близькості, зрозумілості, передбачуваності та контактності.
Щоб довіряти державній інституції, необхідно мати можливість взаємодіяти з нею й спостерігати її роботу, усвідомлювати її практичну користь, покладатися на стабільне надання послуг і мати канал для отримання відповідей або розв’язання проблем.
За словами фахівчині, на практиці ми довіряємо переважно інституціям з людським обличчям: близько 50 % українців довіряють очільникам місцевих органів влади — це на 5–10 % більше, ніж самим інституціям, якими вони керують (Центр Разумкова, 2025).
У цих фігурах ми бачимо радше опікунів громади, ніж підзвітних чиновників, тож довіряємо не абстрактним правилам, а рекомендаціям конкретних людей або тих інституцій, ефективність яких підтверджена власним досвідом.
«Загалом до безпеки ми часто ставимося легковажно. Показово, що у важкій промисловості найвищий рівень смертельного травматизму мають працівники з найбільшим стажем. Не дотримуються правил, бо вважають, що «краще знають». Це схоже на поведінку частини водіїв, які сприймають пристебнутий пасок безпеки пасажира як недовіру до їхньої майстерності керування», — каже Стародубська.