Кому найбільше треба — мають найгірший доступ
Раніше в селі Семенівка (Бориспільський район Київської області) базові ліки можна було купити просто на місці — у ФАПі, який мав ліцензію на роздрібну торгівлю лікарськими засобами. Тут продавали серцеві, заспокійливі, протизапальні, жарознижувальні, знеболювальні тощо.
Але наприкінці 2019 року залунали розмови, мовляв, ФАП утримувати невигідно, населення замало, логістика складна, аптечному бізнесу тут нецікаво. Пропонували залишити лише одну-дві медсестри, аби «тиск поміряти», розповідає місцева мешканка Марія.
Закриття відклали через пандемію COVID-19. Згодом ліцензію на торгівлю ліками все ж забрали. Її «сконцентрували» в одній аптеці на всю ОТГ. Відтоді, щоб купити таблетки від тиску чи звичайне знеболювальне, мешканцям потрібно подолати близько 15 кілометрів. Для тих, у кого є власне авто, це начебто й не проблема. Але якщо машини немає — дістатися просто ніяк, адже громадський транспорт у цьому напрямку не курсує.
Залишається варіант їхати до найближчого міста — Березані. Маршрутки туди ходять, але або рано-вранці, або вже ввечері. Для людей старшого віку або тих, хто потребує ліків щодня, така «подорож» не з легких. Кілька разів після звернень жителів у село приїздили мобільні аптеки. Але й тут свої черги. Люди стояли по кілька годин, не кожному щастило дочекатися або придбати саме ті ліки, заради яких прийшли.
Є ще один шлях — замовити медикаменти з безкоштовною доставкою через Укрпошту. Та й він не завжди рятує. Місцеве відділення працює лише кілька разів на тиждень, а доставка може тривати від п’яти днів. У таких умовах потрібні ліки можуть просто не встигнути допомогти.
Нещодавно виконавча директорка «Аптеки 9-1-1» Юлія Клименюк розповідала, що в Україні понад 900 населених пунктів Хмельницької, Вінницької, Івано-Франківської, Закарпатської областей зовсім не мають аптек. Тамтешні мешканці без доступу до життєво важливих препаратів, зокрема й за програмою «Доступні ліки».
Як повідомляла в липні минулого року компанія «Моріон» (спеціалізується на систематизації інформації про лікарські засоби), з березня по червень кількість малих аптек в Україні скоротилася на 134 заклади. Лише протягом червня малі аптеки втратили 63 точки.
Аналіз ринкових даних показує, що саме категорія малих аптек зазнала найсуттєвіших втрат, їхня кількість зменшилася на 1,87 %.
За даними Аптечної професійної асоціації України (АПАУ), найбільших втрат зазнали заклади у віддалених регіонах і прифронтових зонах.
Маркетингові послуги, скасовані у березні 2025-го постановою МОЗ, були важливим джерелом доходу для невеликих аптек і дозволяли їм функціонувати навіть за мінімальної кількості клієнтів. Без них малі заклади виявилися неспроможними покривати операційні витрати, бо через обмеження націнки на ліки до 22 % не покрити операційних витрат. Під загрозою опинилося аптеки з річним товарообігом менш ніж 1 млн грн.
У селах менше покупців, утримувати аптеки невигідно, а в містах зростання їхньої кількості зумовлене конкуренцією між мережами та їхнім розширенням, каже Ольга Ніколаєва, аналітикиня КШЕ.
«З якогось моменту вони почали нарощувати мережі. Декілька торгових марок можуть належати до однієї мережі і, щоб захоплювати ринок, вони можуть відкриватися навіть поруч з іншою аптекою», — пояснює вона. Якщо аптека може забезпечити дистриб’ютору продажі в якнайбільшій кількості населених і аптечних пунктів, на таку пропозицію їй і умови дадуть вигідніші. Тож частка мережевих аптек зростає, а одиночні аптеки витискають.
Бо мережа може відкрити в маленькому містечку аптеку двері у двері з конкурентом і завдяки загальним оборотам на деякий час знизити ціни, переманити клієнтів, пояснює Ніколаєва. Пропонує привезти ліки на замовлення, забезпечити більше різноманіття.
«І зі зростанням ринкової влади все більше впливатиме на ціни, — каже вона. — І більше страждає пацієнт, бо мета мереж — отримати максимальний прибуток».
Хоч певною мірою система працює на пацієнта, якому (в місті) зручно, що аптек багато, немає проблем з асортиментом і навіть рідкісними препаратами. Та водночас мережа в якийсь момент може просто прибрати якогось виробника з полиць, бо він «не сподобався».
«І аптеки постійно апелюють (при спробах державної регуляції. — Ред.) — до аргументу, що в разі обмежень вони зовсім не зможуть утримувати аптеки в селах, бо невигідно, — зауважує аналітикиня. — Наскільки це виправдано? Такий аргумент не може стати важелем впливу». Чим більше ринкової влади у гравців, тим гірше споживачеві.
Скидається на ознаки картельної діяльності - узгодженої поведінки, що становить ризики для конкуренції на ринку. Без установлених фактів говорити про змови некоректно, наполягає Ніколаєва. Зрештою, АМКУ все ще вивчає це питання.
Але й з відкритих джерел зрозуміло, що існує протистояння між учасниками ринку. «Частки ринку найбільших мереж протягом останніх років зростали, і деякі виробники звинувачували їх, що в процесі реалізації саме аптеки отримують найбільшу маржу, — каже економістка. — У свою чергу аптеки стверджують, що все навпаки і винні виробники. А насправді ніхто точно не може це оцінити через непрозорі маркетингові платежі, які практикували на ринку».
Чому висока конкуренція не позначається на цінах
Нехай аптек у містах забагато, але чому цей перекіс не призводить до зниження цін на ліки? Це питання лежить в іншій площині, перш за все участі держави (збільшення частки державного бюджету) у фінансуванні лікарських засобів, вважає експертка ринку Наталія Сергієнко.
«Зроблені дійсно важливі кроки вперед (не на словах), і вони безпосередньо впливають на доступність ліків для українських пацієнтів, — каже вона. — Є сподівання, що запроваджені інструменти доступу до ліків принесуть ще більше результатів, також з’являться нові».
Зокрема, існує велика потреба в інноваційних лікарських засобах, які рекомендовані українськими і міжнародними лікарськими спільнотами (зокрема, за нозологіями, які входять у Програму медгарантій).
Збільшити доступність ліків можна знаходженням нових джерел для їхнього фінансування, переконана Сергієнко. «Час від часу з’являється інформація про спрямування коштів на цілі, які здаються не настільки ж пріоритетними нині, як витрати на ефективне лікування пацієнтів та закриття незадоволених медичних потреб, — зауважує вона. — Усі кроки держави націлені на те, щоб відсоток державного фінансування ліків (на сьогодні оцінюють на рівні близько 15 %) збільшувався, будуть безумовно підтримані фармацевтичним бізнесом».
Важливо, щоб держава фінансувала ті ліки, які довели свою клінічну й економічну ефективність, пройшовши оцінку, вважає експертка.
Зі свого боку фармацевтичні компанії також роблять кроки вперед, знижуючи ціни на лікарські засоби за умови застосування державою європейських інструментів для їхнього фінансування — при укладанні договорів керованого доступу (ДКД), при розширенні реімбурсації, запевняє експертка. Ці інструменти довели свою ефективність для отримання державою оптимальних умов забезпечити ліками пацієнтів.
Водночас будь-які неринкові методи цінових обмежень або штучного утримання цін не можуть впливати, натомість є ризик зворотного ефекту й супутнього негативного впливу на проєкти провідних фармацевтичних компаній, які працюють на ринку України.
«Такі наслідки не відразу очевидні. На жаль, точкові зміни можуть часто здаватись позитивними і бути інтерпретованими як успіх», — зауважує Наталія Сергієнко.
Однією з таких регуляторних ініціатив вона називає рішення КМУ заборонити продаж ліків у лікарняних аптеках, які в межах своєї категорії не належать до трьох найдешевших (серед усіх наявних у Національному каталозі цін).
«Це порушує ринкові принципи, законні можливості ведення бізнесу, погіршує бізнес-клімат і, що особливо неприємно, позбавляє пацієнтів вільного вибору при придбанні лікарських засобів , — каже Сергієнко. — Таке регулювання несправедливе ані для суб’єктів господарювання, ані для пацієнтів».
Експертка звертає увагу, що може зрости ризик дефіциту ліків для тієї чи іншої нозології.
Як врегулювати аптечний дисбаланс
Вирівняти нерівномірний розподіл аптек по Україні вже дуже непросто. За словами Ольги Ніколаєвої, на проблеми ринку мав реагувати АМКУ, та він дуже запізнився з регулюванням.
А в МОЗ LB.ua відповіли, що Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами, імпорту лікарських засобів (крім активних фармацевтичних інгредієнтів) не містять обмежень кількості аптек або мінімальної чисельності населення на одну аптеку.
МОЗ не визначає кількості й потреби в аптечних закладах, тобто ліцензіати, які провадять господарську діяльність з роздрібної торгівлі лікарськими засобами, «самостійно визначають потребу у відкритті такого закладу та відповідно розподіляють потужності». Але щоб збільшити доступність лікарських засобів для населення у сільській місцевості, уряд уже затвердив низку змін до Ліцензійних умов.
Насправді нічого вигадувати й не потрібно, досвід європейських країн каже, що забезпечити доступ громадян до ліків незалежно від місця їхнього проживання цілком реально. У деяких країнах теж присутні мережі, в інших ні.
«Приблизно в половині країн Європи діяльність мереж прямо заборонена, аптекою може володіти лише фармацевт і лише однією (десь максимум п’ятьма)», — розповідає дослідниця КШЕ.
Десь ситуацію вирівнює дозвіл продавати деякі безрецептурні препарати в супермаркетах. Хоча співвідношення кількості рецептурних ліків до безрецептурних в ЄС зовсім не те, що в Україні, де рецепти — рідкість.
«Але такі правила роботи дозволяють, зокрема, регулювати ціни, особливо на рецептурні препарати, — розповідає Ніколаєва. — У нас теж з’явилося реферування цін, спроби встановити межі, але учасники ринку завжди знаходять якісь лазівки і, коли понижують ціни на одну категорію ліків, підвищують на іншу».
І, відповідно, проблеми витискання мережами одиночних аптек у цих країнах немає. Тоді як в Україні, за даними досліджень Ольги Ніколаєвої, лише в 11 % сіл працюють аптечні пункти — настільки явний дисбаланс. «І якщо за програмою "Доступні ліки" загальний показник погашення складає 84,6, то в сільській місцевості — 48,3 а в місті — 97,4», — розповідає аналітикиня.
Тобто доступ сільського населення до медикаментів надзвичайно ускладнений. І немолоді люди в селах (а вони складають значну частку мешканців), які, напевно, і мають серцево-судинні й інші захворювання, тож користуються програмою реімбурсації, цього блага позбавлені.
«Ми не можемо дозволяти мережам робити, що їм завгодно в містах, відкривати безліч аптек, щоб тільки вони в селах їх тримали», — переконана вона. Однак результат бачить лише десята частина сіл, зате завжди є предмет для шантажу МОЗ. Будь-який бізнес буде розвиватися, якщо матиме певний рівень дохідності, тож наявність аптек у малих населених пунктах, найімовірніше, пов’язана саме з цим, каже експертка ринку Наталія Сергієнко.
Але чому держава, яка мусила б дбати про рівномірний доступ громадян до ліків, не стимулює відкриття аптек у малих населених пунктах? Чи існують узагалі інструменти для цього?
Європейські країни володіють певним набором інструментів, застосування яких в Україні слід ретельно проаналізувати, зазначає Сергієнко. Зокрема, варто дослідити сегмент мобільних аптек, дозволити участь у ньому усім потенційним інвесторам; варіанти певних соціальних зобов’язань щодо малих аптек (наприклад, при наданні ліцензії в комерційно привабливих локаціях або лікарнях), пояснює експертка.
«Або певні соціальні зобов’язання, які потенційно можуть на себе взяти гравці сегмента; побудова і розвиток справедливої концепції фармацевтичної допомоги, надання і оплата фармацевтичної послуги, аби аптека виконувала свою професійну функцію і її робота все більше могла бути сконцентрована на рецептурному сегменті», — міркує вона.
Також до аптечної діяльності, за умови ретельної підготовки, можуть потенційно бути включені декотрі додаткові функції, щоб, наприклад, допомогти первинній ланці медичного обслуговування тощо.
Органи державної влади повинні докладно вивчити ці аспекти. «Усі компоненти змін підлягають вивченню й аналізу на предмет їхньої доцільності в межах "єдиного пазла", аби у законодавстві і практиці поступово запроваджувався би саме оптимальний варіант концепції з усіма складовими», — вважає Сергієнко.
Державні органи ще не озвучили, в який бік рухатиметься організаційна модель діяльності аптек, нагадує експертка. Фармацевтична спільнота нині цікавиться, чи певна організаційна модель узагалі визначена.
У ЄС існують різні устрої й особливості ведення аптечної діяльності (наприклад, у певних країнах кількість аптек залежить від кількості населення, особливий статус в аптек з певним функціоналом при лікарнях, інші особливості).
«Тож для України це рішення, вочевидь, вимагає ретельного аналізу і розрахунків, обговорення з фахівцями, які вже досліджували ці питання, — зауважує Наталія Сергієнко. — Необхідно рухатись до побудови тієї чи іншої організаційної моделі з мінімальними втратами і без негативних наслідків для пацієнтів».
Як зарадити: мобільні аптеки і пігулки на АЗС
Проблему, за словами аналітикині КШЕ, слід розв'язувати комплексно. До врегулювання мають бути залучені АМКУ, МОЗ і місцеві органи влади. «Вони мали б працювати у зв’язці. Регулювання діяльності аптек — питання дуже складне», — переконана експертка.
Наразі відомства просто кивають одне на одного, зокрема, МОЗ вважає, що розростання мереж — це зона відповідальності АМКУ, і міністерство робить точкові, доступні йому кроки, щоб полегшити життя пацієнтів.
«У пріоритеті для них розширення програми «Доступні ліки» і робота мобільних аптечних пунктів, — каже Ніколаєва. — Насправді гарна ініціатива, такий пункт може обслуговувати по кілька сіл».
Особливо це важливо для прифронтових громад, де, зрозуміло, нові аптечні пункти навряд чи відкриватимуть.
Частково відповідальність за утримання аптеки, якщо вона неприбуткова, варто було б покласти на місцеву владу, вважає дослідниця КШЕ, бо йдеться про частину системи охорони здоров’я. Та щоб розв'язати аптечну проблему докорінно, таких точкових зусиль не досить. Став би у пригоді приклад сусідніх країн.
У Польщі, наприклад, кожна нова аптека повинна мати власника-фармацевта — так вдалося зупинити експансію мереж. «Щоправда, там вихідні умови були зовсім інші, а в нас уже десь на розі може бути три аптеки, а десь нуль», — зауважує Ольга Ніколаєва.
Складно буде, на її думку, відучити аптеки продавати не ті ліки, що кращі для пацієнта, а ті, що дорожчі, як роблять зараз. Це відповідальність фармацевта, але український аптекар наразі підзвітний лише своєму роботодавцю, від якого залежить його зарплата.
«Тобто завдання комплексне, і ніхто поки що не може реалізувати цей комплекс. Роблять певні кроки лише за змоги, — каже експертка. — Та, зрештою, функція охорони здоров’я має перемогти чистий бізнес в аптеці. Слід забезпечити інтерес пацієнта, а не прибуток аптеки насамперед».
Нині явно навпаки. Це видно, на думку Ніколаєвої, із систем знижок, котрі практикують мережеві аптеки: чим більше купуєш, тим більше бонусів і персональних пропозицій. А тому, хто не може дозволити собі купувати більше препаратів, хороша знижка і не світить. «Саме для продажу ліків такий підхід неправильний», — обурюється вона.
Уряд намагається розв’язати проблему доступу до аптек, зокрема в селах, регуляторним шляхом. Постанова Кабміну № 1147 передбачала, що вже з 1 липня 2025 року всі ліцензовані аптеки мусили укласти договір з НСЗУ, що мало розширити географію доступу до державних ліків.
Інша постанова (від 26.12.2025 р.) вносить зміни до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами, імпорту лікарських засобів (крім активних фармацевтичних інгредієнтів) і дає зелене світло позааптечному продажу лікарських засобів, зокрема, на автозаправних станціях.
Продавати безрецептурні ліки у приміщеннях АЗС можна буде на підставі ліцензії за дотримання умов зберігання ліків (окремо від інших товарів), якщо приймання та контроль якості ліків забезпечуватиме уповноважений фармацевтичний фахівець, відповідальний за систему якості ліків. Також АЗС муситимуть обладнати приміщення. Дозволена також торгівля безрецептурними препаратами в приміщеннях АЗС через вендингові автомати.
«Це рішення дозволяє зробити базові лікарські засоби доступнішими для людей, передусім в умовах відключень електроенергії, у сільських громадах, віддалених районах і в нічний час, коли аптечна мережа часто недоступна, особливо за межами великих міст», — так прокоментував нововведення міністр охорони здоров’я Віктор Ляшко.
З цією ж метою, як пояснили LB.ua в МОЗ, до Ліцензійних умов внесли такі зміни:
- зменшення мінімальних площ аптек та аптечних пунктів у селах і селищах, спрощене зонування приміщення;
- спрощення кваліфікаційних вимог і розширення кола осіб, які можуть бути завідувачами аптеки/аптечного пункту, заступниками завідувача аптеки у селах і селищах;
- скасування застарілого переліку мінімально обов’язкового асортименту лікарських засобів у ФАП.
«У межах євроінтеграції Україна орієнтується на європейський підхід, який передбачає поєднання ринкових механізмів і соціальних інструментів забезпечення доступу до лікарських засобів, без запровадження жорсткого адміністративного регулювання розміщення аптек», — зазначили в міністерстві.
Водночас деякі кроки можуть ще й добити сільські аптеки. МОЗ створює новий орган державного контролю (ОДК) для фармацевтичної галузі, щоб відповідати вимогам ЄС, який має запрацювати з 1 січня 2027 року, замінивши стару систему (Держлікслужба) для контролю якості та реєстрації ліків. Фінансуватимуть ОДК, зокрема, внесками аптек. Розмір внесків і зборів суб’єктів господарювання на фінансування ОДК ще не затверджено, але попередньо це 19 тис. грн за 1 місце провадження діяльності на рік.
Як заявив Сергій Іщенко, СPO Proxima Research International, під час Аптечного саміту 2025, розмір внеску може стати проблемою для аптек у сільській місцевості й аптек з малим товарообігом. За попереднім розрахунком, є ризик втратити близько 500 аптечних закладів, виторг яких становить 30–40 тис. грн. Через обмеження граничних націнок вони не зможуть підвищити свій дохід, щоб покрити витрати на внески в ОДК.
