Ганна Улюра, авторка:
16. «Аніара», Гаррі Мартінсон
«Аніара» мала всі шанси залишитися літературним курйозом. От зізнайтеся, скільки ви читали в житті епічних науково-фантастичних поем. От і я про те, що дуже-дуже мало. Стати експонатом поетичної кунсткамери цьому твору, втім, не дозволили: швед Мартінсон отримав Нобелівку. І його поема в 103 піснях, написана в 1950-х, вийшла в люди.
XL століття. Сталася ядерна катастрофа, радіацією отруєно все, зокрема ґрунт. Жіноча краса вимірюється ступенем ураження тіла променевою хворобою. Емігранти вантажаться на космічну станцію й рушають колонізувати Марс. Усього їх тут вісім тисяч.
Вони намагаються жити так, як раніше — і чекають, поки вийде на ранок сонце, яке більше не сходить. А їхній голдондер тим часом збився з курсу, про що знає тільки команда. «Аніара» — це і їхній корабель, і простір, де він блукає. Кермує комп’ютер Міма, божество. (Міміром зветься у скандинавів міфічний охоронець джерела мудрості). Утішителька Міма показує нові світи, які дозволять мандрівниками забути про втрату колишньої домівки, долини Доріс. Дорісбург було зруйновано ядерним вибухом (тамтешня Хіросима, моторошні картини руйнації додаються). Розповідає нам історію безцільних блукань космосом саме служитель Міми.
Одного дня Міма не витримала зла, що його завдають один одному люди, і зламалася. Тут і почалося. Пасажири космічного Ковчегу переживають послідовно всю історію людства у не найкращих її проявах: від храмової проституції до тоталітарних сект і громадянських війн. Так минає 24 роки — одна доба людства.
Велика Втеча з радіоактивного Єгипту не склалася. Усі, кого було обрано пережити Потоп на Ковчегу, захлинулися. І кричить каміння... Пишучи повномасштабну історію людства, складно не наслідувати Біблію. Мартінсон і не намагається стримуватися.
Аніара — це від грецького «скорботна». Людство вибирає собі такий поступ, що цей вибір варто оплакати. Рівень наукового прогресу і моральної зрілості людей фатально розходяться, — наполягає поет. Звучить переконливо. Є в поемі два жіночі персонажі. Одна — капітан корабля-математик, яка робить у космосі наукові відкриття. Друга залишилася десь там, де віддано опікується поселенцями в тундрах Марсу. Милосердя та інтелект (прерогатива жінок, зауважте). Вони тільки й дають надію на само-спасіння безумного розумного людства.
Це глибока поезія, ще й майстерна. Багато неологізмів, які передають інженерну термінологію. Жаргон, на якому говорять мешканці Дорісбурга. І — чергування ямбу (такий собі вірш-речівка), пісенних форм та імітацій рун, як у «Калевалі». До того ж, «Аніара» — сюїта: її пісні будуються на контрастах, і сповідь немолодої проститутки тут прозвучить одночасно з похороном дитини. У кожну конкретну історію «вшите» її відповідне «перехресне» посилання: легковажне дитя природи отримує цитату зі «Сну літньої ночі» Шекспіра, історія про загибель планети — із «Втраченого Раю» Мільтона, загубився зореліт — буде щось із кораблетрощі «Старого Моряка» Колріджа.
Подумалося раптом: а шкода ж, правда, що НФ-поем так мало.
Олександр Михед, відповідальний редактор:
226. «Перетворення», Франц Кафка
Екстремальний ранок одного літературного героя став важким пробудженням для всієї модерної словесності. Прокинувшись від неприємного сну, Грегор Замза побачив, що перетворився на незрозумілу комаху. Судячи з опису, бідака-комівояжер Замза тепер став тарганом. І це початок видатного оповідання Кафки. «Перетворення» налічує 70 сторінок, і то був найдовший текст, оприлюднений за життя автора.
Сильний ефект цього твору виникає від комбінації химерних, страшних, абсолютно незрозумілих подій і того, що герої не прагнуть відшукати їхню причину, а отже, зрозуміти, що відбувається. Ця інтелектуальна байдужість відбивається в мові: сухій, раціональній, об’єктивованій. Це як читати поліцейський протокол про кінець світу. Є факт — факт зафіксовано. До свого перетворення Грегор ставиться як до реальності, яку не можна переглянути чи змінити, тільки прийняти. Так, наче його інакшість існувала і раніше, а тепер просто стала помітною.
Грегор живе з родиною: батьки та юна сестра. Грегор родину утримує фінансово, і єдине, що його фруструє в момент перетворення на комаху, — що тепер цим трьом доведеться несолодко. Показово, в кімнату, де тепер живе комаха, а раніше жив син-годувальник, веде троє дверей — зі спальні батьків, із вітальні, з кімнати сестри: центр дому і «прохідна зона» одночасно. Незручне планування для житла, ще менш зручне — для родини. Втім, під час його «недуги» все зміниться: батько знайде роботу, мати знайде підробіток, у квартиру пустять наймачів, обмежать витрати, сестра знайде роботу і почне шукати мужа.
Насправді найсерйозніше перетворення відбувається не з Грегором, а й з Гретою. Цей образ у новелі значно химерніший за комаху, і питань до сестри тут більше, ніж до Грегора.
У ніч перетворення сестра не спала. Коли вона вперше стукає до братової кімнати, то вже плаче і вже повністю вдягнена. У ніч смерті комахи вона теж не спить. І коли всі дізнаються про смерть брата, вона вже плаче і вже повністю вдягнена. Чому вона знає про ці події до того, як вони стаються?
Сестра — сексуальний об’єкт для комахи. Новелу, до речі, закінчить репліка, що дівчині потрібен чоловік. Сестра грає на скрипці, страхопудало потиху виповзає з кімнати і шарпає її щелепами за одяг. По ходу виринає питання: чи він тварина, якщо здатен насолоджуватися музикою? Він насолоджується не виконанням сестри (судячи з реакції інших слухачів, посереднім), а самою Гретою. Уявляє, як будучи людиною, обняв і поцілував би її в шию — звісно, щоб підтримати її музичний талант. Відверто еротична інцестуальна сцена. Які стосунки між ними передували перетворенню?
Сестра єдина піклується про Грегора, хоча відверто гидиться і боїться. Але саме вона перша і скаже: треба нарешті його позбутися. Хворий і голодний тарган залізе після того під диван і помре. За що вона його карає?
Такі пари, як Грегор і Грета, є чи не в кожному творі Кафки, та існувати в одному просторі вони не можуть. Грегор сходить зі сцени, отруєний яблуком (гріхопадіння!), що його жбурнув батько, начебто захищаючи від комахи жінок.
Одного ранку Грегор змінився. І не тільки він.
Крістіна Золотарьова, художниця, та Антоніна Ящук, редакторка:
62. «Гамлет», Вільям Шекспір
Юнак дізнається, що його батька вбили, а його мати вийшла заміж за вбивцю. Після вагань він вирішує мститися. У результаті серед трупів на сцені залишається тільки книжник Гораціо, якому делеговано обов’язок цю історію розказати. І входить воїн Фортінбрас, він тепер правитиме країною: час рефлексивних юнаків закінчився, настають часи людей дії.
Усі вже чули, що принц данський Гамлет збожеволів. Але коли саме? — От у чому питання.
1) Гамлет повернуся в Данію безумним.
Відчужений від родини, він сприймає як зраду насамперед не вчинок дядька Клавдія, а новий шлюб матері. Гертруда вчинила інцест, а не просто зрадила пам’яті короля. Втім, це очевидно політичний шлюб, щоб зберегти цілісність країни. Жодного разу королева не скаже про свої почуття до Клавдія, зате говорить про любов до сина. Потужний фройдистський сюжет про хлопчика, який сильно любив маму.
2) Гамлет втратив здоровий глузд після зустрічі з привидом батька.
Першим примару короля бачить Гораціо, але говорить привид саме до сина. Ідея про краї, звідки ніхто не повертався, і сцена з черепом бідного Йорика, чию історію розказує принц, бо сам «череп» буквально не має язика те зробити — раптом із тим візитом короля стають синонімами. І тут же їх підважують — теж як синоніми. Ланцюги часів, які перервалися — це не тільки політична криза в Данії чи криза в родині Гамлета. Це катастрофа епістемологічна: раптом забракло понять і слів, щоб зрозуміти один одного. Це і є безум: коли твої слова не отримують адекватного відгуку.
Двійник Гамлета — хороший син Лаерт — теж заступається за батька. Лаерт намагається вирватися з-під опіки Полонія, чим крає тому серце. Клавдій дає юнаку дозвіл покинути країну і радить шукати щастя. Власне, Лаерт здійснює ту саму мандрівку, що й Гамлет: їде шукати щастя подалі від батькової примари і повертається, щоб та його наздогнала. Зрештою, Гамлет убиває Лаерта його ж зброєю. Двобій із тінню програно.
3) Гамлет прикидався і захопився.
Через безум Гамлет отримує одкровення. Офелія з самого початку знає, що її шлюб із принцом неможливий: її попереджали. Офелія з самого початку знає, що почуття до неї Гамлета неглибокі: він сам про це каже. Втім, не дарма ж читають, що самогубиця Офелія вагітна від принца. А Гертруда погодиться, що Гамлет збожеволів через те нелегітимне кохання. Славетний монолог «Бути чи не бути?», нагадаю, завершує репліка, адресована саме Офелії. Її просять про молитви. Вона, як Пречиста Діва, має бути заступницею грішника Гамлета на Божому суді. Така-от історія ненародженого Месії і його недолугого татуся.
4) Гамлет не втрачав розуму.
Безум Гамлета — це стратегія, щоб викрити злочинців. Він стає найбільшим божевільним в апріорі схибленому світі. Як криве дзеркало. Як його вистава-у-виставі «Мишоловка», яка імітує вбивство батька, щоб глядачі-злодії виказали себе. Втім, «Мишоловка» — це пряма вигадка, п’єсу написав принц. Із її допомогою має проявитися істина. Значить, уява має ту саму структуру, що й істина. Гамлет прикидається безумцем, щоб «відхилення» інших стали очевидними. Це значить, що безум має ту саму природу, що й нормальність?