ГлавнаяКультура

Великий льох

Фонди Національного музею Тараса Шевченка тривалий час ніхто не контролював, а фахівців-шевченкознавців звільняють. «Лівий берег» спробував розібратися, що відбувається у одному з головних музеїв країни.

Артём Горячкин Артём Горячкин , журналист
Великий льох

Шевченкознавці звільняються через високі зарплати?

За останні чотири роки, відколи гендиректором музею було призначено Наталію Клименко, звідти пішли понад сто людей. Стільки ж числиться у штаті Національного музею Тараса Шевченка (НМТШ). «Тобто штат музею було оновлено практично повністю. А враховуючи, що із старого складу все ще залишилися співробітники, то на деяких посадах змінилося декілька осіб. Клименко перетворює музей Шевченка в прокрустове ложе», – стверджує колишній працівник музею Ірина Громовенко. Ситуацію з НМТШ навіть розглянув парламентський Комітет з питань культури та духовності, голова якого Володимир Яворівський висловив сподівання, що «недоліки в роботі адміністрації музею будуть усунені і психологічний клімат поліпшиться». Раніше Міністерство культури та туризму виявило факти порушення трудового законодавства з боку адміністрації музею, а гендиректорові Наталії Клименко було «доведено до відома про необхідність дотримуватися норм КЗпП».

Втім, автори листів та скарг такою відповіддю не задоволені, бо причину згаданого депутатом погіршення клімату вбачають у конфлікті між керівництвом та співробітниками, які майже всі зараз мають статус «колишніх».

У Мінкульті «Лівому берегу» повідомили, що з’ясування кадрових питань у музеї знаходиться поза межами їхньої компетенції, проте ситуацію в колективі виключно із призначенням нового керівництва не пов’язують. «Це специфічний колектив, герметичний, який почав оновлюватися в останні кілька років. Кістяк залишився, тому не можна говорити про «повне оновлення» штату. Інформація про звільнення близько 100 осіб за останні чотири роки не відповідає дійсності», – заявили «Лівому берегу» у Мінкульті.

Колишні працівники, з якими вдалося поспілкуватися, висловили готовність скласти перелік звільнених осіб, наголошуючи, що серед звільнених – відомі та авторитетні шевченкознавці.

Наявність трудових конфліктів у музеї визнають. «Що вдієш, такий час. Колись на пропозицію керівника підлеглий мовчки писав заяву «за власним бажанням» чи так само покірно ставив підпис під доганою, а сьогодні навіть кадрові рішення президента оскаржують у суді», – говорить «Лівому берегу» вчений секретар музею Василь Портяк.

Плинність кадрів він пояснює низькими зарплатами: «Звичайно, хотілося б, щоб її не було зовсім, але оплата праці у бюджетній сфері, а надто у закладах освіти й культури, цьому не сприяє».

Однак, за даними «Лівого берега», середня зарплата у НМТШ – одна з найбільших у закладах культури Києва. Тому цілком логічно припустити, що її розмір – останнє, через що музейник-шевченкознавець залишить роботу. Вже звільненим працівникам, наприклад, вдалося влаштуватися на платню 800–1000 грн, в той час як в музеї вони отримували у 2,5–3 рази більше.

Прохання відповісти на уточнюючі запитання залишилося без відповіді. Василь Портяк у другому листі, надісланому з електронної адреси гендиректора Клименко, висловив здивування, чому спілкування відбувається у вигляді запитів, зіронізував над назвою газети та… запросив редакцію відвідати презентацію книги Євгена Сверстюка.

Тому «Лівий берег» спробував самостійно розібратися у документах, пов’язаних зі звільненням співробітників НМТШ.

Догана за несанкціоноване читання лекцій про Шевченка

У службовій записці від 10 березня 2009 року до відома гендиректора НМТШ доводиться інформація, що у січні працівниця музею Леся Пономаренко прочитала три лекції у Вінниці на тему впливу творчості Шевченка на творчість Михайла Коцюбинського і Павла Тичини.

Записка закінчується словами: «Враховуючи, що лекції прочитані в іншому місці та у її вихідний день, такі дії Пономаренко Л.Б. є порушенням трудового розпорядку музею та порядку оформлення відряджень». На цій підставі наступного ж дня наказом гендиректора музею Лесі Пономаренко була оголошена догана.

Потім були ще дві догани, за якими – звільнення. Одне зі стягнень Пономаренко, яка пропрацювала в музеї 10 років, дістала за нездачу оглядової екскурсії. Звільнені працівники стверджують, що здачі екскурсій перетворені у інструмент збиткування над «неугодними».

Припустивши, що під час оформлення путівок справді міг бути порушений внутрішній розпорядок, «Лівий берег» поцікавився, чому до працівника, який погодився поїхати у вихідний день за власний кошт в інше місто, щоб прочитати лекцію про творчість українських класиків, було застосовано саме це дисциплінарне стягнення. По суті, це непрямий штраф, бо працівника, на якого накладено догану, не можна преміювати чи матеріально заохочувати. Враховуючи нарікання пана Портяка на невеликі зарплати у музеї, а також наявність у вже звільненої Пономаренко малої дитини, покарання виглядає більш ніж суворим.

Співбесідники «Лівого берега» пояснили, що сувора реакція адміністрації пов’язана із прагненням гарантувати високий рівень лекцій. Мовляв, аби під вивіскою закладу їх не читав перший ліпший.

Леся Пономаренко була… єдиним кандидатом наук у Національному музеї Тараса Шевченка і цього року мала 8 публікацій, а дві з них у ВАКівських виданнях.

«Катерина» у повітрі

Парламентський комітет, який розглядав листа, не відреагував на його перший пункт. У ньому стверджується, що «висить у повітрі музейна колекція» – 1,5 тис. графічних та понад 500 живописних творів Шевченка.

Чинна досі Інструкція Мінкульту СРСР від 1985 року вимагає, щоб при зміні головного хранителя передача справ відбувалася за актами, які фіксують наявність, збереженість фондів, стан приміщень, обладнання тощо. За словами Ірини Громовенко, за чотири роки в музеї працює вже другий хранитель, якому від попередників фонди не передавалися і відповідальність за них ніхто не несе.

У 2005 році, коли відбувалася зміна керівництва НМТШ, звільнилася головний хранитель Наталя Грязнова, яка встигла передати лише частину фондів Тетяні Петрик, призначеній виконуючою обов’язки. Останню незабаром перевели на іншу посаду у будиночок-музей Шевченка на Майдані, а натомість призначили Юлію Шиленко. Жодного акту передачі Тетяна Петрик не підписувала, стверджує Ірина Громовенко.

"Існують акти передачі фондів. Існують. І колекція зберігається зразково, й експонати описуються. Перевіряли вже. І планово, і – дяка Ірині Громовенко – позапланово. Фонди в повному порядку", – говориться у відповіді Василя Портяка на запит редакції.

На прохання повідомити, хто і коли здійснював передачу фондів, «Лівий берег» відповіді не отримав. Дали її у Міністерстві культури, яке направило до музею комісію, що завершила роботу практично нещодавно – у листопаді. Те, що було виявлено, фактично підтверджує інформацію, викладену у листі.

"Було виявлено, що робота з передачі фондів триває із затягуванням строків. За результатами було видано наказ і у встановлені терміни недоліки усунуті. Попередній головний хранитель музею, яка звільнилася ще в 2005 році за попереднього керівництва і яка зараз працює у іншій установі, підвідомчій Мінкульту, повелася цивілізовано і взяла участь у належному оформленні актів передачі. Це тривалий процес, оскільки охоплює понад 70 тис. одиниць зберігання", – повідомляє Мінкульт.

Давати оцінку обґрунтованості тривалим строкам передачі фондів у Міністерстві не стали. «Лівий берег» так само не береться давати оцінку ситуації, коли передачу колекції здійснює людина, яка в музеї вже не працює. Та наскільки небезпечною для предметів національної культурної спадщини може бути ситуація із невизначеністю відповідальних за них осіб, особливо в часи, коли пограбування та крадіжки в державних музеях та архівах стали невід’ємною частиною кримінальних хронік?

Співбесідники «Лівого берега», близькі до антикварного ринку, констатували зростання в останні роки зацікавленості з боку колекціонерів до предметів, пов’язаних із Тарасом Шевченком. Так, зафіксовані факти появи на ринку начебто листів поета. Втім, справжність автографів була спростована шевченкознавцями.

Про рівень цін на рукописи поета можна судити з того, що за фальшиві листи просили біля $15 тис., а страхова вартість «захалявної книжки», яка зберігається у Інституті літератури НАН України, становить $20 млн.

Обговорювати технічну можливість підробки і підміни творів Шевченка-художника експерти не захотіли. Однак звернули увагу на факт, відомий поціновувачам його творчості: у музеї зберігаються оригінальні офортні дошки, з яких свого часу в якості наукового експерименту робилися відбитки. Це доводить можливість виготовлення офортів Шевченка, ідентичних оригіналам...

P.S. Коли верстався номер, від адміністрації НМТШ надійшов лист, в якому висловлювалася згода зустрітися та поспілкуватися. Тож ми сподіваємося до наступного номеру отримати коментарі щодо скорочення планової кількості відвідувачів музею, невиконання дирекцією рішень Верховного Суду стосовно трудових спорів у колективі музею, внутрішнього конфлікту навколо експозицій, а також щодо зупинки роботи над 8–9 томами академічного зібрання творів Шевченка.

Довідка "ЛБ"

У 1933 році на базі літературного музею, що діяв при Інституті Тараса Шевченка в Харкові, засновано Галерею картин Т.Г.Шевченка, яка почала діяти з 1934 року. З Інституту Тараса Шевченка передано до Галереї 107 оригінальних мистецьких творів художника.

У 1939 до 125-річчя з дня народження в Києві в будинку АН УРСР було організовано Республіканську ювілейну Шевченківську виставку, на якій, крім експонатів Галереї картин було представлено інші матеріали з архівів і музеїв Києва, Харкова, Москви, Ленінграда, Саратова, Львова, Баку.

У 1940 Рада Народних Комісарів УРСР постановила організувати в Києві на базі Республіканської ювілейної Шевченківської виставки Центральний державний музей Т.Г.Шевченка, зосередивши тут всі оригінальні матеріали, пов’язані з життям і творчістю Т.Г.Шевченка. Згідно з постановою всі матеріали з виставки, представлені різними музеями і установами, були закріплені за музеєм, експозицію якого було відкрито у квітні 1941 року в приміщенні Маріїнського палацу. Зібрано було близько 10 000 експонатів.

Діяльність музею була припинена з початком війни. Лише найцінніші експонати пощастило перед німецькою окупацією евакуювати до Новосибірська (повернули в Україну в 1944)

24 квітня 1949 була відкрита нова експозиція у виділеному урядом приміщенні по бульвару Шевченка, 12.

Станом на липня 2002 року в колекції музею зберігається 28 007 експонатів основного фонду (живопис, графіка, декоративне мистецтво, скульптура, архів, друковані матеріали, книги, фото, меморіальні речі; допоміжного фонду -44 662. Загальна кількість - 72 669.

Артём Горячкин Артём Горячкин , журналист