Публікація статті «Української правди» щодо електронних декларацій та заклик журналістів до Заходу не давати Україні нових кредитів і безвізового режиму викликала неабиякі емоції та обурення. Але, якщо проаналізувати сам момент появи даної статті, внутрішню ситуацію в Україні та зовнішні чинники, стає цілком зрозумілим, що голосом українських журналістів говорить той самий Захід, який втомився від діючої в наші державі влади, що не зрозуміла історичності моменту, а вирішила й надалі продовжувати політику усіх своїх попередників. Перший сигнал для влади пролунав на початку квітня, коли були оприлюдненні так звані «Панамські документи». Але ані Петро Порошенко, ні його оточення не зробили відповідних висновків, вирішивши й надалі жити за старими правилами. Після того, як МВФ відмовив Україні в черговому транші, влада почала видавати ситуацію, що це начебто вона – сама українська влада не забажала брати нового кредиту і розповідати людям, як Україна протримається рік без кредиту. Як протримається, можемо побачити з курсу валют, коли щодня на 5-10 копійок слабшає українська гривня.
Повертаючись до так званих реформ Порошенка-Яценюка, можна констатувати декілька невтішних фактів. Основне – жодна реформа повноцінно не реалізована і не дає результатів. По-друге, корупція нікуди не зникла, а стала ще більш нахабнішою та цинічною, ніж була раніше. По-третє, влада демонструє відверту антисоціальну політику, намагаючись знищити українську освіту, медицину, позбавити громадян усіх пільг, загнати пенсіонерів в умови злиднів, а бюджетників – на межу виживання. При цьому, ми бачимо, як багатіють ті, хто входить в оточення президента та прем’єр-міністра.
Окремо потрібно відзначити і тарифи на комунальні послуги для населення. Ми чуємо закиди про те, що це нормальна європейська практика – платити за ринковими цінами. Але чомусь влада не говорить про європейські зарплати та європейський рівень життя і не дає відповіді на питання, за рахунок чого платити людям? Де взяти гроші, коли доходи не збільшується?
Якщо говорити про податкове навантаження на бізнес, то за існуючих умов вже дуже скоро буде остаточно знищено малий та середній бізнес. Правоохоронні та фіскальні органи ні чим не відрізняються від тих, що були за часів Януковича. Вони й надалі продовжують тиск на підприємців з єдиною метою – отримання особистої вигоди.
Верховна Рада VIII-ого скликання, напевно, найгірший парламент за усі часи незалежності України. Взяти, хоча б, ті ж самі електронні декларації. Саме ВРУ не голосувала за важливий безвізовий закон, адже наші парламентарі не звикли до прозорості та звітування про їхні справжні статки. Вони звикли тільки до корумпованого лобізму та вечірніх ефірів на різноманітних ток-шоу, де можна й надалі брехати людям.
За той час, що минув після Революції Гідності, Україна як ніколи стала ближчою до статусу держави третього світу, сировинного придатку з дешевою робочою силою та масовим зубожінням громадян як характерною рисою соціально-економічного стану держави. На мою думку, продовження такої політики в найближчий рік може сприяти тому, що іноземні партнери відмовляться взагалі мати справи з Україною, а інвестори ніколи не будуть дивитися в нашу сторону.
Враховуючи вищевикладене, я звинувачую владу в імітації державної політики з метою збереження старого стану речей та отримання особистих вигід внаслідок породження масштабної корупції. Такі дії влади загрожують існуванню України не менше, аніж агресія Росії. Якщо говорити про війну, варто відзначити і один суттєвий факт: в часи військової агресії у нас немає голови Служби зовнішньої розвідки. Така ситуація пояснюється тим, що Петро Порошенко у призначенні на посаду тієї чи іншої особи керується виключно принципом особистої відданості такої особи, а мав би керуватися фактором професіоналізму.
Діюча влада має піти, аби зберегти Україну. Вона зобов’язана це зробити, щоб наступні покоління українців могли жити у вільній та демократичній державі, а не стати безправними рабами, що ведуть боротьбу за виживання. Якщо ж влада не почує голосу людей, не змінить свого ставлення до народу та держави, все це може закінчитись черговою революцією, яка в нинішніх умовах буде вигідна тільки одній силі – путінському Кремлю. Тому президентові варто задуматися над подальшими наслідками його слабкої та антидержавної політики і задати собі одне просте питання: чи усе в цьому житті вимірюється одними лишень грошима?
До речі, саме так думав його попередник.
І де він зараз, пане Порошенко?