Місця
Найближчі міста до аеропорту - Негомбо і Коломбо. В Негомбо не раджу їхати: депресивне місто з брудними пляжами. З аеропорту до Коломбо найдешевше і найкомфортніше добратись автобусом (бл. 150 рупій, 1 дол.), або тук-туком (бл. 1500-2000 рупій). В Коломбо є кілька гарних буддистських та індуїстських храмів. Мені вистачило дня, щоб обійти їх.
Поїсти чи випити можна в Park Street Mews. Це маленька вуличка з ресторанами і пабами. Однак під час Перахери більшість кафе не продають алкоголь. В Park Street Mews у ці дні спиртне не купиш з 14 до 18. Насправді є підпільні магазини, де завжди можна придбати все, що завгодно, та без допомоги місцевих знайти їх нелегко.
В Коломбо я провела добу. Чесно-кажучи місто мені не сподобалось - воно брудне і гамірне. Наступного дня я взяла поїзд в Кенді (4 000 рупій). В принципі туди можна добратись й дешевше - автобусом, проте поїзд їде тропічними лісами. Дуже гарно. Місцеві також радять проїхатися потягом з Кенді в Еллу. Кажуть, шлях лежить через великі чайні плантації. На жаль, у мене було надто мало часу, тому я побувала тільки в Кенді.
Кенді місцеві вважають культурною столицею Шрі-Ланки. Там проходить наймасштабніше святкування Перахери - вулицями танцюють колони чоловіків в національних костюмах, за ними сунуть слони, одягнуті в блискучі накидки.
Порада: хоча саме свято безкоштовне, з туристів, які цього не знають, здирають 5 000 рупій за "квиток" на фестиваль. За ці гроші ви отримуєте дерев'яний стілець під навісом. Не ведіться. Купуйте гумовий килимок і сідайте на вулиці поруч з місцевими. Звідси й видно краще! Одна біда - дощ.
Бюджетним туристам дуже раджу хостел Dendelion guest house в Кенді. Я знімала ліжко в кімнаті для 6-ох осіб за 10 доларів, але є й окремі кімнати для тих, хто готовий платити більше. В мої 10 доларів входив сніданок - омлет, джем, хліб і фреш з тропічних фруктів. Також з вікна відкривається неймовірний вид на ліси.
Єдине, розташований хостел хвилин 20 пішки від центру.
Недалеко від Кенді є невеликі чайні плантації. Поряд і завод, де виробляють чай. Вхід безкоштовний, плюс можна випити чашечку на пробу.
Обов'язково відвідайте Tooth Temple (Храм зуба Будди) в Кенді! Це один з найкрасивіших храмів у Шрі-Ланці. Вхід - близько 1500 рупій. Тут є і музей буддизму зі старовинними експонатами 3-4ст. (вхід - 500 рупій).Майте на увазі, що в усі храми входять виключно босими.
За півтори години від Кенді знаходиться, мабуть, одне з найкрасивіших місць на планеті – древня скеля Сігірія. Серйозно, фото не передають всієї космічності виду.
Доїхати туди можна за 150 рупій автобусом. Околиці Сігірії - великий заповідник - тут і дикі слони по лісах бігають, і крокодили в річках і мавпи на деревах. Тропіки, одним словом.
Порада: вхід безпосередньо на Сігірію - 4500 рупій, а на скелю поруч - Підурангалу - всього 500 рупій. Дуже раджу піднятись на Підурангалу. В скелі вирізана статуя сплячого будди, а з верхівки видно Сігірію.
Тут також можна замовити сафарі-тур. Я особисто не була, але знаю, що коштує така розвага близько 10 000 рупій.
Тепер про пляжі. Дуже раджу їхати в Унаватуну. Це поряд з Галле. Можна добратись хайвей басом (швидкісний автобус) за 1.5 години (300 рупій) з Коломбо! Головний пляж Унаватуни доволі непоганий. Тільки хвилі дуже сильні, не поплаваєш, а от для серфінгу - саме раз. Хто не серфить, тому на Джангл біч. Оскільки їх в Унаватуні два, уточнюйте тук-тук водію, що ви маєте на увазі White beach - the first jungle beach. Білосніжний пісок в підніжжі гори, покритої лісами. Про пляж знає мало туристів, тому тут здебільшого місцеві. Інколи вони приносять з собою барабани і відбивають ритм, сидячи на піску. Дуже колоритно.
В Унаватуні я жила в хостелі Lá Boheme. Ліжко в 6-спальній кімнаті там коштує ті ж 10 дол. Цей гест хаус просто нереально крутий. Власники хостелу - молода пара. Вона з Франції, він - місцевий. Дуже хороші люди. Відповідно і їх хостел повен добра. Дуже домашня атмосфера.
За 10 хв від Унаватуни - Галла - в цілому звичайне азійське місто, окрім однієї його частини - Форт. Це кілька вулиць з маленькими білими будиночками у колоніальному португальському стилі - все, що вціліло після Цунамі 2004 року, розповідають місцеві. Тоді від стихії загинуло близько 300 тисяч людей.
Про основні точки на острові, що здались мені цікавими, я розповіла. Тепер трохи детальніше про їжу і місцевих людей.
Їжа
Основна страва місцевих - це рис і карі (соус з різними спеціями): його варіації можуть бути дуже різними. Наприклад, карі з куркою, з рибою, з морепродуктами або овочевий. Часто страву подають ще з кількома закусками. Це можуть бути гострі баклажани або перці чи кокос, перетертий з приправами. Крім стандартного карі, на острові популярний смажений рис, вермішель та тропічні плоди: манго, папая, кокоси.
Є й особливий фрукт, який місцевим з незрозумілих мені причин дуже смакує: wood apple, або дерев'яне яблуко. Їдять його перетертим з цукром. Запах фрукта нагадує згниле яблуко, а смак дуже специфічний, але спробувати можна.
З напоїв на Шрі-Ланці популярні фреші та лассі (сік з йогуртом, або молоком). Пити воду з-під крану тут не можна.
В не туристичних місцях пообідати (рис+карі+напій) можна за 200-400 рупій (2-3 долара). В туристичних місцях за їжу доветься заплатити в двічі чи тричі більше. Важливо, що в ресторанах на Шрі-Ланці ціни в меню вказані без податків. Тому, кінцевий рахунок завжди на кілька рупій більший.
Люди
Для ланкійця біла людина - великий долар. Якщо незнайомець на вулиці зголосився розповісти про місцеві пам'ятки, в кінці екскурсії він попросить грошей. Тому, незважаючи на посмішки і постійне "хелло, мем", подружитися з місцевими доволі нелегко.
Оскільки я каучсьорфер, мені це таки вдалось. Зустрівся мені Сем з Кенді: 27 років, одружений, має дочку, буддист. Мріє виїхати у Францію, а свій шлюб називає "fast deсision". Сем покликав мене до свого друга на вечірку. Скажу я вам, відпочивають тут точнісінько, як і багато українців: гараж, пивас, рибка смажена і пісні про любов.
- Сем, ти ж буддист. Зараз Перахера!
- I'm buddhist just for paper, Tereza.
Взагалі, шріланкійці дуже нагадують українців. Лишень вдягаються в сарі і шкіра кольору нескафе. Не можу сказати, що люди тут особливо привітні, чи щасливі. Просвітленими мені вони теж не здались. Звичайні люди, що у своїй більшості, прагнуть земних насолод і не особливо вникають в суть власної релігії. Смішно спостерігати, коли іноземці їдуть на острів за просвітленням, віддаючи за аюрведичні тури половину річної зарплати - весь час проводять в готелі і не доторкаються до навколишнього. Не треба так. Сідайте на місцеві автобуси, а вони дуже колоритні, і їдьте, їдьте! На Шрі-Ланці дуже безпечно. Я залишала цінні речі в хостелі просто на ліжку, а дрібні гроші брала з собою на пляж - нічого не зникло.
Шрі-Ланка – це тропічні ліси, індійський океан, тук-туки і молитви на усіх вулицях з ранку до ночі. Це місце точно варто відчути.