Незадовго до цього, в сосновому заповіднику “Буймерівка”, що теж на Сумщині, пройшов літній табір юних розвідників, організований місцевим осередком Російського культурного центру та Організацією юних розвідників за підтримки представництва Росспівробітництва в Україні! Окрім ранкової зарядки і прогулянок по заповіднику, з дітьми проводили ідеологічні розмови…
Наприкінці 2015 року у Львові спалахнув скандал, теж пов’язаний із “Російським культурним центром”. Обласна рада наважилася зазіхнути на приміщення, яке облюбували поціновувачі російських культурних цінностей та захотіла повернути його на баланс облради.
Львівська історія мутна та заплутана. У 1990 році виконком облради передав приміщення кінотеатру ім. Короленка “Товариству друзів російської і української культур ім. О. Пушкіна”. Це обласна організація, яка створила Російський культурний центр. Він там функціонує і досі, але організація змінилась: господарювати там стало міське “Російське товариство ім. О. Пушкіна”, з якою область не мала жодних юридичних зобов'язань. Чому там діє інша організація – не зрозуміло, тож приміщення вирішили повернути громаді Львівщини. Далі – обнародували цікавіші факти. До облради та адміністрації неодноразово звертався голова обласного “Російського товариства імені О. Пушкіна” Олег Лютіков, який запевняв: він є справжній директор Культурного Центру, але не має доступу до приміщення останні років десять…
“Цікаві” історії з діяннями Російських культурних центрів були і в Одесі, і у Харкові. Там ці структури практично у відкриту пропагують братовбивчі ідеї “руського міра”… На жаль, кільком моїм знайомим мізки у культцентрах промили по всім канонам російської пропаганди.
І тут питання виникають не лише до Російських культурних центрів.
Окупація Криму, потім - АТО, а точніше – російська агресія проти нашої країни - почалася навесні 2014 року. І лише 27 січня 2015-го Верховна Рада України прийняла Постанову “Про Звернення Верховної Ради України до Організації Об'єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором”. Однак і до сьогодні в Україні не всі обласні ради прийняли це рішення. Така поведінка України, на жаль, не додає нам ваги у боротьбі з ворогом на міжнародній арені. Першою структурою, яка почала розривати зв’язки з Росією стала СБУ.
У 2014 році тодішній керівник СБ Валентин Наливайченко запропонував денонсувати Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між країнами 1997 року.
У листі до голови Комітету ВР України у закордонних справах від 18 грудня 2014 року, Наливайченко пише: “Служба безпеки України з часу початку анексії Російською Федерацією АР Крим ініціювала та проводить в межах компетенції роботу з перегляду міжнародних договорів з Російською Федерацією”. Окрім того, СБ України була першою силовою структурою, яка в односторонньому порядку скасувала Угоди про співробітництво і взаємодію між Службою безпеки України і Міністерством безпеки РФ, Служби зовнішньої розвідки Росії та рядом іншим відомств країни, що підтримала сепаратистів та окупувала частину наших територій.
Також СБ України ініціювала перед Міністерством закордонних справ питання щодо денонсації Угоди між Кабміном та Урядом Росії, яка регулює роботу Посольство Росії та Генконсульств у нашій державі. Якби ще в 2014 році у керівництва України вистачило мужності вирішити це питання, вдалося б оминути провокації та пікети, які були в Києві, Харкові, Львові, Одесі, та негативно вплинули на наш імідж в Європі. У листі прямим текстом написано, що ці представництва використовуються для координації діяльності тих, хто намагається дестабілізувати суспільно-політичну ситуацію в Україні.
Валентин Наливайченко звернув увагу влади і на можливе блокування російською стороною діяльності підконтрольних Росії підприємств, що негативно відображається на Україні, адже російський капітал тоді був присутній практично у всіх галузях нашої економіки. Він пропонував виважено та розумно підійти до введення санкцій, аби “вдарити” ворога з мінімальними збитками для себе, адже в країні, де йде гібридна війна, не можна нехтувати економічною стабільністю.
Якби влада, в першу чергу, – президент та прем’єр-міністр (і Яценюк, і Гройсман) – мали б виважену державницьку позицію, послідовно рухалися до перемоги, а не просто майже три роки поспіль гарно проголошували спічі, Україна вже завершила б так зване АТО, а по факту – війну на сході країни. А такі питання, як підривна діяльність Російських культурних центрів, а по факту – осередків Служби зовнішньої розвідки Росії – взагалі б уже не виникало!
Сподіваюсь, цю нечисть викорінять по всій Україні! Зараз владі треба нарешті почути українців і звернути увагу, перш за все, на Закарпаття, Одещину, Миколаївщину та Харківщину.
PS: щойно побачив гарну новину: Львівська історія нарешті закінчилася! Російський культцентр все ж виселять, а будівлю за символічну орендну плату віддадуть у користування організаціям, чия діяльність повязана з АТО.