Єдине фінансове регулювання у Європейському союзі було започатковане в кінці 2009 року, коли міністрами фінансів ЕС була узгоджена структура органів банківського, фінансового і страхового нагляду: Європейська система фінансового регулювання (European System of Financial Supervisors), що складається з чотирьох загальноєвропейських наглядових відомств, Європейської банківської організації (European Banking Authority), Європейської організації з цінних паперів і ринків (European Securities and Markets Authority), Європейської організації страхування і пенсійного забезпечення (European Insurance and Occupational Pensions Authority) і підлеглого Європейському центральному банку єдиної Європейської ради з системних ризиків (European Systemic Risk Board). Регулятори почали працювати 1 січня 2011 року.
В Україні давно назріло питання скорочення кількості органів державного нагляду, дерегуляція та зменшення кількості точок дотику бізнесу та держави, а також впровадження регуляторної моделі із функціями контролюючих органів відповідно до стандартів ЄС та Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом.
Законопроекти №2413а та № 2414а покликані скоротити кількість регуляторних та контролюючих органів шляхом розподілу функцій Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, між іншими національними регуляторами.
Консолідовані регулюючо-наглядові органи такого типу вперше були створені у 1982 році у Сінгапурі, потім такий метод регулювання фінансових відносин використали країни Скандинавського півострову, в подальшому почали використовувати у багатьох розвинених країнах світу, зокрема в країнах Європи, в Японії, Австралії, Китаї. На сьогодні така модель інтегрованого регулювання та нагляду використовується у країнах Європейського союзу: Німеччині, Великобританії, Швеції, Польщі, Австрії, Естонії, Латвії, Чехії, Мальті, Словаччині, Бельгії, Ірландії, Угорщині, Данії.
Законодавчі акти №2413а та № 2414а щодо консолідації функцій з регулювання та нагляду за ринками фінансових послуг схвалені фахівцями Національної ради реформ, підтримані профільними комітетами (з фінансової політики та банківської діяльності та з питань податкової та митної політики), а також визначені Президентом України як невідкладні.
Враховуючи те, що фінансовий ринок в Україні потребує удосконалення та впровадження міжнародних стандартів діяльності фінансових інститутів, важливо, щоб дані законопроекти були підтримані народними депутатами України в сесійній залі.