ГлавнаяБлогиБлог Ольги Терещенко

Як Україна буде впроваджувати європейські норми поводження з відходами

Проблема відходів в Україні вирізняється особливою маштабністю і при цьому повною відсутністю системного управління в цій сфері. Президент України Володимир Зеленський наголосив про невідкладність вирішення цього питання до 31 грудня 2019 р.

Фото: Крым.Реалии

Україна визначилась у сфері управління відходами ще у 2014 році, підписавши Угоду про Асоціацію з Європейським Союзом. Тому Урядом у 2017 році була прийнята Національна стратегія поводження з відходами до 2030 року. Сьогодні, у Верховній Раді України зареєстровано три законопроекти: основний реєстр. №2207 «Про управління побутовими та іншими відходами» Анни Скороход та інших народних депутатів, що прямо відповідає Директиві 2008/98/ЄС про відходи та альтернативні 2207-1 Олега Бондаренко, Андрія Геруса та інших, 2207-2 Олександра Юрченка, кожен з яких відображає інтереси окремої частини ринку.

Важливо прийняти Рамковий закон без порушення принципів європейської Директиви, що дозволить після прийняття профільних законів по видам відходів запровадити дієздатну ефективну систему управління відходами без корупційної складової.

Табл. Імплементація Європейських директив за видами відходів в Українське законодавство

Розглянемо основні аспекти зареєстрованих законопроектів.

Першим принципом відповідно до Директиви є створення центрального окремого органу виконавчої влади (ЦОВВ) з управління відходами. Основні завдання наступні: налагодити функціювання нової системи, затвердити плани (національний, регіональні, місцеві), здійснювати моніторинг та інші системні повноваження. На сьогодні в Україні не існує такого органу, а основним законопроектом №2207 це передбачено.

Позиція авторів законопроекту №2207-1 формально виконати необхідність створення ЦОВВ, але обмежити його повноваження та фактично зневілювати спроможність реально впливати на ситуацію з управління відходами. Законопроект №2207-2 взагалі проігнорував Угоду про Асоціацію, Директиву і Національну Стратегію в частині утворення ЦОВВ.

Другим принципом є розширена відповідальність виробника (РВВ) де «забруднювач платить». У законопроекті №2207 передбачено виконання зобов’язань через організації колективної РВВ або індивідуально — через організації.

Законопроекти №2207-1 та №2207-2 передбачають, що в системі РВВ – виробники продукції виконують свої зобов’язання щодо відходів упаковки самостійно або через організації індивідуальної РВВ. Це призведе до невизначеної відповідальності і вирішення питань через посередників. До того ж, для стабільної своєї діяльності вводять додатковий екологічний податок.

Вочевидь, будуть місцеві монополісти, яких самостійно обиратиме міська влада на власний розсуд. Зазначені мотиви повністю суперечать європейській практиці та негативно оцінюються міжнародними експертами.

Третій принцип стосується технічних стандартів стосовно операцій з обробки відходів – спалювання. Директива встановлює вимоги щодо коефіцієнту 0,65 при спалюванні відходів, який застосовується після 31 грудня 2008 року в Європі.

Для України це означає, що всі сміттєспалювальні заводи мають або закритись або технологічно відповідати екологічним Європейським стандартам. Вимога про коефіцієнт 0,65 чомусь відсутня в законопроектах №2207-1 та №2207-2, тим самим дозволяє збільшення у рази граничних показників викидів в атмосферу високотоксичних речовини: діоксину та фурану.

У Європі застосовується принцип “відходи в енергію”. Передбачає застосування різних видів технологій обробки відходів для отримання енергії: теплової, електричної чи альтернативного палива. Цей принцип є в законопроекті №2207. Натомість, у законопроектах №2207-1 та №2207-2 він відсутній. Також замість поняття відновлення, запроваджують термін утилізація відходів, що передбачає або захоронення або спалювання. Це суперечить європейським принципам.

Крім цього, слід звернути увагу на іншу термінологію, яка застосовується законопроектами. В Євродирективі використовують термін “waste holders». Авторами законопроекту №2207-1 пропонується перекласти цей термін як «володілець відходів». Через труднощі, ніби-то, перекладу, суспільство отримає підміну поняття «власника відходів». Орієнтуючись на статтю 319 Цивільного Кодексу України “власник: володіє, користується, розпоряджається”. Тобто право володіння - це лише 1/3 можливих прав. Автори законопроекту №2207 керуються терміном “власник відходів”. Таким чином відходи є ресурсом, а його власники отримують прибуток.

Для України вкрай важливо запровадити європейську систему та стандарти поводження з відходами. Прийняти після Рамкового закону профільні закони з різних видів відходів. Створити дієвий ринок із прозорим державним регулятором та єдиними для всіх правилами ведення бізнесу. Вирішити екологічні питання сміттєзвалищ. Впровадити загальну систему сортування відходів та екологічної обробки.

Завтра зможемо дихати свіжим повітрям, пити чисту воду, на вулицях стане чистіше, як в Європі.

Ольга Терещенко Ольга Терещенко , юрист-міжнародник
Читайте главные новости LB.ua в социальных сетях Facebook и Twitter