Про ситуацію загалом…
В Україні існує 4 сміттєспалювальних заводи: в Дніпрі, Харкові, Києві та окупованому Севастополі. З них функціонує лише один – збудований у 1987 році завод «Енергія» в столиці.
Ситуація зі сміттям патова не лише в окремих областях, а по всій Україні. За даними експертів, країна продукує щороку близько 14 млн тонн відходів, а підприємства ще 434 млн тонн. Повній переробці підлягають лише 5,6%, і лише 1.4% спалює завод «Енергія». Решту відходів відправляють на полігони, які вже сьогодні займають територію у розмірі Данії. Науковці неодноразово зазначали, що в разі звільнення території від сміття, землі потрібно 300 років, щоб відновитись.
Що відбувається в столиці?
Аби було зрозуміло масштаб екологічної проблеми, слід зазначити, що Завод «Енергія» не має ніякого відношення до сортування чи екологічної переробки сміття. В Україні на законодавчому і, особливо, на виконавчому рівні відсутня практика відділяти відходи, оскільки всі реформи в цій галузі відбулися лише на папері. Тому поки ми цього не робимо, єдиним виходом є спалення, а це означає викиди в атмосферу шкідливих і небезпечних речовин.
Мешканці прилеглих до заводу районів декілька разів звертались до влади про допомогу,оскільки наголошували, що часто хворіють на респіраторні захворювання та скаржились на неприємний запах. Міський голова Кличко неодноразово в рамках піар-кампаній приїжджав на завод і обіцяв повну модернізацію процесу спалення, заміну фільтрів та системи очистки викидів. Проте не слід забувати, що «Енергія» хоч і є у власності міста, та керує й фінансує його приватна структура КИЇВЕНЕРГО, тому будь-які обіцянки в цьому напрямі від влади є порожніми словами.
Проблема також полягає в законодавстві, оскільки допустимий рівень викидів в Україні значно відрізняється від європейських, тому, фактично, завод не порушує жодних норм.
Для того,щоб владнати проблему зі сміттєспалювальним заводом в столиці, потрібно повернути, насамперед, завод під повний контроль міста. В такому випадку є можливість, не витрачаючи величезних коштів з міського бюджету, залучити іноземні інвестиції для модернізації заводу та впровадження європейських стандартів фільтрації. Але поки друзям влади вигідно експлуатувати завод для власних кишень, киянам доведеться дихати забрудненим повітрям.