Звісно, на нинішньому етапі цивілізаційного розвитку планети економічні впливи, домінування, зазіхання, експансії і навіть прямі загарбання залишаються в пріоритеті. Ми є свідками, коли під виглядом інвестицій і реалізації потужних геостратегічних інфраструктурних проектів відбуваються битви між грандами світової економіки на величезних територіях. До прикладу можна взяти Африку. Там зіткнулися поточні і перспективні інтереси Китаю, США, низки європейських країн. Всі вони пропонують нинішнім урядам (а подекуди і тоталітарним режимам) африканських країн звабливі пропозиції і таким чином впливають на формування економічної і соціальної перспективи цих країн.
Після тривалої перерви до складу активних геостратегічних гравців на африканському континенті повернулася путінська РФ. Не маючи можливостей потужного фінансового впливу, вона застосовує інші «інвестиції». Зокрема, воєнно-загарбницького характеру, задіюючи приватні військові кампанії для просування своїх інтересів (ПВК «Вагнер» в Судані, ЦАР тощо). З іншого боку Москва проводить, опираючись на старі, ще радянські напрацювання, політику «ідейно-ідеологічного» єднання з африканськими державами та практику актуалізації нових боргових зобов’язань цих країн через надання їм озброєння в кредит.
У жовтні в курортному Сочі (РФ) відбувся саміт Росія-Африка. Африка, враховуючи приїзд 43 лідерів держав і ще 11 делегацій міністерського рівня, була представлена практично у повному складі. Навіть без очевидного результату це вже можна вважати міжнародно-дипломатичним успіхом Кремля геополітичного рівня.
Широким публічним жестом Путін пообіцяв списати загальний борг африканських країн перед РФ у сумі понад 20 млрд доларів. Зробити це досить легко, оскільки ці борги тягнуться ще з радянських часів і навряд будуть повернуті. Одночасно Москва втягує держави Африки в нові борги, поставляючи у більш як 20 країн зброю. Ці кредити міцно прив’язують старих і нових «друзів» до Кремля і його інтересів.
За даними Стокгольмського інституту досліджень проблем миру (SIPRI), Африка на другому місці (без Єгипту) у переліку отримувачів зброї з РФ – 13%, випереджаючи Близький Схід (з Єгиптом) – 11%.
Та є ще один «інвестиційний» проект, який пропонує Москва африканцям. І на відміну від фінансових чи збройних кредитів, де досить висока конкуренція, ці пропозиції є дійсно інноваційними. Під час саміту обговорювалася ідея співробітництва РФ з африканськими країнами в галузі ЗМІ. Для цього готується «широка програма», до реалізації якої долучатиметься дочірня компанія основного російського пропагандистського рупора RT («Раша Тудей») – агенція Ruptly. Враховуючи досвід такої діяльності Кремля у світі, зокрема у США, Великій Британії, країнах ЄС результати будуть очевидні. Путін і компанія збираються за рахунок сучасних комунікаційно-технологічних практик контентних динамік переграти будь-яких суперників на африканському континенті.
І тут постають нові виклики для глобального світу мирної цивілізації. Адже перелік викликів та загроз, до яких людство звикло і яким намагається адекватно протистояти, зараз поповнюється новими складовими. А саме глобальними інформаційними, а точніше – комунікаційно-контентними агресіями та гібридно-месіанськими втручаннями.
Як на мене, є очевидним, що саме формування комунікаційно-контентної експансії Кремля на африканський континент і було головною метою цього «всеафриканського зібрання». Бо під переспіви списання минулих і фактично втрачених назавжди боргів новим-старим друзям спеціалісти технологічних центрів Путіна пропонують «цілий набір ліній і програм» для активного розвитку співробітництва в інформаційній галузі, зокрема в сфері ЗМІ та ЗМК.
Насамперед, це підготовка кадрів для країн континенту. А як вміють готувати відповідні кадри в московських закладах і хто буде куратором такої підготовки, давно вже відомо. Крім того, такі світочі «правди і свободи» як ТАСС, RT та Sputnik відкриють свої офіси в тих країнах Африки, де раніше вони їх не мали. Цим проектом Кремля опікуються, зокрема генеральний директор ТАСС Сергій Михайлов та заступник міністра цифрового розвитку, зв’язку та масових комунікацій РФ Олексій Волін, які і просували ці ідеї на зазначеному саміті.
А головним куратором визначений близький до Путіна олігарх і власник «фабрики тролів» Євген Пригожин. Він відповідає за так звану операцію глобального впливу РФ на континенті, про що писала кілька місяців тому The Guardian, посилаючись на отримані документи. Як пишуть журналісти The Guardian, пригожинські «спеціалісти» розробили план відродження «Панафриканської свідомості», який досить явно нагадує за ідеєю відому кремлівську стратегію «Рускій мір».
Нещодавно газета The New York Times оприлюднила інформацію, що соціальна мережа Facebook «ліквідувала» три мережі впливу, які спрямовували свою діяльність на африканський континент. Переважно на Мозамбік, Камерун, Судан і Лівію. І ці мережі активно підтримувала (а фактично створила і фінансувала) Російська Федерація. Компанія Цукерберга підтвердила, що ця діяльність була пов’язана із російським «Агентством інтернет-досліджень», відомим як «фабрика тролів» Євгена Пригожина.
Найбільший інтерес у зв’язку з цим викликає заява Стенфордської інтернет-обсерваторії, яка взаємодіяла з цього питання з Facebook. Дослідники з’ясували, що кампанія впливу на африканські країни мала свій «почерк» і відрізнялася від тієї, яку Кремль провів у США 2016 року. Наприклад, повідомлення, які готувалися арабською, розповсюджувалися одразу на декілька країн. А більшість акаунтів вели місцеві жителі, отримуючи за це фінансову винагороду.
Зросла і активність кремлівських «тролів». Тільки за минулий жовтень у країнах Північної і Центральної Африки було опубліковано у Facebook майже дев’ять тисяч постів, при тому що в період американських виборів 2016 року в місяць публікувалося не більше двох з половиною тисяч інформацій. Це, мабуть, і є частиною «широкої програми для Африки», про яку говорив на саміті Росія – Африка в Сочі заступник міністра цифрового розвитку, зв’язку та масових комунікацій РФ Олексій Волін.
Нині очевидним є кардинальне зростання інформаційного впливу путінського режиму в світі. Технології, проектні рішення, механізми реалізації цієї глобальної стратегії Кремля дійсно є інноваційними. Дивує те, що Захід, усвідомлюючи загрозу з боку нинішньої РФ, не намагається адекватно відповідати. Всі дії на противагу зводяться до фіксації дезінформаційних масивів, які звалюються на голову пересічного громадянина європейського чи будь-якого іншого континенту, та окремих вибіркових спростувань.
Яскравою характеристикою безвідповідального ставлення Заходу до своєї безпеки і власного мирного майбутнього є нещодавній (наприкінці жовтня) візит делегації НАТО на чолі із генсеком цієї організації Єнсом Столтенбергом в Україну. Як повідомляють ЗМІ, очільник Альянсу відмовився від запланованої зустрічі із звільненими з російського полону моряками ВМСУ на вимогу Франції. Пояснення позиції Франції є фактично діагнозом нинішньої політичної ситуації у об’єднаній Європі – така зустріч могла роздратувати Росію та негативно вплинути на організацію переговорів у нормандському форматі.
Днями перед Путіним «впала» цитадель опору кремлівським впливам і зазіханням на основи демократії – Велика Британія. Ще 17 жовтня на Даунінг-стріт передали документ обсягом у 50 сторінок, який був підготовлений за запитом двох комітетів парламенту. У доповіді йшлося про загрозу, яку Російська Федерація становить для Сполученого Королівства. Британський уряд заблокував оприлюднення документу до загальних дострокових виборів (відбудуться 12 грудня), адже там йдеться про корупційний вплив Кремля на результати референдуму про Brexit.
У Європи виявилася досить коротка історична пам’ять. Бо ж кому, як не тій же Франції та Британії знати, що улещування агресора давало лише зворотний ефект повної вседозволеності і втрати власної свободи. Намагання нині знову приміряти тогу миротворця, нехай цього разу і далі від власних кордонів, може призвести до глобальних катастрофічних наслідків вже найближчим часом.
З агресором мова може вестися лише з позиції сили об’єднаної цивілізації. Бо іншої мови він не розуміє, не сприймає і цинічно ігнорує, навіть попри ввергнення народів РФ в пекло злиднів і розрухи. І поки «світовий Захід» розмірковує, як краще вийти із ситуації в Україні, щоб і Кремлю догодити, і власні бізнес-інтереси залагодити, «колективний путін» просуває свої віртуальні полчища смислових «військ» в середовища різних національних суспільств, не тільки африканських. Він захоплює ключові світоглядні плацдарми – свідомість пересічних громадян, схиляє їх до вигідної йому позиції і формує суспільно-політичні платформи для перемоги на майбутніх демократичних виборах/референдумах в європейських країнах та й по всьому світові. І тоді буде говорити з очільниками цих держав голосом своїх місцевих посередників, якими стануть заведені в парламенти чи місцеві представницькі органи симпатики Кремля в образі політичної альтернативи чи гіперумовної новизни…