«Довідка аудиту по Київенерго, – пише Богатов, – засвідчує, що все електрогосподарство столиці оцінено в 100 мільйонів євро», а відтак 15% від цієї суми в гривнях становить 444 мільйонів. Між тим «Київенерго» отримує преференції, бо, згідно із рішенням Київради, отримає можливість експлуатувати мережі за ціною 160 тисяч гривень на місяць, додає депутат.
Нічого поганого у тому, що приватна компанія володіє чи орендує частину міських комунікацій, немає. Якщо, звісно, умови такого володіння є вигідними для міста, а якість послуг, котрі компанія надає – прийнятна для споживачів. Але даний «договір» знаходиться взагалі поза здоровим глуздом. Зате чудово вписується в модель кланово-олігархічної системи управління, типової для України.
Зайве нагадувати, що на початку поточного року великий енергетичний монстр, створений найбагатшим українцем Рінатом Ахметовим – «Київенерго» – розпався на дві компанії: власне «Київенерго» та ДТЕК «Київські електромережі». Остання успадкувала «електричну» частину бізнесу, тоді як «теплову» 31 липня передадуть комунальному підприємству «Київтеплоенерго», котре офіційно вступить у володіння переданих йому котелень та теплових мереж, отримавши відповідні ліцензії на здійснення господарської діяльності на цих об'єктах.
«Київенерго» дозволили спокійно завершити опалювальний сезон й зібрати відповідні дивіденди, а відтак відпустили на всі чотири сторони. Й дарма, що наразі половина міста сидить без гарячої води ще з весни, адже компанія олігарха залишила по собі мільйонні борги перед «Нафтогазом», погашати які з власної кишені Ахметов, певна річ, не збирається. Ба навіть більше: повернувши тепломережі Києву, олігарх розраховує на… компенсацію за їхнє підтримання, й можна навіть не сумніватися, що він її отримає.
Без очевидного лобіювання інтересів Ріната Ахметова як з боку міської влади в особі мера Віталія Кличка, так і влади державної в особі президента Петра Порошенка подібний стан речей у столиці просто не міг би скластися. Й подібний цинізм, коли заручниками ситуації стають тисячі киян, так само не мав би місце.
Багато років Ахметов експлуатував теплотраси абсолютно безкоштовно. Такий подарунок йому зробив колишній мер Києва Леонід Черновецький. Договір, укладений за правління Черновецького, продовжує діяти й при мерстві Віталія Кличка. Чи то пак продовжував діяти, адже тепер, коли про людське око відбулася так звана «деолігархізація», й місту відійшли кілометри прогнилих труб і мільярди боргів, саме Київ має ламати голову над тим, де взяти кошти на переукладання теплотрас та як розрулити фінансові зобов’язання.
І місто, і держава могли б змусити Ріната Ахметова провести модернізацію тепломереж. Було б лише бажання та «політична воля». Власне кажучи, й сам олігарх мав би бути в цьому зацікавленим – його вливання окупилися би приблизно за 10 років, але робити такі довгограючі інвестиції в економіку України Ахметов наміру не мав – можливо, через патологічну жадібність, а, можливо, через непевність у тому, як складатиметься його персональна доля у цій державі.
А відтак, починаючи ще з часів Черновецького, у Києві розгортався цікавий сюжет за участю Ахметова. Він полягав у пошуку схеми, по якій електромережі можна було б недорого приватизувати, а тепломережі – скинути назад, у віддання міста. Урочисте вручення Києву мотлоху планувалося на грудень 2017 року. Але (на прохання Ахметова) депутати Київради продовжили термін дії угоди до весни 2018. Тобто до завершення опалювального сезону, про що вже йшлося вище.
Нині батареї охололи, й місто може насолодитися ахметовським спадком – кілометрами іржавих труб та боргами. І це не єдині наслідки подібного господарювання. Після приватизації останнього державного пакету в 25% акцій «Київенерго», втрачено останню можливість навантажити Ріната Ахметова обов'язками по ремонту теплотрас. Тим часом обсяг інвестицій, які потрібно вкласти в оновлення тепломереж, оцінюється в 3 мільярди доларів. Перші витрати вже склали 7,4 млрд грн., і це далеко не кінець історії.
Власне, всі активи, котрі коли-небудь потрапляли до рук Ріната Ахметова, виходили звідти у вкрай занедбаному стані. Тож коли Маріуполь тамтешні мешканці називають «Ахметовградом», вони натякають на пряму відповідальність «власника» регіону – відповідальність за незадовільну екологію, високий рівень захворювань на рак тощо. Аналогічно виглядає й ситуація з «Київенерго».
Однак повернемося до електромереж. Чому вони є особливо привабливими для Ріната Ахметова? Тому що це – більш прибутковий бізнес, не пов'язаний із такими колосальними збитками від амортизації устаткування, як теплотраси. Всі новобудови Києва потребують електрофікації, а отже, на клепанні нових столичних районів та мікрорайонів можна добре нагріти руки.
Можливо, те, що спочатку електромережі буцімто відійшли у власність міста, було пов’язане із бажанням мера передати «протекторат» над мережами своїм найближчим соратникам – будівельним магнатам, котрі шматують Київ на частини, провадячи забудову столиці де можна й де не можна, не роблячи виняток навіть для буферних зон, що знаходяться під охороною ЮНЕСКО.
Таким, повторюся, міг бути перший порух Кличка – поділитися електрикою з олігархами місцевого розливу, які мають і будівельний бізнес, і мандати в Київраді, чинячи на неї вплив. Однак згодом градоначальник, вочевидь, отримав вказівку іншого роду – підтримати інтереси Ріната Ахметова, котрому також потрібні електромережі. Це лише версія, в яку, проте, вкладаються незрозумілі ігри довкола київських електромереж.
Що ж буде далі? – спитаєте ви. Розкрадання Києва триватиме. В цьому немає нічого ані нового, ані дивного, хоча наразі масштаб та зухвалість такого розкрадання просто вражають. Один приклад: для аудиту електромереж могли б залучити незалежних експертів з позитивною репутацією, щоб ні у кого не виникало сумнівів у незалежності їхньої оцінки, проте зроблено не було навіть цього. Кличко пішов «у рознос», будучи чи то впевнений у своїй перемозі в 2020-му, чи – навпаки – не маючи сумнівів у поразці, а відтак намагаючись насамкінець отримати якомога більше зиску від посади мера.
Там чим би не були вмотивовані дії влади, вони є злочинними та вбивчими по відношенню до міста. Яке все ж сподівається пережити еру Кличка-Порошенка, як колись пережило й монголо-татарську навалу й купу інших далеких і не дуже катаклізмів…