ГлавнаяБлогиБлог Євгенії Моляр

​Прощальний політ Старобільського пелікана

Під час експедиції ДЕ НЕ ДЕ музеями Донецької та Луганської областей в рамках проекту “Музей відкрито на ремонт”* ми кожного разу з особливим нетерпінням чекали на природничі відділи. 

Майже у кожному з них у нас з’являлися улюбленці: Великоанадольська лисиця чи єнотовидна собака з Покровська, білочка з Кремінної та  Біловодська сова. Ми придумували для них характери, наділяли емоціями та робили з ними селфі для фейсбука, згадуючи невмирущий мем з упоротою лисицею.

ДЕ НЕ ДЕ в експозиції Великоанадольського музею лісу
Фото: Саша Долгий
ДЕ НЕ ДЕ в експозиції Великоанадольського музею лісу

Художник Володимир Воротньов у експозиції Нікольського краєзнавчого музею
Фото: Наталка Дяченко
Художник Володимир Воротньов у експозиції Нікольського краєзнавчого музею

Я не буду зараз піднімати питання про етичність таксидермії, як такої, а більше хочу зауважити на відповідальному її експонуванні. Неписане правило про недоторканість музейних експонатів ніхто не відміняв. Але ж у всіх відвідувачів є спокуса погладити кабанчика або лисичку, котрі стоїть так близько, а екскурсовод та наглядачі якраз дивляться в інший бік. Шкода від отруйних хімікатів, якими обробляють опудала, може бути різною і великою мірою залежить від способу експонування, але в тому, що вона є, годі й сумніватися.

Крім того, йдеться не тільки про безпеку відвідувачів, а й про морально-етичну відповідальність музею, за експонування опудал. Наведу кілька випадків з екскурсій для учасників ДЕ НЕ ДЕ  в різних музеях регіону:

1. Краєзнавчий музей міста Кремінна

Фрагмент експозиції краєзнавчого музею міста Кремінна
Фото: Наталка Дяченко
Фрагмент експозиції краєзнавчого музею міста Кремінна

- А тут у нас природа рідного краю

- Ого! а це що?

- Лобстер.

- А де тут водяться лобстери?

- Та це просто подарунок музею.

Дивимося уважно на експлікацію біля експонату, а там - коротко і ясно - “лобстер”, без пояснень.

2. Краєзнавчий музей міста Лиман

Опудало собаки в експозиції Лиманського краєзнавчого музею
Опудало собаки в експозиції Лиманського краєзнавчого музею

- А це хто?

- Собака.

- Що за собака?

- у одного чоловіка собака був, він його дуже любив. Коли пес помер, замовив зробити з нього опудало. А тепер той чоловік ремонт робить у себе вдома, то приніс собаку до нас у музей.

3. Волноваський краєзнавчий музей

Експозиція природи Волноваського краєзнавчого музею
Фото: Наталка Дяченко
Експозиція природи Волноваського краєзнавчого музею

- Оце у вас такі ведмеді водяться тут?!?

- Та ні. Це у нас колись цирк на гастролі приїжджав, а у них ведмедиця померла. То з неї зробили опудало і в музей.

Стоїть циркова акторка посеред місцевих зайців та кізочок, і нічого немає про її карколомну кар’єру та музеєфікацію. Одне тільки слово - “ведмідь”

4. Луганський обласний краєзнавчий музей у Старобільську.

Опудало пелікана в експозиції Луганського обласного краєзнавчого музею
Фото: Наталка Дяченко
Опудало пелікана в експозиції Луганського обласного краєзнавчого музею

- Звідки у вас пелікан?

- Кажуть, що колись він пролітав тут у нас над Айдаром, та й упав. Його мисливці підібрали і подарували музею.

- А це що?

- Аце китовий вус.

Це все - кумедні випадки, які ми переповідали нашим друзям та колегам, показуючи фотографії недоречних тваринок. Однак, коли йдеться про достовірність музейної інформації, стає вже не так смішно. В одвічнму двобою ідентичностей сучасного музею  - наукова інституція vs атракція, врешті перемагає видовищність.

Краєзнавчі музеї визначають для себе школярів як основну аудиторію. Нерідко в експозиціях музею проводяться шкільні уроки, саме тому, що у музеї є виразний візуальний матеріал. Екскурсовод може розповідати дітям про сойок та бабаків у відділі природи рідного краю, а бачитимуть вони пелікана чи лобстера.

Це питання, наряду з іншими, ми обговорювали із співробітницями та співробітниками музеїв Донеччини та Луганщини під час спільних зустрічей в рамках проекту “Музей відкрито на ремонт”. А нещодавно на сторінці Луганського обласного краєзнавчого музею у Старобільську з’явився допис про те, що пелікан покидає експозицію і вирушає у фондосховище. Хоча мені особисто, трохи шкода пелікана. На мою думку, якщо вони вже є частиною експозиції, то їх варто відповідним чином означити. Адже у кожного із згаданих персонажів є своя унікальна історія про те, як вони потрапляли в музей, з яких, в свою чергу, складається історія самого музею.

*”Музей відкрито на ремонт” - проект Українскьго кризового медіа центру та USAID спрямований на актуалізацію роботи музеїв Донецької та Луганської областей. В рамках проекту ініціативою ДЕ НЕ ДЕ було представлено виставку “Музей міста Світлоград” в Лисичанському краєзнавчому музеї у 2016 - 2017 рр. Учасниками проекту були:

У 2018 році - виставки“Казус” в Музеї Сергія Прокоф’єва у Сонцівці, “Afforest” у Великоанадольському музеї лісу, “Пошук” у Біловодському краєзнавчому музеї та “Прядка шабля і олень” у Станичнолуганському краєзнавчому музеї. Учасники:

Під час роботи ДЕ НЕ ДЕ здійснило експедицію 30-ма музеями регіону. ДЕ НЕ ДЕ бере участь у  музейних воркшопах для співробітниць та співробітників музеїв Донеччини та Луганщини, які регулярно відбуваються в рамках проекту “Музей відкрито на ремонт”.

Євгенія Моляр Євгенія Моляр , Мистецтвознавець, критик
Читайте главные новости LB.ua в социальных сетях Facebook и Twitter