Василь Девдюк. Фото: http://hutsul.museum/collection/explore/masters/211/527/
Селянський син мав вміти робити різну роботу, а найбільше хлопцю подобалося, як батько різьбить рамки, полиці, скриньки, і він захотів вчитися цьому ремеслу у найкращих майстрів краю - Шкрібляків. Гравіювання на металі та лиття опановував під керівництвом Никори та Дмитра Дудчаків. І так добре у хлопця виходило декорування, що прості вжиткові речі – ножі для розрізання паперу, кільця до поясів, стремена, лускоріхи, люльки - перетворювалися на об’єкти бажання, а на рільничо-промисловій виставці у Кракові 14-річний підліток отримав бронзову медаль та диплом за вироби з дерева і металу. У 1904 році він їде на курси художніх промислів до Відня, далі тільки набирається знань, навиків і досвіду, вишукано поєднує інкрустації кольоровим деревом, рогом, металом, перлівкою та пацьорками, форми та орнаменти, талановито інтерпретує народні традиції, розробляє нові методи фарбування дерева в чорний та червоний кольори.
Таріль.
Василь Девдюк завоював ще багато срібних та золотих медалей на промислових виставках, він дедалі вище піднімає планку формальних мистецьких завдань, а на базарах продаються зроблені та декоровані ним столи, стільці, шафи, мисники, вішачки, рами, полички, топірці, барильця, чаші, скриньки, чорнильні приладдя, пістолі, ножі, свічники-трійці, хрести. Василь Девдюк вирізьблював на своїх виробах «Артист-різьбяр Василь Девдюк Косів на Покутю» чи «Косів Гуцульський» і дату виконання.
Кіот.
Викладав у Вижницькій школі різьбярства та металевої орнаментики та у власній, приватній майстерні, яку він влаштував вдома. Серед числених його учнів і син – Микола Девдюк, з яким вони пробували сили навіть у кераміці – переносили орнаменти традиційної гуцульської різьби на кераміку, і ділили срібло та золото на міжнародних та місцевих виставках.
Касетка. 1957. Дерево, різьблення, інкрустація.
Художні об’єкти Василя Девдюка зберігаються в кількох музеях, зокрема в Національному музеї народного мистецтва Гуцульщини та Покуття (Коломия).