Корисність державного апарату: тижневий аналітичний огляд №12 (60)

За відсутності чогось знакового протягом останніх двох тижнів в економічній сфері, значну увагу в тижневиках приділялося аналізу нормативних документів.

Втім, інтенсивність нормотворчості ВР України дозволяє зробити цього тижня в зазначеному питанні паузу (прийняття ряду законопроектів у першому читанні не означає прийняття їх у цілому) – не довше, ніж до наступного тижня, коли планується аналіз проекту Закону «Про фінансову поліцію», а поки нагадаємо про відомство, яке ми несправедливо оминали увагою вже декілька місяців.

Фото: EPA/UPG

Цього тижня в Національному банку України відбувся круглий стіл за темою «Дорожня карта з переходу до інфляційного таргетування». Як і раніше, регулятор зазначає, що цінова стабільність є його першочерговим пріоритетом, а досягнення вбачається в механізмі інфляційного таргетування, перехід до якого передбачено в схвалених Постановою Правління Національного банку України 18.08.2015 № 541 пропозиціях стосовно розроблення «Основних засад грошово-кредитної політики на 2016–2020 роки». У цьому документі визначено ціллю інфляцію на рівні 12 % із можливістю відхилення +/-3 % на кінець 2016 року, 8 %+/-2 % на кінець 2017 року, 6 %+-2 % на кінець 2018 року і 5%+/-1 % на кінець 2019 року.

У чому ж проявлятиметься це таргетування, схоже, не до кінця визначилися в самому Нацбанку.

З одного боку, пропозиції передбачають, що насамперед це зміни ключової процентної ставки грошово-кредитної політики (синхронізованою з обліковою ставкою) – процентної ставки за операціями Національного банку, що мають найбільший вплив на стан грошово-кредитного ринку.

Перехід до нового операційного дизайну процентної політики передбачає:

 — визначення ключовою ставку за основною операцією з регулювання ліквідності (наразі операції з депозитними сертифікатами);

 — уніфікація облікової ставки та ставки за основною операцією – фактично, мова йде про те, що облікова ставка НБУ та ставка за депозитними сертифікатами має бути єдиною.

Станом на 31.03.16 ставка за депозитними сертифікатами овернайт — 18,00 % річних; за депозитними сертифікатами на 7 днів — 19,00 % річних, 14 днів — 20,00 % річних.

Облікова ставка (монетарний інструмент, який НБУ встановлює для банків та інших суб’єктів як орієнтир щодо вартості залучених і розміщених грошових коштів, використовується одночасно як засіб реалізації грошово-кредитної політики та орієнтир ціни на гроші), встановлена 03.03.16 — 22 %.

Далі, відсоткова політика НБУ полягатиме в звуженні коридору процентних ставок за кредитами овернайт (один із різновидів кредиту, який надається на найкоротший термін – до наступного робочого дня. Найчастіше використовують для підтримки своєї ліквідності з метою виконання економічних нормативів, а метою таких кредитів є згладжування тимчасових коливань ліквідності банків. Під забезпечення державними облігаціями України або депозитними сертифікатами Національного банку України станом на 31.03.16 — 24,00 %) та депозитними сертифікатами (борговий цінний папір Національного банку України, який свідчить про розміщення в НБУ коштів банків і підтверджує їх право на отримання внесеної суми та процентів після закінчення встановленого строку. На сьогодні ставка за депозитними сертифікатами овернайт – 18 %).

Як зазначають у Нацбанку, процентні ставки визначатимуть та визначають сьогодні умовно саму вартість грошей. Для розуміння громадян, фактично, відсоткові ставки повинні нівелювати інфляційні втрати вартості коштів, забезпечуючи можливість придбання того ж обсягу товарів, робіт на послуг.

На цьому дещо відволічемось від питання інфляційного таргетування як стратегії та перейдемо до сьогодення.

На сьогодні, коли фактично позаду перший квартал 2016 року, жодна із ключових відсоткових ставок монетарної політики Національного банку України не співрозмірна з рівнем запланованої на кінець року інфляції. Сигналів щодо зниження цих ставок на ринку немає.

Фактично, поточна ситуація з відсотковими ставками відображає втрату вартості гривні на кінець року.

З огляду на це, важко погодитися з тим, що інфляція на кінець 2016 року коливатиметься в межах 12-/+3 % – принаймні, таких посилів не дає сам регулятор.

Такі високі відсоткові ставки в поєднанні диспропорцій між збільшенням монетарної бази та зростаючим номінальним ВВП; стримуванням при цьому емісійних процесів в економіці протягом минулого року; зі зростанням цін та адміністративно-регульовані тарифів не створюють умов для стимулювання економіки, оскільки фінансовий ресурс у середині країни поглинається ростом витрат на самообслуговування (оплату тарифів), не стимулюючи попит у торгівлі товарами, а відповідно, призводить до гальмування відновлення промисловості та відсутності інвестицій для модернізації.

Таким чином, сьогодні розвиток чи зростання виробництва вбачаються вкрай маловірогідними.

Це важливо для розуміння подальшого бачення складових інфляційного таргетування та його умовного зв’язку з обмінним курсом гривні.

Так, у пропозиціях 2016–2020, зокрема зазначається, що коливання номінального обмінного курсу мають слугувати основним буфером від впливу негативних шоків.

Це означає, що в разі появи негативних зовнішніх шоків (наприклад, зменшення попиту на продукцію українського експорту або погіршення умов торгівлі) помірне знецінення гривні дасть змогу зберегти конкурентоспроможність українського експорту та пом'якшить негативний вплив на обсяги виробництва й рівень зайнятості.

У разі реалізації позитивних зовнішніх шоків, зворотній ефект — укріплення гривні запобігатиме «перегріву» економіки та високій інфляції.

Це характеризує собою значний відхід від політики фіксованого обмінного курсу, яка провадилася в Україні протягом кількох тривалих періодів за час її незалежності.

Зазначену позицію, формально, можна було б вважати такою, що має право на життя, але за низки умов.

Негативні чи позитивні зовнішні прояви, про які йдеться в цьому контексті, загалом визначатимуть стан платіжного балансу країни, а баланс, як відомо, це не тільки експорт, але й імпорт, інвестиції, фінансові зобов’язання.

Як наслідок, позиція регулятора про вплив на курс виключно фактору стану міжнародної торгівлі через експорт є дещо обмеженою.

Незначну девальвацію, за таких умов, можна було б забезпечити, тільки за умови комплексу чинників, які б характеризували економіку України.

По-перше, – це диференціалізаційований експорт із умовно пропорційним розподілом за товарними групами.

Коли спад вартості сировинних товарів частково компенсується, припустімо, зростанням вартості на міжнародних ринках на товари галузі машинобудування, які експортуються Україною.

На сьогодні з такими компенсаторами в Україні є деякі складнощі, якщо говорити м’яко. Спад промислового виробництва протягом останніх двох років у поєднанні з недоступністю ринку фінансування для модернізації та інвестицій в існуюче підприємництво призводять до того, що з кожним роком наша продукція стає дедалі менш конкурентноздатною для відкритих ринків, а ті, які були співмірні з нашим промисловим рівнем, наразі для нас закриті. Як наслідок, зволікання в питанні підвищення конкурентноздатності продукції українського виробництва з високою доданою вартістю через модернізацію виробництв сьогодні призведе вже завтра до того, що ці ніші, з одного боку, будуть зайняті іншими постачальниками, а з другого – просто до закриття ряду виробників на території країни.

Судіть самі. Відповідно до структури експорту України за січень 2016 року, його загальний обсяг скоротився на 31 % у порівнянні з січнем 2015 року та склав еквівалент на суму в близько $ 2 млрд, із яких на $ 882 млн експортовано продукції харчової промисловості, на $ 446,2 млн – продукції металургійного комплексу.

Фактично 60 % експорту України становлять сировинні товари, ціни на які протягом останніх двох років зменшуються у зв’язку як зі збільшенням пропозиції, так і за рахунок скорочення попиту.

При цьому протягом січня зростання вартості обсягів експорту продемонструвала знову ж таки: олія соняшникова (+ $ 19 млн), олія ріпакова та свиріпова (+ $ 6,3 млн), яйця без шкарлупи (+$ 3,2 млн), томати, руди і концентрати, олія соєва.

Причому, це зростання продемонстроване не за рахунок збільшення вартості, а завдяки збільшенню обсягів на фоні зменшення цін на зовнішніх ринках.

Загалом, за попередніми даними НБУ, товарний експорт України за січень–лютий 2016 року склав $ 4,3 млрд, скоротившись по відношенню до січня–лютого 2015 року на 22,2 % або ж на $ 1,22 млрд.

У свою чергу товарний імпорт України за січень–лютий 2016 року ($ 5,49 млрд) скоротився на 15,9 % у порівнянні з січнем–лютим 2015 року; в абсолютних цифрах скорочення становило $ 1,04 млрд.

До чого це все? Механізми інфляційного таргетування – вільного, плаваючого курсового визначення – можливі та, ймовірно, мають успіх у сильних розвинених, диференційованих економіках, до яких українську віднести не можна. Наша економіка слабка, однобоко орієнтована, а тому повністю уразлива від впливу цінового фактору на групу товарів АПК.

Здавалося б, потрібно розвивати промисловість? Звісно, але тут згадайте, що було написано декількома абзацами вище про облікові ставки та їх рівень станом на сьогодні.

По-перше, такі ставки НБУ умовно слугують начебто засобом для стримування інфляції, оскільки надвисока ставка не дає можливості зростати цінам через відсутність попиту в споживачів, які просто не мають власних коштів для придбання, а залучені — не зможуть обслуговувати. Разом з тим така політика гальмує розвиток внутрішнього промислового виробництва.

По-друге, негативний шок у вигляді зменшення вартості основних експортних товарних груп України на зовнішніх ринках додатково можливо частково компенсувати за рахунок інвестицій. Із ними в нас проблеми в силу не тільки військового конфлікту, а вже насамперед через політичну невизначеність, відсутність стабільного та зрозумілого законодавства, що не дає інвесторам захищеності та впевненості в можливості повернення власних капвкладень. І тут під інвестиціями варто розуміти не умовні кошти, що йдуть на докапіталізацію банківського сектору материнськими компаніями. Активи, якими, як правило, відбувається докапіталізація, мають вартісну оцінку, але в реальності не є грошима в розумінні пересічних громадян. Ці кошти не працюють на економіку – вони покликані задовольнити вимоги НБУ щодо нормативів ліквідності для конкретного банку.

По-третє, це пропорційне скорочення імпорту, якого можна було б досягти, якби такі товарні групи були замінні товарами внутрішнього виробництва.

Правда є ще спосіб, за якого імпорт скорочуватиметься в силу бідності споживачів, які просто стають неплатоспроможними. Якщо мислити логікою розуму, а не емоцій, кожен зрозуміє, що саме така політика широко використовується зараз та протягом останніх двох років. Вона включає знецінення вкладів, девальвацію, втрату коштів на депозитах збанкрутілих банків, замороження соціальних виплат. І це не порожні слова, оскільки інакше, в умовах спаду експорту, зберігши цінність коштів, які є на руках у громадян, збитки несла б держава. Оскільки збереження купівельної спроможності на товари імпортної групи призвели б до колосального дефіциту платіжного балансу, тому населення мало б біднішати. Щоправда, і цей метод у повній мірі не дає бажаного результату, оскільки, як йшлося вище, темпи падіння експорту перевищують як у відсотковому, так і в грошовому вираженні темпи падіння імпорту. А за два роки ні НБУ, ні Уряд не знайшли та не втілили в життя жодного компенсатора для подолання такого дисбалансу (крім, зрозуміло, зовнішніх запозичень).

Можна було б говорити, що ринок самостійно визначає курс, якби повноцінно функціонували хоча б ці структурні елементи.

А якщо утворений дисбаланс був більш значним та потребував додаткових вливань, втручався б, у межах необхідності, регулятор, самостійно виходячи на міжбанк та додатково задовольняючи дефіцит.

Причому, робити це потрібно не глобально, а частково в межах курсового коридору, прогнозованого на рік чи конкретний період. Втім, резерви НБУ сьогодні повністю сформовані за рахунок запозичень (необхідність їх повернення, а також обмежувальні зобов’язання щодо їх використання, а саме недопустимість задовольняти ними попит на валюту на міжбанку) на лютий 2016 року в розмірі $ 13, 49 млрд та не є стабілізуючим фактором для ринку, оскільки їх чистота є вкрай низькою.

Це розуміють і в НБУ, визначаючи в стратегії відновлення міжнародних резервів як одне з важливих завдань Національного банку на найближчі декілька років.

Водночас цього тижня, презентуючи основні напрями бюджетної політики на 2017 рік Міністерство фінансів України спрогнозувало в 2017 році прискорення зростання ВВП до 3 % при рівні інфляції у 8,1 %.

Номінальний ВВП – на рівні 2 574,9 млрд грн. Середньорічний курс – 27,2 грн за долар.

До цих показників, виходячи з усього вищеперерахованого, не варто ставитися серйозно, оскільки прогнозування макроекономічної ситуації в сьогоднішній Україні неможливе.

Із цікавинок на 2017 рік, які відображено в документі Мінфіну, варто виокремити запровадження одноразового добровільного декларування майнового стану фізичної особи, запровадження непрямих методів контролю за відповідністю доходів і витрат громадян.

Як на мене, це найцікавіше з усіх восьми сторінок документа.

Звісно, ми стежитимемо за розробленням документів, які врегулюють ці питання, але мова, ймовірно, йде про нульову декларацію, яка дозволить легалізувати все майно та кошти громадян. А після цього – про автоматизовану систему контролю за витратами, в тому числі через доступ до банківської таємниці, за зразком автоматизованої системи моніторингу та аналізу, яка зараз розробляється Мінфіном та має в пілотному режимі пропрацювати в рамках верифікації соціальних виплат.

Зазначена система та розроблені алгоритми дозволятимуть автоматизовано співставляти відомості з фактично всіх функціонуючих в Україні реєстрів (власників нерухомості, транспортних засобів, податкової, баз даних Пенсійного фонду та інших фондів соціального захисту, відомостями про доходи з ДФС) щодо осіб-отримувачів соціальних виплат із певними розробленими скоринговими моделями отримувачів та з даними, отриманими в ході самої верифікації, в тому числі з банківських установ. Про це ми неодноразово говорили в попередніх тижневих оглядах.

Чому пілотно? Бо апробують її для початку на переселенцях та ще деяких соціально незахищених групах громадян, а з 2017–2018 року, ймовірно, застосують до всього населення працездатного віку.

І коли ця автоматизована система співставлення моніторингу та аналізу віднаходитиме протиріччя між задекларованим Вами в нульовій декларації з певними фактично зробленими витратами, йтиме сигнал до податкової про проведення перевірки щодо Вас та донарахування суми податку з доходів фізичних осіб.

Втім, у зазначених напрямах на 2017 рік були й інші доволі цікаві положення.

Так, передбачається, що встановлення прожиткового мінімуму буде здійснюватися відповідно до рівня його забезпечення на основі зростання показників реального сектору економіки та індексу споживчих цін.

Тобто за усталеною вже практикою, ймовірно, нас очікуватиме індексація мінімальних соціальних виплат у 2017 році в два етапи з 1 го травня та грудня відповідно на 4 %.

Поряд з цим, якщо стабільність цін належить до сфери відповідальності НБУ, то чому ж Мінфін не враховує лаг щодо показника інфляції в -/+2 пункти, визначених регулятором у документі, який аналізувався вище.

Якби враховували, то Яценюку А. П. не було б про що робити гучні заяви в середу на засіданні Уряду.

Він продемонстрував, що ознайомився зі стратегією Нацбанку, в якій йдеться про те, що рівень інфляції у 2017 році прогнозується на рівні 8 % +/- 2 %, та з притаманним йому популізмом зазначив, що «в основних напрямках бюджетної політики на наступний рік необхідно дати чіткий орієнтир, що зростання соціальних стандартів буде вище за рівень інфляції на 2%».

Відповідно варто очікувати, що у 2017 році відбудеться індексування щонайменше на 10 %.

Втім, Яценюк ні словом не обмовився про те, що коридор похибки при прогнозі інфляції на 2016 рік складає +/- 3%, а тому індексування має відбутися в цьому році не на 12, а на 15 %.

Однак це інший ступінь відповідальності, оскільки бюджет на 2016 рік приймався тоді, коли Арсеній Петрович бачив безхмарним своє майбутнє в кріслі прем’єра. Тож, навіщо себе навантажувати: виконання бюджету було б на ньому, а щодо 2017 року таких оптимістичних поглядів у нього немає, тому можна закріплювати будь-які соціальні зобов’язання.

Було б непогано, якби він наслідував приклад Генерального прокурора України та на прощання гучно грюкнув дверима, затвердивши на черговому засіданні Кабміну прожитковий мінімум на його хоча б інфляційному рівні в 2800 грн.

Щонайменше, насолив би цим наступникам, а в пам’яті населення залишив спогади не тільки про плоскі жарти та погану гру при серйозному обличчі.

Натомість він сказав: «у поточному році, оскільки ми поставили цільовий показник інфляції 12 %, ми на 12 % піднімаємо заробітні плати і пенсії, щоб компенсувати ріст цін і тарифів».

Загалом дивно ще й тому, що, за оперативними даними, в березні прогнозуються рекордні надходження до загального фонду державного бюджету за всю історію існування ДФС – 58 млрд грн. У тому числі по податковому напрямі – 37,5 млрд грн, по митному напряму – 20,5 млрд грн. Як повідомляють фіскали, з початку 2016 року ДФС щомісяця забезпечує перевиконання планових показників із надходжень до бюджету. Так, за січень бюджет додатково отримав 3,9 млрд грн (факт – 34,8 млрд грн), у лютому перевиконання плану становило 4,2 млрд грн (факт – 45,6 млрд грн).

В унісон із прем’єром прес-служба ДФС говорить про те, що таких результатів вдалося досягти завдяки посиленню заходів ДФС щодо детінізації економіки, а саме системній боротьбі з фіктивними підприємствами та іншими схемами уникнення сплати податків; посиленій боротьбі з контрабандою та порушенням митних правил.

Цікаво, при скороченні експорту та імпорту, про які ми вже зазначили вище, про яку детінізацію контрабанди як фактору перевиконання бюджету можна говорити?)))).

Мабуть, девальвація все ж трішки допомогла ДФС, а якщо серйозно, то саме вона і є основним, ключовим, інфляційним фактором перевиконання бюджету, в поєднанні з встановленням з поточного року ставок деяких акцизів та зборів у валюті.

Втім, якщо є перевиконання, варто згадати про індексацію на додаткових 3 % у межах прогнозованої похибки інфляції.

Усі ці світлі прогнози занадто важко сприймати як фактичне майбутнє. Оскільки з ними різко дисонують події в політичному просторі, які, як правило, ставлять як економіку, так і бізнес у становище невизначеності, яке фактично є деструктивним фактором розвитку.

Якщо коротко зупинитися на політиці, то цього тижня задля вирішення проблеми з формування коаліції, а як наслідок, із дієздатністю парламенту для прийняття необхідних економічних рішень, для настання згаданого вище економічного покращення політики почали використовувати, очевидно, останній аргумент у своєму активі, а саме: почали звертатися до жадібності.

Напередодні старту офіційного візиту до США Президент, який повинен був відправлятись туди, як мінімум, залишаючи надійні тили у вигляді нового прем’єра, Генерального прокурора та функціонуючої ВРУ (як вбачається, поїхав на переговори, не маючи жодного з цих оборонних редутів, – тільки ще більш погіршену ситуацію).

«У США чекають на Україну, але ми маємо знайти сили і обрати новий уряд. Мова йде про 1 млрд кредитних гарантій США у разі призначення нового уряду, нову програму щодо оборони держави, що затверджена в Конгресі. Не буде рішення - не матимемо гарантій США і програми», – додав він.

«Допоможіть повернутися з США з 3 млрд для прискорення реформ», – закликав він.

Прем’єр-міністр Арсеній Яценюк заявив, що готовий піти на будь-які політичні рішення.

«Задля того, щоб наші західні партнери нас і далі підтримували, і щоб український народ відчував зміни, я готовий іти на будь-які політичні рішення, щоб сформувати нову коаліцію, призначити новий склад Кабінету міністрів і нового прем’єра і дати можливість новому уряду працювати. Не так, правда, як нам не давали працювати», – заявив Яценюк.

Він поскаржився на те, що всередині коаліції були опоненти. «Я сподіваюся, що наступний уряд матиме значно кращі умови для реалізації програм і матиме менше політичних опонентів всередині коаліції», – сказав прем’єр.

З одного боку, і Президента, і прем’єра в мотивах сьогодні об’єднує одне й те ж прагнення, і це добре. З другого, це прагнення фінансових ресурсів, і протягом шести місяців питання фінансової підтримки не було аргументом у стимулюванні до дій. Коли ж ситуація наближається до точки неповернення, згадують про матеріальне поряд із високим духовним.

Цікавим вбачається голосування за ряд ключових законопроектів у четвер, як-то Закону «Про страхування», «Про фінансову реструктуризацію», розвиток фермерства.

Судіть самі: всі закони голосуються в першому читанні за підтримки Самопомочі, БЮТ та радикалів. Жодна з цих фракцій у коаліцію не входить та ці закони, за винятком Рибалки та його ініціативи щодо страхування, в очі не бачили.

У кращому випадку вони демонструють, що за їх участі коаліція БПП та НФ може мати шанси на існування та дієздатність, але, щоб вони і далі підтримували ініціативи Уряду, потрібно їм щось гарантувати.

У кожного свої мотиви. Самопоміч – публічно за ідею; радикали – за крісло спікера; а БЮТ – тут, як у цитаті з відомого фільму: знав би, що хоче жінка, був би Богом, але й Бог не знає, чого вона хоче. Втім, Петро Олексійович знає, але не поступиться кріслом. Підхоплені ліві, соціалістичні мотиви дозволяють рейтингу «Батьківщини» зростати, що й додає впевненості у власних діях. Припустімо, Рада прийме «соціальний пакет Тимошенко» – рейтинг у плюсах, оскільки це ж покращення для виборців, в першу чергу соціально незахищених; допускаємо, що не прийме, — поле для критики влади безмежне, рейтинги і так не погані, а стануть ще кращі.

Тому їй нічого боятись дострокових виборів, оскільки вона явно подолає бар’єр із більшою кількістю мандатів, чого не скажеш про інших.

Те, що відбувається в економіці, те ж і в політиці: торгівля з новим товаром – тепер депутатів купують не тільки в роздріб, але й у дрібний опт у кількості 3–5 осіб.

Андрій Вігірінський Андрій Вігірінський , Правник, аналітик
Читайте главные новости LB.ua в социальных сетях Facebook и Twitter