Найбільш гострою соціальною проблемою України є великий розрив між високою вартістю життя і низькою ціною праці. Сьогодні частка заробітної платні у собівартості українських товарів становить 6%, тоді як у країнах Західної Європи сягає аж до 45%. При цьому розмір ВВП України менше внутрішнього валового продукту середньої європейської країни всього у 4 рази, тоді як заробітна плата менша в 10-15 разів. Це справжній грабіж працюючих українців.
Податкове навантаження на фонд оплати праці є надмірним.
Крім того, неможливо оминути увагою таку значну статтю витрат вітчизняних підприємств, як їх корупційна складова, яка за різними даними складає більше 10-20% доходів підприємців. У житловому будівництві корупційна частка сягає до 40-60% від собівартості.
У щорічному рейтингу Transparency International 2011 року Україна посідає 152-е місце за рівнем корупції з 182-х можливих (для порівняння: у 2010 році Україна займала в цьому рейтингу 134-е місце).
Гірше, ніж в Україні, ситуація з корупцією в таких країнах, як Зімбабве, Кенія, Афганістан, а також Екваторіальна Гвінея і Сомалі, в яких ситуація з корупцією у світі є найгіршою.
В объективность этой организации (Transparency International), я скажу однозначно, не верю. И я не могу даже представить себе, чтобы Украина была в мире на таком месте. Проблема есть, она реальна. Она должна беспокоить не представителей какой-то организации, мне неизвестной, а должна интересовать нас
— Николай Азаров
Гострим питанням залишається й значна диференціація рівня оплати праці серед найманих працівників різних видів економічної діяльності та регіонів. Протягом останніх років найбільші заробітні плати були у сфері послуг (фінансових, посередницьких тощо), а не в сфері матеріального виробництва. Це дозволяє припустити, що олігархи більше оплачують лояльність, аніж майстерність та працьовитість. Олігархам пощастило, що терплячі українці мало страйкують і вдовольняються жалюгідними копійками.
Ще однією з проблем забезпечення належного рівня оплати праці є інститут мінімальної заробітної плати, який на сьогоднішній час в Україні не виконує покладеної на нього функції. Мінімальна заробітна плата не виступає у ролі соціального стандарту оплати праці, а залишається технічним нормативом для розрахунку зарплати у бюджетній сфері.
Кожний четвертий найманий працівник в Україні знаходиться за межею бідності. Таке ганебне явище, як бідність серед працюючих, просто не має виправдання з точки зору елементарної людяності.
Сьогодні влада повсюдно порушує закон, за яким мінімальний посадовий оклад не може бути меншим за мінімальну заробітну плату. Уряд Азарова штучно занижує розміри заробітної плати для майже 4 млн. працівників. Через це лікарю щомісячно не доплачують від 800 до 1 400 гривень, вчителю – від 1 000 до 1300 гривень.
На наш погляд, реформування оплати праці необхідно розпочати з конкретного механізму визначення та критеріїв зміни мінімальної заробітної плати, відновлення адекватної оплати праці в бюджетній сфері та усунення диспропорцій в оплаті праці працівників однакової кваліфікації, що виконують роботу рівної цінності.
Розмір мінімальної заробітної плати має виконувати, перш за все, функцію захисту найманих працівників, забезпечувати відтворення робочої сили та утримання сімей цих працівників.
При визначенні рівня мінімальної заробітної плати ми врахуємо, відповідно до норм Конвенції Міжнародної організації праці № 131 «Про мінімальну заробітну плату», потреби працівників та членів їхніх сімей із урахуванням загального рівня заробітної плати в країні, прожиткового мінімуму, допомоги з соціального забезпечення та порівняльного життєвого рівня інших соціальних груп.
Таким чином, за розрахунками профспілок мінімальна заробітна плата вже зараз повинна складати 2400 грн. – розмір реального прожиткового мінімуму на сьогодні. Новий прожитковий мінімум буде розрахований не за нормами воєнного часу, як зараз, а на основі вартості товарів і послуг, необхідних для нормального життя людини в сучасному суспільстві.
Головною причиною низької зарплати є вкрай неефективна та несправедлива система оподаткування та розподілу доходів. В результаті, за даними ООН, в Україні 80% населення знаходяться на межі бідності, а розрив між доходами найбагатших і найбідніших є 40-кратним.
Олігархам, які є опорою режиму президента Януковича, потрібна дешева, покірна та малограмотна робоча сила, з якої і надалі можна вичавлювати надприбутки.
Якщо у влади вистачило б бажання і волі закрити чорні офшорні діри, не красти мільярди з держбюджету, то вже найближчим часом можна було б встановити середню зарплату не нижче за $1000!
Сьогодні багато говориться про те, що держава бідна, тому бідні і громадяни. Це не так. Наша бідність – не від бідності держави, а від того, що при владі зараз – крадії, злочинці та корупціонери.
Підвищення заробітної плати – потужний стимул для розвитку економіки. Це зростання внутрішнього попиту, піднесення національного виробництва, це нові робочі місця.