Для цього депутати зареєстрували законопроєкт, який має надати гвардійцям повноваження складати адміністративні протоколи, проводити затримання, особистий огляд та огляд речей, вилучення речей та документів. Законопроєкт вже отримав позитивний висновок профільного комітету та рекомендований до розгляду в сесійній залі. Наприклад, Служба безпеки тривалий час зловживала подібними повноваженнями вилучаючи сервери в ІТ компаній, чим зупиняла їхню роботу.
Варто нагадати законодавцям, що Національна гвардія була створена замість внутрішніх військ внаслідок Революції Гідності. Так-так, саме замість тих “онижедетей”, які діяли разом з “Беркутом” на Грушевського. На відміну від внутрішніх військ, Нацгвардія мала стати одним із засобів відсічі російській збройній агресії. Натомість, за 6 років невблаганних "реформ" під керівництвом Арсена Авакова вона все більше перетворюється на власну армію міністра з необмеженими повноваженнями.
Світова практика є протилежною. Сучасні демократії протягом декількох останніх століть йшли до відділення війська від функції охорони правопорядку. Такий підхід включає два базові принципи:
1) неприпустимість застосування армії всередині країни у всіх випадках, окрім правових режимів надзвичайного чи воєнного стану та відсічі збройній агресії проти держави;
2) демілітаризації функцій поліції та перетворення її з репресивного на сервісний орган.
Натомість, нам пропонують надати військовим поліцейські функції, що суперечить обидвом згаданим принципам.
Окрім того важливо звернути увагу на те, що серед військовослужбовців Національної гвардії є особи, котрі проходять строкову військову службу. Залучення таких осіб до виконання правоохоронних функцій є неприпустимим, оскільки Конституція визначає нашим громадянським обов'язком захист Батьківщини, її незалежності і територіальної цілісності, але не перевірку кишень бігунів на підходах до київського Гідропарку. Ніхто з нацгвардійців не давав присяги з таким обов'язком.
Функції охорони громадського порядку, та інші поліцейські завдання не є частиною військового обов’язку. Отже, можуть здійснюватися громадянами виключно на добровільних засадах шляхом вступу на кадрову службу. Тож солдат-строковик має захищати свій народ і державу, а не владу від народу, як це було у зовсім недавньому минулому.
Депутати, які мали б керуватися в своїй роботі Конституцією, а не захцянками тимчасового міністра Авакова мали б відхилити законопроект та ініціювати внесення змін до законодавства, які унеможливлять залучення солдат строкової служби до виконання правоохоронних функцій Національної гвардії.
В решті важливих питань законопроекту підтримую заяву колег по громадському сектору.