При тому, що взаємна торгівля між країнами ЄС — надзвичайно інтенсивна, в ЄС не існує централізованого контролю за якістю товарів в тому сенсі, як це діє в окремих державах. Взагалі, згідно із базовими угодами, такі сфери як охорона здоров'я, сільське господарство і захист прав споживачів належать до сфери спільної компетенції органів влади ЄС і урядів окремих держав союзу. Нормативні акти ЄС встановлюють параметри якості для різних продуктів і визначають стандарти безпеки. Але при цьому всьому, виконавчі повноваження в сфері контролю якості і безпеки продуктів належать національним (або регіональним для федеральних держав) урядам.
Загальний принцип спільного ринку ЄС передбачає, що держави-учасниці союзу контролюють якість продуктів, вироблених на їх території, і довіряють якості продуктів, завезених із інших країн ЄС. Це, так званий, принцип взаємного визнання. Цей принцип було запроваджено в другій половині 80-х, щоб полегшити торгівлю всередині тоді іще ЄЕС (Європейського економічного співтовариства). У 80-х європейські компанії скаржились на технічні бар'єри для торгівлі, встановленням яких не гребувала жодна країна ЄЕС. Принцип взаємного визнання значно полегшив життя торговцям і виробникам (на сьогодні близько 60% зовнішньої торгівлі країн-членів ЄС — із іншими членами ЄС).
За такої системи інколи важко від слідкувати походження товару. Якщо мова йде про такий товар, як овочі, то “сходу” можна сказати тільки про країну і регіон походження — фермери, які працюють на експорт, не торгують своєю продукцією самостійно, а посередники оперують великими збірними партіями. Заявивши про свої підозри щодо огірків, німецькі чиновники говорили одразу про дві іспанські провінції, звідки вони могли прибути, аж поки не виявилось, що огірки взагалі ні до чого.
Імовірно, овочеву історію використають на свою користь ініціатори директиви, яка має зобов'язати маркувати походження складників харчових продуктів, але сказати, чи буде із цієї ініціативи якась користь, поки важко. Тим часом, іспанці, переживши кілька днів шоку, дочекались спростування із Німеччини про те, що отруєння і смертельні випадки спричинив інший штам бактерії E.coli і почали вимагати компенсації. (Поки говорять про втрати в €200 мільйонів на тиждень). Пошуком грошей для Іспанії, можливо, доведеться зайнятись теж в Брюселі.
Деякі країни-члени ЄС розглядають можливість надати своїм фермерам грошову допомогу, щоб компенсувати втрати, спричинені овочевою панікою. Однак, згідно із нормами ЄС, існують ліміти на грошову допомогу своїм виробникам. Уряди може надавати допомогу фермерам в розмірі 5% від річної вартості продукції і до цього іще €7,5 тисяч на одну ферму. Враховуючи розмір заявлених збитків, ці ліміти будуть вичерпані дуже швидко. У випадку перевищення лімітів, національні уряди повинні отримати погодження від Європейської Комісії. А в цій установі, швидко не робиться нічого. Є іще можливість ухвалити рішення про надзвичайний стан на засіданні Ради ЄС, тоді компенсації можна було б виплатити швидко і без погодження із Комісією. Тільки, як пишуть європейські ЗМІ, постає питання, чи Іспанський уряд, який зводить кінці з кінцями тільки завдяки міжнародним кредитам, знайде гроші, для своїх фермерів.