Сергій Ксаверов
Кінокритик
Кінокритик, кіножурналіст, лектор, куратор Член Спілки кінокритиків України з 2018 року. Член преселекційної комісії Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA. Співкуратор фестивалю «Київський тиждень критики» з 2018 року.
Публікації автора
-
«Зараз у світі існує величезний попит на архівне кіно й нововіднайдені архіви. Представлена на сайті колекція вводить у публічний обіг фактично невідому частину історії українського кіно».
-
Кінокритик Сергій Ксаверов відповідає на публікацію про брак в Україні режисерів-інтелектуалів і пропонує свій погляд на проблему.
-
Уже наступного тижня на «Миколайчук OPEN» покажуть чилійську стрічку «Поселенці». Кінокритик Сергій Ксаверов робить цей фільм відправною точкою розповіді про розвиток жанру вестерну та його складні стосунки з колоніалізмом.
-
У прокат вийшов фільм Алекса Гарленда про уявну громадянську війну в США, показану очима журналістів. Режисер намагається відділити їх етичну позицію від політичної. Що з цього вийшло - розповідає кінокритик Сергій Ксаверов.
-
Фільм Рідлі Скотта — повний байопік. Він охоплює всю кар'єру Бонапарта. Водночас це лише велетенський трейлер до чотиригодинного кіно, що має згодом вийти на Apple TV+.
-
Складна дебютна стрічка Філіпа Сотниченка навряд чи стане хітом, але поки що вона найкраща про наші 1990-ті.
-
У фільмі Саніна є перша в українському популярному кіно сцена, яка називається set piece: найретельніше прорахований епізод, найсильніший за своїм емоційним впливом.
-
“Оппенгеймер” — це фільм про нашу наївність, наше насильство, нашу ефективність, швидкість і технології, наше дивовижне поєднання сентиментальності та дегуманістичної механізації”.
-
У прокат вийшла нова стрічка Антоніо Лукіча – мізантропічна комедія дорослішання, яку розберуть на цитати.
-
Фільм «Щедрик» можна назвати історією однієї квартири в Івано-Франківську в жахливий період з 1939 по 1944 рік. В обгортці різдвяної фантазії він розповідає історію української родини, яка пережила низку радянських і німецьких окупацій.
-
“Не дивіться вгору”, "Дюна", повернення Бонда та Нео, "Титан" і "Стоп-Земля" – чим запам'ятався 2021 рік у кіно.
-
Напередодні виходу нової “Матриці” згадуємо, як попередня трилогія стала класикою, і аналізуємо її вплив на кіно, філософію та культуру.
-
«Носоріг» Олега Сенцова є чи не першою спробою оглянути хаос наших 1990-х, розповівши історію від імені одного з тих, чиїми руками цей хаос творився.
-
Уміння Вільнева працювати з довгими та досить монотонними формами дозволяє йому не збитися з ритму цього гіпнотичного пустельного болеро на дві з половиною години.
-
Одразу дві потужні режисерські ретроспективи, програма підсумків українського кіно за 30 років незалежності і неймовірний вибір фестивальних хітів за останній рік — у програмі Одеського
кінофестивалю.
-
Герої та героїні фільму Ворожбит є або заручниками на острівцях безвладдя, або повільно усвідомлюють, що нічим не обмежені та можуть зробити з ближнім своїм усе що заманеться. Рецензія на фільм
"Погані дороги" Наталки Ворожбит.
-
LB.ua розповідає про одного з ключових американських режисерів-документалістів, який усе життя фіксував на плівку життя інституцій і людей всередині та довкола них.
-
У секції Generation Берлінале відбулась прем’єра «Стоп-Земля» Катерини Горностай – повнометражний дебют, який, з одного боку, вийшов повністю очікуваним, а з іншого – став сюрпризом. LB.ua
розповідає детальніше.
-
Берлінський кінофестиваль, який перейшов у гібридний формат, цьогоріч представив фільми такі самі сегментовані, як наші екрани під час зум-дзвінків. LB.ua розповідає про переможців цьогорічного
Берлінале.
-
Ми продовжуємо огляд національного конкурсу Одеського кінофестивалю чотирма стрічками, які складають панораму того, як українське кіно – як документальне, так і анімаційне – намагається
осягнути сьогодення.
-
З семи стрічок національної програми ОМКФ три є копродукціями, знятими не українськими режисерами. Вони є чудовим матеріалом для вивчення того, як сьогодні може відбуватися діалог між культурами
та індустріями.
-
Фільм Дар'ї Онищенко перестрибує провалля 2014 року, у яке іноді досі зачаровано дивиться наше кіно, та питає, чи є життя після нього, і робить це, розповідаючи історію з сучасного життя на
окупованій території.
-
Огляд національної програми фестивалю «Молодість», який щойно завершився та роздав призи, було б безглуздим намагатися подати як низку тенденцій. Тому ми зробили абетку з найбільш
яскравих фільмів.
-
Головний підсумок Docudays UA – перемога фільму Ірини Цілик «Земля блакитна, ніби апельсин» в обох конкурсних повнометражних програмах і те, що фільми національного конкурсу дивовижно
саморефлективні щодо природи кіно.
-
Фільми про епідемії діляться на дві групи: оптимістичний мейнстрім і песимістичні дослідження того, як віруси впливають на суспільство. LB.ua склав добірку найцікавіших фільмів про пандемії.