Найвідоміші твори: «Сирени Титана» (1959), «Мати Темрява» (1961), «Колиска для кішки» (1963), «Бійня номер п'ять, або Хрестовий похід дітей» (1969) і «Сніданок для чемпіонів» (1973) та інші.
Сьогодні ми згадаємо декілька цікавих фактів із життя непересічного письменника.
1. Одного разу він дав оцінки усім своїм романам. "Бойня номер п'ять" та "Колиска для кішки" отримали п'ять з плюсом (А+), тоді як п'єса "З Днем народження, Ванда Джун" отримала двійку. Жоден із творів письменника за його шкалою не отримав одиниці. Хоча збірка автобіографічних замальовок та спогадів "Вербна неділя" отримала трійку. Воннегут зробив примітку: він оцінював твори у порівнянні із творами інших авторів, а лише між собою.
2. Воннеґут потрапив у полон до нацистів під час Арденнської операції. Ув'язнені солдати зробили його своїм лідером, бо він знав трішки німецьку. Під час полону він став свідком бомбардування Дрездена авіацією США та Великобританії. Бомбардування знищило повністю місто разом із 130 тисячами людей. Його разом з іншими солдатами-ув'язненими змусили викопувати тіла із руїн, щоб зняти з них коштовності та цінні речі перед кремацією. Цей епізод його життя був змальований в одному із найвідоміших його творів"Бойня номер п'ять".
3. Воннеґут був художником, і любив більше малювати, ніж писати. Почав з ілюстрування декількох своїх книг. А з часом почав серйозно займатися ілюстрацією на додачу до писання творів. Він обирав маркери та насолоджувався їхніми яскравими та сміливими кольорами. Малювання йому подобалось більше ніж писання, через те, що цей творчий процес приносив йому задоволення. А в літературі він задоволення отримував лише від одного - завершеної книжки. Його донька, Нанетта розповідала, що для нього створення малюнку було наче "звеселяючий" газ, а писання наче азіатський грип.
4. Він продавав автівки. Перед тим, як почати писати книжки, він відкрив одне із перших представництв автокомпанії Saab в США, у місті Барнстейбл-Таун. Проте справа не зазнала успіху. Менш ніж за рік, представництво припинило діяльність.
5. Воннегут провів низку інтерв'ю з ученими для написання роману "Колиска для кішки". Він був переконаний, що вчені мають небезпечну інтелектуальну свободу, і не розуміють наслідків своїх дій та винаходів. Проте згодом він почав захоплюватись групою вчених, які сприйняли Хіросіму, як урок, що будь-яке досягнення можуть використати, як зброю.
6. Курт народився лівшею, але з раннього дитинства його перевчили на правшу. Він дізнався про це лише у п'ядесят років, помітивши, що лівою рукою краще вправляється з сокирою.
7. Одну із його робіт використали на Верховному Суді США. Антиутопічне оповідання "Гаррісон Бержерон", в якому усі люди мали стати рівними, тому сильні мали на собі носити важкі мішки, красиві - маски, а розумним у вуха транслювався шум, через який вони не могли думати. Історію використали у справі PGA Tour Inc. проти Кейсі Мартіна, неповносправного гравця у гольф. Суддя Антонін Скалія виголосив вирок, одним з аргументів був твір Воннегута. У результаті суду Мартіну дозволили пересуватися на візку протягом гри між ударами.
8. На думку Воннеґута його найкращим читачем була його рідна сестра. Він її дуже любив, тож коли вона із чоловіком трагічно загинула, вони разом із дружиною усиновили трьох сестриних дітей.
9. Воннегут залишив університет в Чикаго, не отримавши ступені магістра. Двадцять років потому, він отримав листа від декана, що опублікована робота високої якості може слугувати у ролі дисертації. Факультет вирішив визнати роман "Колиска для кішки" роботою з антропології, яку вивчав колись Воннегут, та надати йому звання магістра.
Він зіграв епізодичну роль у комедії “Знову в школу”. Головний герой наймає його для написання реферату на тему творчості письменника. Пізніше викладач повертає роботу зі словами, що автор геть не розуміється на творчості Курта Вонегута.