Переговори Україна-США та США-Росія: ключові треки
Переговори за посередництва США (якщо так можна назвати тиск з вимогою прийняти варіант угоди із 28 пунктів, фактично, переданий американцям росіянами) в останні тижні відбуваються в рамках трьох треків: 1) мирні переговори (в першу чергу питання територій та бажання росіян впливати на внутрішню та зовнішню політику України);2) гарантії безпеки України; 3) план відновлення України та питання російських заморожених активів і санкцій.
Переговорну групу по гарантіях безпеки для України очолює начальник Генерального штабу Збройних сил генерал-лейтенант Андрій Гнатов. Групу з економіки, відбудови та інвестицій очолює премʼєр-міністр Юлія Свириденко. Третій напрямок роботи – контакти з радниками з питань національної безпеки країн-партнерів щодо власне мирних переговорів – очолює секретар РНБО Рустем Умєров.
Ключові загрози для України: вимога відмовитися від підконтрольної частини Донецької області, обмеження чисельності та озброєння Сил оборони, відсутність гарантій безпеки замість НАТО, зняття санкцій з Росії та розмороження російських активів, що дозволить їй відновити свою економіку та посилити військову промисловість, повернення російських пропагандистських медіа в український простір, збереження в Україні УПЦ МП (філії Російської Православної Церкви) та вимоги щодо статусу російської мови.
За словами Зеленського станом на зараз напрацьовані або в процесі напрацювання чотири документи: 1) власне мирна угода;2) рамковий документ про гарантії безпеки з Коаліцією охочих; 3) двосторонні гарантії безпеки із США;4) договір про відновлення України.
Мирні переговори, драфт угоди і пропозиції США
Проєкт угоди, що містить 20 пунктів, нещодавно озвучив Володимир Зеленський, однак це драфт спільних напрацювань із США та ЄС. Росія офіційно на пропозиції ще не відреагувала, проте гарантовано намагатиметься їх змінити.
Варто почати з того, що США таки переконали України погодитися на послідовність “припинення вогню одразу після укладення угоди”. Україна спершу резонно наполягала на припиненні вогню, а вже тоді узгодженні умов мирного договору.Ключовими в рамках потенційної мирної угоди є питання територій – підконтрольної Україні частини Донецької області та окупованих Росією частин Харківської, Дніпропетровської, Миколаївської і Сумської областей та контролю над ЗАЕС.
Згідно з драфтом угоди, Росія повинна вийти із окупованих територій Харківської, Дніпропетровської та Сумської областей. Там же вперше згадується і Миколаївська область, а саме окупована Кінбурнська коса, стратегічно важлива для контролю над трафіком з портів Миколаєва та Одеси, яку Україна та США пропонують демілітаризувати.
Також в драфті угоди йдеться про те, що Росія не перешкоджатиме Україні у використанні річки Дніпро та Чорного моря для комерційної діяльності. Для цього має бути укладена окрема морська угода та угода про доступ, яка охоплюватиме свободу судноплавства та перевезень – це дозволить відновити повноцінний експорт із портів Одеси.
Москва ж вимагає передати їй неокуповану частину Донецької області. Україна поки не погоджується на таку вимогу і пропонує заморозити лінію зіткнення. США у вигляді компромісу пропонують створення демілітаризованої зони чи «вільної економічної зони» на території неокупованої Донеччини. Від України США вимагають виведення військ та пропонують завести туди миротворців під егідою ООН або ряду країн.
Російські військові у логіці Вашингтона не входитимуть до цієї зони, але, як пишуть американські медіа, США визнають її як “територію, що належить Російській Федерації”. Відповідно, це означатиме захід туди російських органів влади та правопорядку, що, фактично, означає окупацію. Миротворці ж стануть охоронцями цієї експансії та репресивного окупаційного режиму. А у випадку чергової ескалації навряд чи нейтральні війська під егідою ООН чи іншої організації будуть здатні й готові воювати з Росією.
Трамп та його переговорники, в першу чергу Стів Віткофф наполегливо тиснуть на Україну з вимогою вивести війська з Донецької області. США заявляють, що без виходу звідти Сил оборони будь-яка угода є неможливою. Київ, натомість, стоїть на позиції, що Сили оборони України готові відійти на певну відстань від лінії фронту в Донецькій області, якщо Росія здійснить таке ж відведення.
Вихід Сил оборони України із підконтрольної частини Донецької області означає втрату «поясу міст-фортець» – Слов'янська, Краматорська, Дружківки та Костянтинівки, в яких на початок повномасштабного вторгнення проживало понад 350 тисяч осіб. На оборонні укріплення навколо цих міст було витрачено понад 1 мільярд доларів. І якщо Україна втратить контроль над цими містами, ймовірний наступний напад Росії доведеться зупиняти уже під Дніпром.
Позиція Зеленського про потребу винесення рішення про «вільну економічну зону» на загальнонаціональний референдум, в рамках якого громадяни України голосуватимуть за або проти підтримки усієї угоди, гіпотетично може спонукати Трампа тиснути на Росію з вимогою замороження лінії фронту. Адже президент США поспішає і дуже хоче укласти угоду якнайшвидше.
Україна, якщо таки доведеться поступитися Донецькою областю, пропонує наступний порядок дій: 1) укладення угоди з умовою проведення референдуму/голосування ВР щодо вільної економічної зони;2) виведення Росією своїх військ з Дніпропетровської, Миколаївської, Сумської, Харківської областей для набрання чинності документу; 3) припинення бойових дій та замороження лінії фронту;4) власне референдум (або голосування ВР).
В драфті угоди прописана умова США, що гарантії безпеки набудуть чинності лише у випадку повної ратифікації угоди, тож якщо більшість громадян України не підтримають на референдумі мирну угоду або Верховна Рада проголосує проти, наприклад, створення вільної економічної зони, то ймовірно розвалиться вся конструкція мирних угод.
Дуже висока вірогідність й інших негативних наслідків у випадку якщо такий референдум все ж доведеться проводити. Бурхлива реакція суспільства – напруженість та потенційний розкол, підігрівання їх дезінформаційними кампаніями та операціями впливу з боку Росії – є фактично гарантованими і проконтролювати цей процес буде неможливо. Наслідки для стійкості та єдності країни можуть бути жахливими.
Мирний план також передбачає фактичне підтвердження контролю РФ над Кримом, Луганською та Донецькою областями. Лінію фронту в Запорізькій і Херсонській областях США пропонують заморозити.
Білий дім також пропонує перехід ЗАЕС під управління американців та спільну експлуатацію України, Росії та США за умов, що кожна зі сторін розпоряджатиметься по 33% виробленої електроенергії.
Позиція України поки наступна: ЗАЕС експлуатуватиме спільне підприємство, до складу якого входять США і Україна. 50% виробленої електроенергії постачатиметься на підконтрольну Україні територію, а США самостійно визначає розподіл решти 50%. Також Зеленський пропонує зробити Енергодар вільною економічною зоною, аби Росія вивела свої війська з території навколо ЗАЕС.
До всіх умов щодо територій варто зауважити, що в умовах сучасної війни, коли лінії фронту як такої не існує, а натомість є доволі широка сіра кіллзона в якій застосовуються дрони та вперемішку знаходяться українські та російські позиції, визначення лінії розмежування буде складним завданням. Ще й враховуючи, що США наполягають на обміні територіями.
США обіцяють гарантувати Росії, що НАТО не розширюватиметься й не запрошуватиме Київ до членства, та блокувати розміщення військ НАТО в Україні. Трамп навіть без вимоги Росії не хотів би бачити Україну в НАТО, та й загалом скептично ставиться до Альянсу. Однак від Києва не вимагатимуть вносити зміни до Конституції щодо відмови від вступу до НАТО, що залишить двері відкритими після зміни президента США.
США водночас пропонують аби Україна стала членом ЄС до 2027 року. Трамп, звісно, може вплинути на темпи євроінтеграції, змусивши Орбана не сповільнювати процес вступу, але навіть у такому випадку він повинен тривати значно довше року, аби Україна могла увійти в ринок ЄС на вигідних для себе умовах. Ну і, звісно ж, те, що США хочуть визначати замість держав ЄС політику розширення закономірно дратує країни Союзу.
Тож в драфті мирної угоди, який озвучив Зеленський, формулювання поки наступне: “Україна стане членом Євросоюзу у певний конкретно визначений час, а також отримає короткостроковий привілейований доступ до ринку Європи. Президент України, проте, заявив про бажання прописати в мирній угоді конкретну дату вступу до ЄС.
Україна попередньо погоджується на обмеження чисельності Збройних сил до 800 тисяч людей у мирний час. З огляду на реальну чисельність Сил оборони станом на зараз (без врахування військових в СЗЧ) це важко назвати обмеженням. Росія вимагає меншу кількість, до чого відкриті американці.
Україні сприяє принципова позиція ЄС щодо даного питання. Європі важливо аби українська армія залишалася чисельною та боєздатною, а тому Росія мусила утримувати більшість своїх сил на окупованих територіях або на кордоні з Україною, а не передислокувала їх до кордонів країн Балтії, де, за даними керівника ГУР Кирила Буданова Москва планує вторгнення уже в 2027 році.
Бажання Росії захопити цей регіон підтверджує і розвідка США. Путін же заявляє про можливість збройного конфлікту з Європою, якщо буде заблоковано транзит до Калінінграда – ось вже і готовий один із приводів.
Європі ж потрібно ще щонайменше три роки на переозброєння, бо зараз вона взагалі не готова до зіткнення із РФ. Судячи із великих витрат на закупівлі військової техніки та розширення чисельності збройних сил ряду країн ЄС, ймовірність нападу Росії європейці сприймають всерйоз. Водночас є і негативні наслідки процесу відновлення військових спроможностей Європою. Часто внутрішні закупівлі та витрати залишають мало ресурсів для надання військово-технічної допомоги Україні. Зокрема через активність російських дронів у повітряному просторі ЄС почали затримувати постачання Україні ракет ППО.
З нового драфту угоди також зник пункт про амністію за дії під час війни “для всіх залучених до конфлікту”.
Щодо становища УПЦ МП та статусу російської мови – Україна погоджується запровадити правила ЄС щодо релігійної толерантності та захисту мов меншин. Проте не існує жодного чіткого законодавства ЄС з цих питань. Норми Європейської хартії фундаментальних прав можна використати, щоб не допустити повної заборони УПЦ МП в Україні після завершення воєнного часу. Але Україна все одно має ратифікувати цю хартію як умову вступу до ЄС. Також, фактично, у драфті угоди відкидається статус російської як другої державної мови.
Важливим є повернення викрадених Росією українських дітей. Нещодавно в Сенаті США на цю тему відбулися слухання в якому взяли участь ряд впливових політиків з обох партій, які стверджували що повернення дітей є ключовою умовою до переговорного процесу. Це питання також є одним з пріоритетів Меланії Трамп.
Драфт угоди включає обмін всіх військовополонених, включно з засудженими російською системою з 2014 року за принципом всіх на всіх, усіх цивільних затриманих та заручників, зокрема дітей та політичних в'язнів. В угоді не зазначається про обмін тіл загиблих всіх на всіх, однак імовірно така домовленість буде.
Україна і Росія погодили великий обмін полоненими до Нового року, однак з боку Росії цей процес гальмується. Зеленський зокрема висловив згоду на тристоронню зустріч Україна-США-Росія, якщо її результатом стане повернення полонених.
Вибори як пастка з боку Росії
У проєкті мирної угоди від України вимагають провести вибори “якомога швидше” після підписання угоди. Президент Зеленський вже погодився на проведення президентських виборів “за умови вирішення питань безпеки”.
Питання виборів, яке останні дні активно обговорюється на переговорах та всередині України – це звична провокація Росії, яка однак отримала підтримку Трампа та його переговорників. Президент США своїми заявами про брак демократії в Україні фактично транслює тези Путіна про нелегітимність нинішньої української влади через відсутність виборів і відмову останнього підписувати угоди з чинним політичним керівництвом нашої держави.
Законодавство України не дозволяє проводити вибори під час воєнного стану, водночас повноваження президента зберігаються до обрання наступника, що жодним чином не ставить під сумнів легітимність влади. Усі парламентські сили України погодилися не проводити вибори раніше ніж через шість місяців після завершення воєнного стану. Після заяв Трампа Зеленський попросив народних депутатів підготувати законодавчі зміни щодо можливості проведення виборів президента під час воєнного стану. У Верховній Раді анонсували створення робочої групи щодо даного питання на чолі з Олександром Корнієнком.
Росія вимагає проведення виборів до укладення мирної угоди, обіцяючи “припинення ударів по території України на час виборів”, якщо зможуть проголосувати громадяни України, що перебувають на окупованих територіях та в Росії. Це, між іншим, щонайменше 5-6 мільйонів осіб, чиї голоси “рахуватиме” Кремль. Росія, ймовірно, протисне цю умову руками США, однак Україна може просто не забезпечити інфраструктуру для такого “голосування”, посилаючись на безпекові виклики.
Україна ж заявляє про можливість проведення виборів одразу після укладення мирної угоди або щонайменше припинення бойових дій. Вибори без завершення війни або довготривалого припинення вогню неможливі, як з огляду на законодавство, так і технічну організацію. Безпекові умови в тилу та неможливість участі у процесі військових не дозволяють здійснити вибори під час війни та й вважати їх результати легітимними.
Окремо слід зважати на питання понад п'ять мільйонів українських біженців в ЄС та інших країнах світу. Зеленський нещодавно заявив, що МЗС “вже почало займатись” питанням організації голосування на виборах для українців за кордоном. Однак з огляду на масштаб необхідної інфраструктури та ресурсів для цього це питання багатьох місяців.
Дуже небезпечною є ідея онлайн-голосування, яку, на жаль, згадують українські урядовці. Зокрема, президент озвучив свою підтримку виборів в “Дії”. Небезпека російських кібератак, ризик адміністративного впливу на результати, неможливість забезпечити гарантовану Конституцією таємницю голосування та й неминучих звинувачень у фальсифікації у такому випадку є дуже значною. Також онлайн-голосування дозволить Кремлю проконтролювати голосування громадян України в РФ та на окупованих територіях.
І після проведення виборів у будь-якому форматі нічого не заважатиме Росії не визнати результати виборів, заявити про численні порушення. За підсумками виборів ми можемо отримати ще більше заяв про “нелегітимність”, в тому числі від Дональда Трампа, який сам заперечує легітимність президентських виборів в США 2020 року. Тож те, що Україна “конструктивно” пішла назустріч вимогам Росії та США є великою помилкою.
Окремо варто згадати і про неминучу поляризацію країни, що почне проявлятися із самого початку виборчого процесу. Стійкість та єдність країни точно постраждають у випадку виборів до завершення війни і Росія не пошкодує на це фінансових та медійних ресурсів. Вплив лише погіршиться, якщо за підсумками мирної угоди Україні доведеться піти на неприйнятні для значної частини суспільства поступки.
Берлінська декларація Коаліції охочих
Європа на чолі з лідерами Німеччиною, Великою Британією та Францією тривалий час реалізовує стратегію компліментів та похвал Трампу, але при цьому акуратно наполягає на врахуванні інтересів України та своїх власних у рамках переговорів. 15 грудня лідери десяти європейських країн та очільники Європейської Ради та Єврокомісії випустили спільну заяву за результатами перемовин між США, Україною та європейськими партнерами. В ній йдеться, що лідери США і Європи зобов'язалися співпрацювати над надійними гарантіями безпеки та заходами з економічного відновлення для України.
Ці гарантії та заходи включатимуть:
Надання тривалої та значної підтримки Україні для розвитку її Збройних сил, які мають залишатися на рівні в 800 тисяч осіб у мирний час, аби стримувати конфлікт та захищати територію України. (Зеленський вже зазначив, що Україна нездатна самостійно фінансувати таку армію).
Формування в рамках Коаліції охочих за підтримки США європейських «багатонаціональних сил для України». Вони мають допомогти з відновленням української армії, контролем повітряного та морського простору. (Володимир Зеленський стверджує, що 30 країн готові долучитися, Вашингтон, за повідомленнями медіа, обіцяє надавати таким силам авіаційну розвідку та іншу підтримку).
Створення механізму моніторингу та верифікації припинення вогню під керівництвом США з міжнародною участю для раннього попередження про будь-який майбутній напад, атрибуції та реагування на порушення, а також механізму деескалації.
Закріплення юридичне зобов’язання, з урахуванням національних процедур, вживати заходів для відновлення миру та безпеки у разі майбутнього збройного нападу. Ці заходи можуть включати застосування збройної сили, розвідувальну та логістичну допомогу, економічні та дипломатичні дії.
Інвестиції в майбутнє процвітання України, включно з виділенням значних ресурсів на відновлення та реконструкцію, взаємовигідними торгівельними угодами, а також урахуванням необхідності компенсації Росією завданих Україні збитків. У цьому контексті ЄС заморозив суверенні активи Росії на території Союзу.
Рішучу підтримку вступу України до Європейського Союзу.
Гарантії безпеки України
Загалом Україна, США та країни Європи підготували два договори про гарантії безпеки – рамковий документ про гарантії безпеки з Коаліцією охочих та двосторонні гарантії безпеки із США. США обіцяють, що гарантії будуть юридично зобов’язувальними, їх затвердить Конгрес.
З боку країн Європи такі зобов'язання поки не прозвучали. Україна очікує, що гарантії нашій державі нададуть Велика Британія, Франція, Німеччина, Польща, Італія, країни Скандинавії, Канада, Японія. Не виключаються також двосторонні гарантії безпеки.
США пропонують гарантії безпеки України за наступним механізмом: у разі російського вторгнення чи обстрілів – військова допомога й відновлення всіх санкцій (якщо президент США ухвалить таке рішення). У разі вторгнення України в РФ чи не спровокованих обстрілів Росії з боку України гарантії скасовуються. Буде створено механізм моніторингу для контролю за лінією зіткнення за допомогою космічного та безпілотного моніторингу.
Американські чиновники також говорять про наявність “військового операційного документу”, що містить детальну інформацію про те, як американські та європейські сили будуть співпрацювати з українськими військовими, щоб гарантувати ненапад Росії. Документ також деталізує склад та функції європейських сили під європейським керівництвом для допомоги Україні.
Поки не відомо, які країни розмістять війська в Україні у випадку укладення угоди, але президент Зеленський заявив, що кілька країн “приватно зобов’язалися” це зробити. Очікується, що ці сили розташовуватимуться на заході України, подалі від лінії розмежування і слугуватимуть засобом стримування агресії з боку Росії. Також президент повідомив, що Україна і США обговорюють “пакет стримування”: комплекс заходів і ресурсів, необхідних Україні для посилення здатності оборонятися.
Питання, звісно ж, полягає в тому, що робитимуть війська європейських країн у випадку нападу Росії. Це стосується як варіанту, якщо Москва вирішить не завдавати ударів по місцях розташування партнерів України, так і варіанту якщо на них полетять російські ракети та безпілотники, і це призведе до значних людських втрат.
У обох випадках лідерам Європи доведеться ухвалювати складне рішення – чи вступати у прямий збройний конфлікт із ядерною державою. Через це пріоритетом України має бути не залучення якомога більшої кількості сухопутного компоненту партнерів, а створення спільної зони протиповітряної оборони над населеними пунктами та критично важливими об'єктами інфраструктури.
Проте ще раз варто нагадати, що гарантії безпеки Україна отримає лише в разі підтримки на референдумі та/або ратифікації Верховною Радою мирної угоди, в якій попередньо є умова про вільну економічну зону на підконтрольній Україні території Донецької області. Та очевидно, у випадку наявності згоди на всі ці умови з боку Росії.
А Росія навряд чи погодиться на розміщення значних сил європейських країн на території України. Навряд чи це можна буде продати на внутрішню аудиторію як досягнення “цілей СВО”, серед яких було недопущення розширення НАТО. Європейські багатонаціональні сили не будуть під юрисдикцією Альянсу, але це все ж сили країн НАТО.
План відновлення України, російські заморожені активи і санкції
В країнах ЄС за офіційними підрахунками організації знаходиться 210 млрд євро (246 млрд доларів) заморожених російських активів. З них приблизно 180 млрд євро знаходиться в репозитарії Euroclear в Бельгії. Ще близько 25 млрд фунтів (34 мільярди доларів) заморожені в Великій Британії, близько 30 млрд доларів – в Японії, понад 15 млрд доларів – в Канаді, 5 млрд доларів – в США. Сума заморожених активів сягає 330 мільярдів доларів.Європейський союз 12 грудня, обійшовши вето Угорщини, змінив процедуру знерухомлення заморожених російських активів в країнах ЄС з одноголосного продовження кожні півроку на безстрокову іммобілізацію, допоки Москва не сплатить репарації.
Проти використання російських активів активно виступають США, прагнучи заробити на відновленні України та на спільних проєктах із Росією. Дональд Трамп, Стів Віткофф та цілий ряд американських бізнесменів із оточення президента США хочуть отримати фінансову вигоду від угоди, а росіяни грають на таких очікуваннях. Кремль розділив у два окремих треки переговори про мир та переговори Росія-США на тему економіки, що несе величезну загрозу для України, оскільки Москва фактично купує прихильність США.
З початку нового етапу переговорів емісар Москви Дмітрієв пропонував США доступ до 300 мільярдів доларів заморожених російських активів для спільних інвестиційних проєктів. Також Росія пропонувала разом освоювати величезні поклади рідкісноземельних металів та енергоресурсів в Арктиці.
Україні ж потрібно знайти кошти на відновлення економіки після війни. Зеленський заявив, що збитки від війни становлять 800 млрд доларів. Метою нашої держави є залучення цих самих 800 мільярдів за рахунок акціонерного капіталу, грантів, боргових зобов’язань, інвестицій приватного сектору.
Драфт угоди передбачає створення Фонду розвитку України спільно із США для інвестування в швидкозростаючі галузі, зокрема технології, центри обробки даних та сферу штучного інтелекту. Також угода передбачає видобуток корисних копалин та природних ресурсів американськими компаніями. США стверджують, що Світовий банк розробить спеціальний пакет фінансування для прискорення цих зусиль.
Американський бізнес будуть спонукати інвестувати у відновлення, модернізацію і експлуатацію газової інфраструктури України, зокрема трубопроводи і сховища. Такий пункт проєкту угоди може означати, що США розглядають відновлення експорту російського газу в ЄС через українську ГТС.
Також в документі йдеться про “спільні зусилля для реконструкції територій, постраждалих від війни”. Зеленський заявив, що багато часу українські переговорники потратили на те, аби переконати США в тому, щоб Україна мала можливість пріоритетно розподіляти свою частку коштів на території, що перебувають під контролем України.
Драфт угоди передбачає, що США та країни ЄС створять (інший?) фонд розміром 200 мільярдів доларів для інвестування в Україну. Вашингтон та Брюссель мають виділити по 100 мільярдів доларів.
Поки невідомо чи йдеться про наповнення цього фонду замороженими російськими активами. Україна прагне залишити за собою право на компенсацію за завдані збитки за рахунок заморожених російських активів.
В попередній версії плану США закладали 100 мільярдів доларів на американські проєкти в Україні та 200 мільярдів доларів на спільні американо-російські проєкти в Росії та Арктиці. Ще в одній версії, яка потрапила в медіа – 200 млрд доларів для проєктів в Україні, включно з будівництвом величезного дата-центру, який живитиметься від Запорізької АЕС.
Кремлю Адміністрація Трампа обіцяє зняття санкцій та повернення до глобальної економіки і G8. США укладуть довгострокову угоду з Росією про економічне співробітництво з метою співпраці в сферах енергетики, природних ресурсів, інфраструктури, штучного інтелекту, центрів обробки даних, реалізації спільних проєктів в Арктиці, в тому числі видобутку рідкісноземельних металів та нафти в російській частині регіону.
Також США обіцяють допомогти відновити експорт російської нафти та газу до Європи та решти світу. Хоча ймовірність великого повернення російських енергоносіїв на ринок ЄС є не надто високою в короткостроковій перспективі з огляду на позицію більшості держав ЄС.
Чи погодиться Росія на мирну угоду
Агенція Bloomberg із посиланням на свої джерела уже повідомила, що Росія буде вимагати внесення багатьох змін до мирного плану США, зокрема, запровадження додаткових обмежень для Сил оборони України в контексті чисельності та озброєння, гарантій щодо статусу російської мови, щодо скасування санкцій і заморожених на Заході російських активів. Ймовірно з'явилися й інші вимоги.
Росія гарантовано не погодиться на мирну угоду в поточному вигляді, оскільки виправдати для себе колосальні військові та економічні втрати можна було б лише мирною угодою, яка б означала капітуляцію України та дозволила Москві принаймні сподіватися на становлення як третій полюс сили у світі. Такий статус супроводжували б і повернення Росії в глобальну економіку і спроба звільнитися з-під залежності від КНР.
Однак після виділення фінансування з боку ЄС та Берлінської декларації лідерів Європи, переговорні позиції Києва помітно посилилися, тож прийняття умов, співставних з капітуляцією зараз навряд чи варто очікувати.
До того ж маневри президента Зеленського із підготовкою виборів попередньо вказують на його бажання переобратися, тож угода, яку суспільство сприйме як поразку, навряд чи в його інтересах.
Росія продовжує наступати на фронті, хоч і зазнаючи величезних втрат, тож єдине, що може спонукати її до мирної угоди на відносно рівноцінних умовах – це зміна балансу сил на фронті, що малоймовірно, та/або значне погіршення економічної ситуації в самій РФ. Дефіцит бюджету РФ в 2025 році сягне приблизно 6,5-7,5 трлн рублів (80-93 млрд доларів) паралельно із вичерпуванням резервів Фонду національного добробуту на фоні низьких цін на нафту (Brent зараз вартує 60 доларів за барель, російська нафта продається за 35-40 доларів через санкції) та прогнозуються ще більші проблеми в 2026 році. Україна намагається пришвидшувати та ускладнювати економічні проблеми Кремля ударами по видобутку нафти (вишки та родовища), нафтопереробці (НПЗ), перевалці (порти), транспортуванню (танкери, труби і залізниця), енергетичній системі та промисловості.
Адміністрація Дональда Трампа ж в свою чергу не намагається застосовувати проти Росії “батога” у вигляді нових санкцій, жорсткого контролю над уже впровадженими обмеженнями чи надання Україні нових пакетів озброєння. США поки застосовують лише “пряники” у вигляді тиску на Україну. І паралельно навіть знімає деякі санкції з Москви, як наприклад проти ряду компаній-прокладок, через які російський оборонний сектор закуповував підсанкційне обладнання.
Тож Росія радше продовжуватиме бойові дії в 2026 році, сподіваючись на успіхи на лінії бойового зіткнення та на подальше посилення своєї переговорної позиції. На щорічній “Прямій лінії” Владімір Путін вкотре згадав вимогу про контроль Росії над усією Донецькою областю та апелював до ультиматуму Росії в червні 2024 року, де йшлося й про вихід із Запорізької та Херсонської областей.
Не очікуючи прогресу, якого вдалося досягти в рамках консультацій США, України та ЄС, Путін продовжить висувати все нові і нові вимоги, щоб затягнути переговори. Тож поки завданням України є збереження консультацій зі США, аби не дати адміністрації Трампа приводу звинуватити нашу державу у небажанні припинити війну.
Важливо вистояти цю дуже складну у всіх сенсах зиму – і через наступ Росії на фронті, і через удари по тилу та як наслідок – складну ситуацію в енергетиці, і через шалений тиск із боку США. Трампу дуже потрібна швидка ефектна перемога (мирна угода) на зовнішньополітичній арені, аби переключити увагу із файлів Епштейна – скандалу, що позбавити республіканців більшості в Палаті представників на виборах 2026 року.
Переговорники Трампа в найближчі дні отримають варіант мирних угод від Москви із новими (або старими) вимогами. І саме на цьому етапі багато що залежатиме від реакції Дональда Трампа. Україна провела тривалі та конструктивні консультації із представниками США та ЄС, в рамках яких був сформований поточний варіант мирних угод. Після повернення переговорників із Москви, Україні та ЄС важливо зробити все можливе, аби скерувати гнів президента США на Росію, як перешкоду миру.
Україна в обмін на завершення активної фази війни чи принаймні перемир'я може пообіцяти провести вибори президента через 90 днів.
Якщо Україні вдасться зберегти стійкість в усіх сенсах цього слова, то весною 2026 року переговорні позиції сторін можуть змінитися. В Росії стрімко поглиблюються економічні проблеми і в якийсь момент поспішати з укладанням угоди доведеться вже Москві.