Німецька енергокомпанія EWE AG планує перетворити дві соляні каверни (печери), які зараз використовуються для зберігання природного газу, на перший у своєму роді акумулятор - найбільше електрохімічне джерело енергії. Поки проект має експериментальний характер, проте в разі успіху він може бути використаний і в інших підземних газосховищах, якщо попит на газ почне знижуватися.
Два сховища обсягом близько 100 тис. кубометрів кожне є частиною кластера з восьми печер у Йемгумі на північному заході Німеччини, повідомив "Интерфаксу" керівник проекту Ральф Рікенберг. Проект отримав назву brine4power, що в приблизному перекладі означає "енергія з сольового розчину".
Акумулятор забезпечить зберігання 700 МВт - цієї електроенергії вистачить, щоб забезпечити весь Берлін на одну годину.
Технологія проточного редокс-акумулятора, яка лягла в основу brine4power, відома з 1940 року, але її ніколи раніше не використовували в соляних печерах. У кавернах розмістять електрохімічні активовані розчини: в одній - аноліт, в іншій - католіт. Часто в компонентах редокс-акумуляторів використовують ванадій і сірчану кислоту. "Ми ж використовуємо соляний розчин і полімери, які можна заряджати електронами і знімати заряд", - пояснив Рікенберг.
Такі компоненти стійкіші та надійніші за традиційний підхід. Окрім того, полімери суттєво дешевші за рідкісні метали, які зазвичай складають до 90% вартості проточних редокс-акумуляторів, повідомив Interfax Natural Gas Daily дослідник інституту Грентема при Імперському коледжі Лондона Олівер Шмідт. Інститут Грентема переважно займається дослідженнями зміни клімату та навколишнього середовища.
Плановий термін служби печерного акумулятора становить 20 років. Передбачають, що за цей час пройде від 10 тис. до 20 тис. циклів заряду-розряду. Запуск в експлуатацію заплановано на 2023 рік. Зараз проект проходить стадію лабораторного тестування на дослідному зразку меншого розміру.
У печери Йемгума проект буде переведений у 2018 році, для початку будуть встановлені невеликі пілотні акумулятори. Вартість розміщення фінальної повномасштабної версії на 700 МВт оцінюється в €120 млн.
На думку Шмідта, потоковий редокс-акумулятор EWE краще підходить для довгострокового зберігання великих обсягів електроенергії, ніж існуючі варіанти акумуляторів, засновані на літії.
Однак його колега з Імперського коледжу Лондона Володимир Юфіт вважає, що подібні проекти будуть складними, оскільки в кожному випадку доведеться адаптувати технічні специфікації до умов конкретної печери, а це загрожує високими капвитратами. Крім того, існує питання логістики, оскільки соляні каверни можуть перебувати далеко від центрів виробництва і споживання електроенергії, відзначає експерт.
Разом з тим аналітик британської консалтингової компанії IDTechEx Лоренцо Гранде вважає, що високі капіталовкладення будуть компенсуватися тривалим терміном служби. "Потокові редокс-акумулятори дорожчі з точки зору капзатрат, необхідних для їх встановлення, але вони дуже дешеві в експлуатації і, як очікують, можуть працювати з тією ж ефективністю 20 років і більше", - сказав він "Интерфаксу".
У Росії також існують сховища газу в печерах, які розмивають у масиві кам'яної солі. Такий спосіб будівництва сховищ є найдорожчим, але одночасно ці ПСГ - гнучкі та продуктивні. Наприклад, першим таким об'єктом для "Газпрому" як корпорації стало сховище в Калінінградській області.
У радянської газової галузі був великий досвід у питаннях соляних ПСГ - їх будували, зокрема, в Білорусі та Вірменії, а в Оренбурзькій області в солях було побудовано сховище гелію. В цей час "Газпром" будує ще одне сховище в солях - у Волгограді. Обговорювалися подібні об'єкти в Новомосковську (Тульська область) і Березниках (Пермський край).
Нагадаємо, наприкінці травня Іран оголосив про план переходу на відновлювальну енергетику.